Закоханість, пристрасть, все це яскраві емоціі.Спустя час вони поступаються місцем іншим чувствам.Любовь це стан спокою, тепла і нежності.Она змінює закоханість і перший час не вистачає тих яскравих почуттів і емоції які були раньше.Но нове почуття любові надійніше і спокійніше. пристрасть не йде зовсім, але набуває нової форму.А звичка без любові не дає ні ніжності ні тепла в душе.Она схоже залежності і страху самотності.
У моїх минулих відносинах я через місяць після знайомства зізналася в любові (взаємно). У мене спочатку виникли яскраві почуття до людини. Але чи завжди все розвивається за таким сценарієм? Тобто з яскравих почуттів. Чи може людина після близькою (духовно) дружби зрозуміти, що це вже і не дружба більше, а переросло в нечно більше? Причому, не в дружню любов, а саме влюбовь між чоловіком і жінкою?
Звичайно розвиток відносин буває разним.По собі знаю, тільки один з варіантов.Как відносини з любові з першого погляду переходять в більш спокійне і надійне состояніе.В іншому досвіду не імею.Но на прикладі моєї подруги можу сказати, що зі шкільної дружби її відносини з чоловіком переросли в любов і вони вже 18 років одружені і люблять один одного.
Ну я думаю любов включає в себе і дружбу і прихильність і повагу, захоплення, ніжність і багато різних чувств.Я ніколи не задавалася питанням чи люблю я свого мужа.Я знаю це наверняка.Так само як знаю, що люблю наших синовей.Можно бути незадоволеною їх вчинками, ображатися, навіть сердитися, але і в ці моменти відчуваєш любов завдяки якій розумієш і прощаєш.