(Народився в 1958 р)
Міжнародна федерація футбольної історії і статистики (IFFHS) назвала Уго Санчеса кращим футболістом Північної і Центральної Америки XX століття. Але найвищих своїх успіхів він добився в Європі. В кінці 1980-х років шанувальники «королівського клубу» стверджували, що «Реал» і Уго Санчес просто створені одне для одного. Однак цей щасливий союз склався, коли мексиканському форварду було вже двадцять сім років і він встиг чимало пограти в інших клубах, в тому числі і в самій Іспанії.
Уго народився в спортивній сім'ї - мати захоплювалася волейболом, а батько був професійним футболістом. Футболістами стали і все троє синів - старший був півзахисником «УНАМ», а середній воротарем того ж клубу і олімпійської збірної Мексики 1972 року. На початку 1970-х років в юнацьку школу «УНАМ» прийшов і молодший з братів Уго.
Уго відрізняла чудова техніка, з м'ячем він звертався зі спритністю фокусника, а удари по воротах завдавав часом в немислимих акробатичних стрибках. До речі, забивши черговий гол, він неодмінно, до захоплення глядачів, робив сальто. Невисокий на зріст, в боротьбі за м'яч він вистрибував вище найросліших захисників. До того ж глядачам імпонувала його дивовижна футбольна розкутість - відразу відчувалося, що футбол для нього не важка робота, як для інших професіоналів, а гра в своє задоволення. Так було і насправді, тому що основні свої надії на майбутнє Уго пов'язував тоді не з футболом, а з дохідної професією ... стоматолога і поєднував гру з навчанням в стоматологічному училище.
Проте, можливо, саме це легке ставлення до гри дозволяло йому показувати чудовий і, головне, дуже результативний футбол. У сезоні 1978-1979 року Уго розділив в суперечці кращих бомбардирів Мексики 1-2 місця зі своїм одноклубником кабіни. А до цього він встиг стати чемпіоном Мексики, а також дебютувати в національній збірній і навіть взяти участь в чемпіонаті світу 1978 року, що проходив в Аргентині.
Однак результат виявився для мексиканців просто провальним. Збірна Мексики показала архаїчний, великоваговий футбол і зазнала в груповому турнірі три поразки, причому збірної ФРН програла з рахунком 0: 6. Всього ж мексиканці пропустили в трьох матчах 12 голів, зумівши забити тільки 2. Але Уго Санчес, як і на Олімпійських іграх 1976, знову привернув до себе увагу футбольних фахівців.
У Мексиці ж його популярність росла від сезону до сезону. Уго Санчеса добре дізналися також і в сусідніх Сполучених Штатах. Справа в тому, що два літа поспіль, в 1979 і 1980 роках, коли в мексиканському чемпіонаті наступали канікули, з дозволу свого клубу «УНАМ» він вирушав грати в американський клуб «Сан-Дієго соккерз». Для практичного Санчеса це означало не тільки можливість постійно підтримувати себе в прекрасній формі, але також заробити зайві і чималі гроші, оскільки мексиканські клуби в ту пору не відрізнялися щедрістю. Але свої високі гонорари в Америці мексиканський футболіст сумлінно і з честю відпрацьовував. В цілому він провів за «Сан-Дієго» 32 матчі, в яких забив 26 голів.
У 1981 році в долі Уго Санчеса відбулися великі зміни. По-перше, він став нарешті дипломованим стоматологом. По-друге, переїхав з Мексики в Іспанію - в клуб «Атлетіко» Мадрид. Наостанок він ще раз став чемпіоном країни. За роки виступів у «УНАМ» він домігся видатного результату, забивши 98 м'ячів. Саме це і визначило вибір президента «Атлетіко», який купив Санчеса, незважаючи навіть на те, що тренери мадридського клубу ставилися до можливостей мексиканця досить скептично.
Сумнівалися також і спортивні журналісти Іспанії, і вболівальники «Атлетіко». Чемпіонат Мексики вважався відверто слабким, виступи збірної Мексики теж не вражали. Як би само собою малося на увазі, що в цій країні, на відміну від Аргентини, Бразилії або Уругваю, в принципі неможлива поява футболіста світового рівня. Однак, на загальне здивування, в першому ж сезоні за «Атлетіко» мексиканець досить легко вписався в основний склад.
Правда, голи він став забивати не відразу, але потім його досягнення пішли по наростаючій. Врешті-решт він став улюбленцем шанувальників «Атлетіко», тому що майже кожен із забитих ним м'ячів був дуже гарний. Він бив по воротах з найнеймовірніших положень, найчастіше в ефектних кидках або стрибках. У 1985 році Уго Санчес став найкращим бомбардиром Іспанії. Всього ж, виступаючи за «Атлетіко», в 111 матчах він забив 54 м'ячі.
І в тому ж 1985 році відбулася, нарешті, зустріч «створених друг для друга» мадридського «Реала» і мексиканського футболіста. «Королівський клуб», перекупив Санчеса, робив куди більшу ставку на атаку, ніж «Атлетіко», і тут, взаємодіючи з блискучими партнерами Мічелом, Бутрагеньо, Вальдано, мексиканець домігся фантастичних результатів.
Що дивно, прекрасно виступаючи в знаменитому європейському клубі, в збірній Мексики Санчес ніколи не домагався великих успіхів. Можливо, не знаходив такого ж розуміння з партнерами, як це було в «Реалі». У 1986 році чемпіонат світу проходив у Мексиці, і вся країна чекала від своєї зірки подвигів, але Санчес не показав нічого видатного. У п'яти матчах забив лише один гол, але не зумів реалізувати одинадцятиметровий. Проте збірна Мексики зайняла в своїй групі перше місце, а потім дійшла до чвертьфіналу, де програла збірній ФРН в серії післяматчевих пенальті.
Поділіться на сторінці