Зараз почула від хлопців з Одеси притчу.
Вона відома, але трохи в іншій інтерпретації, тому напишу її тут.
Все-таки вона дуже чітко передає те, що часто ми не усвідомлюємо.
Отже, йдуть якось учитель з учнем і бачать стареньку, покошенную хатинку на краю обриву. Вже було пізно, тому вони постукали, сподіваючись на те, що господарі пустять їх переночувати.
Виявилося, родина дуже бідна.
Подорожні попросили води, але її не виявилося, натомість їм запропонували молоко.
Справа в тому, що у сім'ї була корова, частина молока якої йшло на життя-буття, а частина - на продаж.
Господарі витрачали багато сил на неї.
Переночувавши, вчитель і учень вирушили далі.
Через буквально 15 хвилин учитель, побачивши красиву галявину, запропонував зупинитися і помедитувати.
Вони сіли на килимок. І раптово учитель сказав учневі: "Йди і скинь корову в обрив!"
Учень здивувався, але все ж виконав бажання вчителя.
Учень, перебуваючи в тих же краях, побачив на тому самому краю обриву вже інший будинок.
Він був великий і красивий. Вирішив постукати в двері, щоб дізнатися, що ж сталося з попередніми господарями.
Але побачив ту ж сім'ю.
Цього разу на прохання дати води, господарі запропонували великий вибір напоїв.
Учень запитав, як так вийшло, що за рік їм вдалося настільки сильно змінити своє життя.
І господарі розповіли йому свою історію.
Після того, як вони виявили свою "золоту" корову на дні обриву, вони, звичайно, погорювали, але зрозуміли, що потрібно якось крутитися.
Глава сімейства і його дружина пішли працювати, адже на корову не потрібно було витрачати стільки часу. В результаті, вони стали отримувати набагато більше доходу. Змогли відремонтувати будинок і стати жити краще.
Іноді те, що здається нам "золотий" коровою, лише утримує нас від того, щоб рухатися вперед.
І хлопці в кінці вивели простий, але дуже точний висновок: "Убий в собі корову!"
Чого і нам всім бажаю, хто ще не зробив цього.
Катерина Макаревич