С. Туликов - М. Пляцковский
Як з клітки горлиця, серденько-душа,
З високою світлиці ти куди пішла?
Я блукаю по місту в смутку і сльозах
Про блакитних, блакитних, блакитних очах.
З ким тепер неволі, де моя печаль?
Розпустила волосся по білим плечах.
Чи добре без мене слову изменя,
Аль, моя люба, вільно без мене.
Вовком недостреленним нишпорю навмання
За зеленим, зеленим, зелених луках.
Посвистом і покриків я тебе кличу -
Ні «ау» ні відгуку на моє «ау».
З ким тепер неволі, де моя печаль?
Розпустила волосся по білим плечах.
Чи добре без мене слову изменя,
Аль, моя люба, вільно без мене.
Я гребу на човні з кров'ю на руках
На далеких, далеких, далеких річках.
Ні листа, ні звісточки, ні чого-небудь,
Ні зеленої гілочки, мовляв, не забудь.
З ким тепер неволі, де моя печаль?
Розпустила волосся по білим плечах.
Чи добре без мене слову изменя,
Аль, моя люба, вільно без мене.
З ким тепер неволі, де моя печаль?
Розпустила волосся по білим плечах.
Чи добре без мене слову изменя,
Аль, моя люба, вільно без мене.
Я в тузі і смутку плачу по ночах
За блакитним, блакитним, блакитним очам.
Я блукаю по місту в смутку і сльозах
Про блакитних, блакитних, синіх очах,
блакитних очах, блакитних очах.
ДОДАТИ ТЕКСТ В ОСОБИСТИЙ СПИСОК