Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
3.1. Класифікація ринкових структур
Структура ринку визначається кількістю і розмірами продавців і покупців, характером продукції, бар'єрами входу і виходу, доступністю інформації, диференціацією продукції.
Найбільш відомі класифікації ринкових структур запропоновані для ринків з однорідною і диференційованої продукцією.
Однорідність продукції передбачає такі споживчі переваги споживачів продукції, при яких їх вибір визначається тільки ціною продукції і ніяк не залежить від того, хто цю продукцію виробив і якими властивостями вона володіє. Іншими словами, в разі однорідної продукції споживач сприймає будь продукцію даного виду абсолютно ідентичною, а тому купує на ринку найдешевшу. Прикладом ринків з однорідною продукцією можуть служити ринки високостандартізірованних товарів, таких як мінеральна сировина, нафтопродукти, зерно, молоко, відповідних видів і сортів.
Диференціація продукції передбачає, що споживач при виборі продукції керується не тільки ціною, що виставляється продавцем, а й різними властивостями цієї продукції, такими як якість, торгова марка, упаковка, колір, технічні характеристики і т.д.
3.2. досконала конкуренція
Досконала конкуренція відображає таку форму організації ринку, коли виключені всі види суперництва як між продавцями, так і між покупцями. Досконала конкуренція досконала в тому сенсі, що при такій організації ринку кожне підприємство зможе продати стільки продукції, скільки вона забажає, а покупець може купити скільки завгодно багато продукції за чинною ринковою ціною, при цьому на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець. Для абсолютно конкурентного ринку характерні наступні відмітні ознаки.
1. Трохи і множинність. На ринку діє досить багато продавців, що пропонують один і той же продукт (послугу) безлічі покупців. При цьому частка кожного економічного суб'єкта в загальному обсязі продажів вкрай незначна, тому зміна обсягів попиту і пропозиції окремих суб'єктів не робить ніякого впливу на ринкову ціну продукції.
2. ^ Незалежність продавців і покупців. Неможливість впливу окремих ринкових суб'єктів на ринкову ціну продукції означає також і неможливість укладення будь-яких угод між ними по впливу на ринок.
3. ^ Однорідність продукції. Важливою умовою для досконалої конкуренції є однорідність продукції, що означає, що вся продукція, яка звертається на ринку абсолютно однакова в уяві покупців.
4. ^ Свобода входу і виходу. Всі суб'єкти ринку мають повне право вільно входу і виходу, що означає відсутність бар'єрів входу і виходу. Також ця умова передбачає абсолютну мобільність фінансових і виробничих ресурсів. Зокрема, для робочої сили це означає, що працівники можуть вільно мігрувати між галузями і регіонами, а також змінювати професії.
5. ^ Досконале знання ринку і повна інформованість. Дана умова передбачає вільний доступ всіх суб'єктів ринку до інформації про ціни, використовувані технології, можливого прибутку і інших параметрах ринку, а також повну обізнаність про що відбуваються на ринку події.
6. ^ Відсутність або рівність транспортних витрат. Транспортні витрати відсутні або має місце рівність питомих транспортних витрат (в розрахунку на одиницю продукції).
Модель ринку досконалої конкуренції будується на ряді дуже сильних припущень, найбільш мало реалістичним з яких є повна інформованість. Разом з тим на даному допущенні заснований так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на зовсім конкурентному ринку будь-який товар продається за єдиною ринковою ціною. Суть цього закону полягає в тому, що якщо який-небудь з продавців підніме ціну вище ринкової, то він миттєво втратить покупців, так як останні перейдуть до інших продавців. Таким чином, передбачається, що суб'єкти ринку наперед знають як розподілені ціни серед продавців і перехід від одного продавця до іншого для них нічого не варто.
3.3. досконала монополія
Досконалої монополією називають таку структуру ринку, коли існує єдиний продавець і безліч покупців. Монополіст, володіючи ринкової владою, здійснює монополістичне ціноутворення, виходячи з критерію максимізації прибутку. Як і досконала конкуренція, досконала монополія має ряд істотних припущень.
1. ^ Відсутність досконалих замінників. Підвищення ціни монополістом не призведе до втрати всіх покупців, так як у покупців немає повноцінної альтернативи продукції, виробленої монополістом. Однак монополіст повинен враховувати існування більш-менш близьких, хоча і недосконалих, замінників своєї продукції, вироблених іншими виробниками. У зв'язку з цим крива попиту на продукцію монополіста має падаючий характер.
2. ^ Відсутність свободи входу на ринок. Ринок досконалої монополії характеризується наявністю непереборних бар'єрів входу, в числі яких можна виділити:
наявність у монополіста патентів на продукцію і технології, що використовуються;
існування урядових ліцензій, квот чи високих мит на імпорт товарів;
контроль монополістом стратегічних джерел сировини або інших обмежених ресурсів;
наявність суттєвої економії від масштабу виробництва;
високі транспортні витрати, що сприяють формуванню ізольованих місцевих ринків (локальних монополій);
проведення монополістом політики недопущення на ринок нових продавців.
3. ^ Одному продавцю протистоїть велика кількість покупців. Досконалий монополіст має ринкову владу, що виявляється в тому, він диктує свої умови безлічі незалежних один від одного покупців, отримуючи при цьому максимальну для себе прибуток.
4. ^ Досконала інформованість. Монополіст має повну інформацію щодо ринку своєї продукції.
Залежно від видів бар'єрів, що перешкоджають входу нових фірм на ринок монополії, прийнято виділяти такі види монополії:
1) адміністративні монополії, зумовлені існуванням значних адміністративних бар'єрів входу на ринок (наприклад, державне ліцензування);
2) економічні монополії, обумовлені здійсненням монополістом політики недопущення нових продавців на ринок (наприклад, хижацьке ціноутворення, контроль над стратегічними ресурсами);
3) природні монополії, зумовлені існуванням значної економії від масштабу виробництва по відношенню до розмірів ринку.
Монопольна структура ринку в умовах максимізації прибутку монополістом веде до обмеження обсягів виробництва та завищення цін, що розглядається як втрата суспільного добробуту. При цьому функціонування монополії, як правило, пов'язане з існуванням так званої Х-неефективності, що виявляється в перевищенні реальних витрат на виробництво продукції рівня мінімальних витрат. Причинами таких неефективності монопольного виробництва можуть виступати, з одного боку, нераціональні методи господарювання, викликані відсутністю або слабкістю стимулів до підвищення ефективності виробництва, з іншого боку, неповний витяг економії від масштабу виробництва в зв'язку з неповною завантаженістю виробничих потужностей, у зв'язку з обмеженням обсягів виробництва при максимізації прибутку.
Разом з тим існування монополії в ряді випадків має свої досить вагомі плюси. Наприклад, у монополії за рахунок реалізації наявної ринкової влади, з'являються додаткові власні кошти, які монополія може використовувати на розвиток інноваційної та інвестиційної діяльності, що могло б бути недоступно при іншій структурі ринку. У разі значної економії від масштабу виробництва щодо розмірів ринку існування одного великого підприємства економічно більш виправдано, ніж існування кількох менших за розміром, так як одне підприємство зможе виробляти продукцію при значно менших витратах, ніж кілька. Підприємство-монополіст характеризується більш стійким становищем на ринку, ніж в будь-якій іншій ринковій структурі, при цьому масштаби діяльності збільшують його інвестиційну привабливість, що дозволяє при менших витратах залучати потрібні для розвитку фінансові ресурси.