Сучасне ім'я Христина походить від грецького Христина. А Христина - значить Христового, тобто присвятила життя Господу. Не випадково багато святих носили це славне ім'я. Серед них є і мучениця Христина, дочка правителя міста Тіра.
Рівно сорок три кроки туди і сорок три кроки назад. Христина могла ходити по цій кімнаті з закритими очима. Дівчинці було всього-то одинадцять років, коли батько привів її сюди. З тих пір самотня вежа на озері став їй будинком. Батько вирішив зробити Христину жрицею, служи-тельніцей римських богів. Недарма тут стільки золотих і срібних ідолів. Спочатку вони лякали дівчинку, зважаючи на неї з усіх кутків. Тоді їй здавалося, що вони стежать за кожним її кроком, ловлять кожен рух. Але потім звикла і зрозуміла, що перед нею лише блискучі ляльки. Зовсім не справжні.
Тяглися сумні, схожі один на одного дні. Поруч з Христиною були тільки служниці. Але з ними хіба поговориш. «Так, пані», «Чого зволите, пані?». А їй адже вже тринадцять років! І їй інте-ресно все на світі. До її вікна прилітає птиця. Хто створив людей і птахів? Ну звичайно ж не ці бездушні статуї, яким велів покло-тися батько! Вода на озері йде легкої брижами. Там, біля берега, Христина бачить квіти, дерева. Як гарно! Як дивно! Повинен же бути Хтось, який створив весь цей світ, наповнив його фарбами і звуками?
«Господь Бог», - прошепотів їй вітерець.
«Господь Бог», - відгукнулися озерні хвилі.
«Господь Бог», - проспівала маленька пташка.
- Господь Бог! - повторила за ними Христина. - Так! Все це таким прекрасним міг зробити тільки Бог! Єдиний! Істинний!
Христина опустилася на коліна і стала молитися. І сльози, виступила-пили на її очах, були сльозами радості.
А потім сталося диво. До неї з'явився прекрасний ангел і розповів зал їй про Ісуса Христа.
- Чи готова ти, Христина, прийняти муки і смерть в ім'я любові до Господа? - запитав ангел.
- Так! Готова!
- Знай, що тебе чекає Царство Небесне. А кров, пролита в ім'я Христа, засяє неземним світлом. І багато людей підуть за тобою. Ти допоможеш їм знайти віру в Господа.
- Боже, дякую Тобі за Твою милість! - тільки й сказала Хри-стина.
Тепер вона була вільна ...
Навстіж відчинені вікна в кімнаті. Тиша. Раптом щось впало в воду. Знову тиша. І знову чується шум. Христина розбила ідолів і викинула їх за вікно.
- Ах! - сплеснула руками одна з служниць, заглянувши в кімнату. - Пані! Що ж ви наробили. Що скаже ваш батько.
Христина мовчки опустилася на коліна.
- Все в руках Господа, - сказала вона тихо. - Я молюся, щоб мені можна було постраждати за Нього. Довести мою любов до Нього. Це буде для мене найбільшим щастям.
- Так хто ж Він, пані?
- Він добрий і справедливий. Він проливав за нас Свою кров.