6. Свобода ціноутворення.
При вільному ціноутворенні ціна не скута зовнішніми обмеженнями. Вона ніким не призначається, формується в результаті торгу, на основі взаємної угоди між продавцем і покупцем. Саме такі ціни прийнято називати ринковими.
На практиці одночасно можуть бути державні, договірні і ринкові ціни. Така система цін досить універсальна і застосовується в будь-якій економіці. Вся справа в тому, які ціни займають чільне місце.
У національній економіці, керованої переважно адміністративно-розпорядчими методами, панують встановлюються, стабільні державні ціни, що змінюються лише через тривалі відрізки часу. Їх доповнюють договірні ціни, також діючі протягом тривалого відрізка часу. Вони формуються на договірних засадах між виробниками і закупівельними організаціями. У вузькому масштабі застосовуються вільні, плаваючі ціни, що застосовуються за згодою між продавцем і покупцем залежно від попиту і пропозиції.
У ринковій же економіці картина зворотна. Провідне місце займають вільні ринкові ціни. За ними слідують договірні, і найменша питома вага становлять державні ціни.
Разом з тим неправомірно ототожнювати ринкову економіку з економікою повністю розкутих цін. Фактично і ринкові ціни складаються не тільки в результаті вільного торгу між покупцями і продавцями, а під впливом ринкової кон'юнктури в цілому, здійснення певної цінової політики виробників і торговців. Так що ціна є продукт ринкових відносин в широкому сенсі слова, що охоплюють всю національну, а іноді і світову економіку (ціни світового ринку). Принцип ринкового ціноутворення означає одночасно мінімізацію державного втручання в процес формування цін.
В принципі ринкового ціноутворення знаходить своє продовження принцип свободи економічних відносин. Але значення ринкового ціноутворення виходить за межі збільшення економічної свободи. У ньому є і інша дуже важлива сторона. Мабуть, тільки механізм ринкових цін має високу здатність встановлювати і підтримувати ціни на рівні істинної вартості продукції товарів і послуг. Всі інші механізми ціноутворення значно поступаються ринковим, хоча мають і свої переваги.
Ринкова ціна акумулює в собі інтегральну оцінку витратною, мінової і споживчої вартості товару, втілюючи її у вигляді єдиної ціни. Тим самим в ринкових цінах відбивається і собівартість продукції її обмінний курс по відношенню до інших товарів, і споживчі властивості. Словом, ринкові ціни в найбільшій мірі забезпечують еквівалентний обмін товарів.
Будь-яка господарська одиниця, знаходячи економічну самостійність, розплачується за неї необхідністю покривати всі фінансові витрати на своє існування і розвиток з власної кишені. Тому господарська одиниця, самостійний економічний суб'єкт, що представляє юридичну особу і має власний рахунок в банку, зобов'язаний здійснювати фінансів самозабезпечення, т. Є самофінансування.
Взагалі кажучи, принцип самофінансування носить універсальний характер і повинен бути притаманний економіці як ринкового, так і неринкового типу. Але в плановій економіці цей принцип діє в досить усіченої формі, з численними відхиленнями.
У ринковій економіці принцип самофінансування також не дотримується як абсолютний, зустрічаються відхилення і відступу від нього, але в цілому він дотримується набагато більш жорстко і послідовно.
Сприятлива для економіки країни в цілому сторона принципу самофінансування полягає в тому, що він привчає до вміння жити на власні кошти, породжує гостре відчуття економічної відповідальності в зв'язку з загрозою фінансового банкрутства. Звідси самофінансування збуджує підприємливість, навчає вмінню добувати гроші, впорядковує облік і контроль за фінансами.
8. Децентралізація управління і самостійність.
Принцип децентралізації управління в ринковій економіці є похідним від інших принципів. Його можна сміливо включити в саме визначення ринкової економіки. Адже будучи централізованою, економіка просто не може бути ринкової: їй властиво розподіл більшості товарів і послуг за планом. Ринковій же економіці властивий вільний обмін між економічними суб'єктами за угодою.
Децентралізація ринкової економіки проявляється у відсутності встановленого центру державного плану, що підлягає обов'язковому виконанню і заміні його рекомендаційним планом-прогнозом. Крім того, в умовах децентралізованої економіки права державного апарату обмежені і не дають йому можливості командувати діяльністю виробничих та інших економічних осередків.
Природно, що децентралізація управління видно не тільки в обмеженні прав центрального державного чи іншого апарату. Настільки ж важливо делегування планово-управлінських повноважень економічним суб'єктам, господарським одиницям, надання їм високого рівня самостійності у визначенні стратегії і тактики своїх дій. Тобто, потрібна висока ступінь економічної свободи, що виявляється в праві самостійного прийняття господарських рішень.
Формулюючи принцип децентралізації управління ринковою економікою слід додати до нього дві суттєві зауваження. По-перше, ринкова економіка не може і не повинна бути децентралізована повністю, бо в цьому випадку будуть втрачені організують початку, що поєднують господарські осередки в єдину економіку країни. Щоб уникнути криз і розвалу, ринкова економіка покликана бути високо організованою, контрольованою і в певному сенсі спрямовується.
По-друге, щоб ринкова економіка була самоорганізована, необхідна розробка схеми правил економічної поведінки мають загальний характер для всіх учасників економічного процесу. Так що неминуче централізоване встановлення єдиних правил і норм економічної поведінки, в межах дотримання яких вже має місце господарська самостійність економічних суб'єктів.
Інформація про роботу «Ринкова Економіка»