МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
Державна освітня установа
вищої професійної освіти
Новосибірський Державний Технічний Університет
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ
Кафедра міжнародних відносин і регіонознавства
На тему: «Тюльпанова революція» в Киргизстані: причини, хід і наслідки для країни.
Виконала: РГ-85 Ю.В.Спесівцева
Киргизстан до культурної революції .............................. 6
Хід розвитку подій ................................................. 10
Список джерел та літератури .............................. .. ...... .17
Тема мого реферату - «Тюльпанова революція» в Киргизстані: причини, хід і наслідки для країни. Мета роботи: дослідити тюльпанову революцію в Киргизстані. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішить наступні завдання:
Розглянути передісторію взаємодії сторін
Визначити передумови революції
Виявити і охарактеризувати етапи руху і рушійні сили
Проаналізувати наслідки революції для країни
Тема актуальна і може становити інтерес, як для широкого кола громадськості, так і для фахівців в області дослідження революції.
Для початку розглянемо визначення і дамо характеристику кольоровим революціям.
Важливим фактором для перемоги «кольорових революцій» була наявність у опозиції серйозної підтримки в одному з регіонів країни. Для «помаранчевої революції» на Україні таким регіоном став захід країни, а для «тюльпанової революції» в Киргизії - південь. Часто пошуку регіональної опори для дій опозиції сприяло культурно-історичне відмінність регіонів. При цьому ядром активу для вуличних акцій часом ставали націоналісти, а в керівництві опозиції тон, як правило, задавали ліберальні політики, часом не чужі націоналізму.
Вважається, що «кольорові революції» представляють собою процес зміни більш-менш «проросійських» режимів на «антиросійські». Насправді, режим Шеварднадзе в Грузії ніяк не можна назвати проросійським - хоча б тому, що при ньому на території Грузії розташовувалися бази чеченських бойовиків. Та й прикордонні інциденти, в тому числі за участю активістів молодіжного крила «партії влади» епохи Шеварднадзе - Союзу громадян Грузії, - вже тоді мали місце. Що стосується Киргизії, то, прийшовши до влади в країні, президент Курманбек Бакієв і прем'єр Фелікс Кулов декларували дуже лояльне ставлення до Росії, зате набагато більш прохолодно вели себе по відношенню до Китаю, чий вплив сильно зросла в країні за попереднього президента Аскара Акаєва.
Киргизстан до тюльпанової революції
Киргизстан - одна з найбідніших країн СНД. Тільки за офіційними даними 50% населення перебуває за межею бідності, в реальності ж ця цифра набагато більше. Безробіття, що досягає астрономічної цифри - 77% змушує їхати безробітну молодь на заробітки в Росію та інші країни. Безліч людей змушене шукати собі засоби на прожиток крадіжками всього що погано лежить або займатися контрабандою. Зовнішній борг Киргизстану досяг 2-х мільярдів доларів США. Однією тільки Росії держава заборгувала близько 200 мільйонів доларів. Куди поділися ці кредити, зрозуміло ніхто не знає.
У країні править типова для Середньої Азії диктатура кланового типу. Корумпованому клану президента Аскара Акаєва належать основні багатства країни. Нещодавно в Киргизстані був прийнятий закон, який гарантує чинним і колишньому главі держави і всім членам його сім'ї судову недоторканність.
Діюча в країні опозиція представляє собою досить різношерстий конгломерат організацій: тут і крайні ліберали, і соціал-демократи і сталіністкіе компартії. В кінці минулого року, частина цих організацій, серед яких "Асаба", "Демократичний рух Киргизстану", "Кайран ел", "Новий Киргизстан", "Еркін Киргизстан", "Еркіндік", а також Партія комуністів, Комуністична і Республіканська партії об'єдналася в "Народне руху Киргизстану". Головою руху обраний колишній прем'єр-міністр Курманбек Бакієв. Серед лідерів опозиції опозиції можна назвати так же колишнього міністра закордонних справ і лідера партії "Ата Журт" Розу Отунбаєву, а так само Фелікса Кулолва і Омурбека Текебаєва.
Більшість лідерів опозиції - це колишні соратники Акаєва, вчорашні чиновники режиму, що впали в немилість або чимось обділені. З самого початку мета опозиції була в тому, щоб організувати в Киргизстані якусь подобу того що сталося в Грузії і на Україні тобто просто переділити владу і власність. Але зважившись апелювати безпосередньо до мас і закликати їх до революції лідери опозиції викликали до життя настільки потужний рух з яким самі не змогли впоратися. В результаті створений опозицією з метою керівництва подіями "Координаційна Рада Народного Єдності" в дні повстання знаходився в повній розгубленості і виявився паралізованим в не меншому ступені, ніж сама влада.