Справжній чоловік складається з чоловіка і чину.
Іронічна замітка з Записній книжки А. П. Чехова
Тлумачення - я, порівн. Дія по знач. глаг. витлумачити. Така характеристика слова дана в чотиритомній Словнику російської мови. Свою роботу я вирішила почати з звернення до Словника, щоб відчути себе впевненіше при розгляді розповіді, що пролунав в темі твори. Хвилююся: адже обрана мною тема непроста. Зупинилася саме на ній тому, що мені подобається цей письменник.
Антон Павлович Чехов. Художній талант письменника формувався в епоху глухого лихоліття 80-х років минулого століття. Йому не довелося брати участь в будь-якому серйозному громадському русі. Він був свідком гіркого похмілля на отшумевшем ще в 70-і роки життєвому бенкеті. Весь пафос його творчості - осміяння світу "людей у футлярі", "товстих і тонких", спрямованість до нових форм життя, людських відносин, до мистецтва, вільного від рутини, вульгарності, ситості, - все це близьке нам.
На початку свого творчого шляху Чехов співпрацює в гумористичних журналах "Осколки", "Стрекоза", "Будильник". Гумор раннього Чехова глибоко змістовний: письменник висміює тупість, безкультур'я, вульгарність обивательського життя ( "Маска", "Товстий і тонкий", "Смерть чиновника"), співчуває "маленьким людям" ( "Тоска", "Горе"). Він по-новому вирішує улюблений в нашій класиці конфлікт самодура і жертви. Від "станційного доглядача" Пушкіна через "Шинель" Гоголя до "Бідним людям" Достоєвського і далі до творчості Островського тягнеться спадкоємна нитку співчутливого ставлення до "маленької людини", до жертви несправедливих суспільних обставин. У 80-ті роки, коли казенні відносини між людьми просочили усі верстви суспільства, "маленька людина" перетворився на дрібного людини, втратив властиві йому гуманні якості.
Одним з яскравих зразків поетики раннього Чехова є "Смерть чиновника" (1883).
Фабула цієї гранично динамічною, короткої новели отримала особливу популярність. Ранній, сміхотливий, гумористичний Чехов, по суті, не так вже простий. Наївний з вигляду розповідь має внутрішні секрети, ходи і зрушення. "Маленька людина" Іван Дмитрович Червяков, будучи в театрі, випадково чхнув і оббризкав лисину що сидів попереду генерала Бризжалова. Важко переживає цю подію герой: він "зазіхнув" на "святиню" чиновницької ієрархії. Розповідь побудований на улюбленому у раннього Чехова принципі різкій утрировки. Чехов віртуозно поєднує стиль "суворого реалізму" з підвищеною умовністю. Генерал у всьому оповіданні поводиться надзвичайно "нормально", реалістично в вузькому сенсі слова. Поводиться саме так, як і повів би себе дійсний чоловік його складу в подібному епізоді. Він спочатку роздратований: витирає хустинкою лисину. Потім він заспокоюється, задоволений, так як незручність минуло і перед ним вибачилися. Він ще більш задоволений, але вже якось насторожено: перед ним посилено вибачаються, занадто посилено. І природний відповідь генерала: "Ах, облиште. Я вже забув, а ви все про те ж! "Потім він, як і слід, починає входити в раж через дурість, надмірної боягузтва і, нарешті, настирливості чиновника.
На цьому тлі умовність і утрирування характеру, поведінки, хто чхнув видно особливо різко. Чиновник ніж далі, тим більше по-ідіотськи поводиться; він ще й "вмирає" від усього цього. Ось як описана смерть Червякова: "Прийшовши машинально додому, не знімаючи віцмундира, він ліг на диван, і. помер ". Вже і в усій другій половині розповіді його поведінку переходить межі побутової правдоподібності: занадто він боязкий, занадто настирливий, так в житті не буває. У кінцівці Чехов зовсім різкий, відкритий. Цим "помер" він виводить розповідь (новелу) за рамки побутового реалізму, між ". чхнув. "І". помер "внутрішня дистанція надто велика. Тут - пряма умовність, глузування, казус. Тому ця оповідь відчувається як цілком гумористичний: смерть сприймається як несерйозність, умовність, оголення прийому, хід. Письменник сміється, грає, саме слово "смерть» не бере всерйоз. У зіткненні сміху і смерті торжествує сміх. Він і визначає загальну тональність твору.
Так смішне у Чехова переходить в викривальне. Ідея абсолютної влади над людьми повсякденних дрібниць чужа і навіть ворожа письменнику. Підвищений, хворобливе увагу людини до дрібниць повсякденності - це наслідок незаповненості його духовного життя.
Чехов хотів, щоб у кожної людини були високі моральні ідеали, щоб кожен виховував себе: позбувався недоліків, підвищував культуру. "В людині повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки", - говорив він.
/ Твори / Чехов А.П. / Різне / Тлумачення оповідання А. П. Чехова «Смерть чиновника»
Дивіться також по різним творам Чехова:
Ми напишемо відмінний твір на Ваше замовлення всього за 24 години. Унікальне твір в єдиному екземплярі.
100% гарантії від повторення!