1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок. Суть застави полягає в тому, що в разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, визначених ст. 194 КПК, внесені ним кошти у вигляді застави передаються в дохід держави. Предметом застави можуть бути тільки кошти. Інші матеріальні цінності - будь-яке майно або нерухомість, що належать заставодавцю на правах його власності, щодо яких має в повній мірі правом володіння, користування і самостійного розпорядження, - не можуть бути предметом застави.
Не можуть бути предметом застави кошти, приєднані до матеріалів кримінального провадження як речові докази або на які накладено арешт.
2. Застава може внести сам підозрюваний, обвинувачений або за нього - інші фізичні або юридичні особи (заставодавця). Однак КПК передбачаються обмеження по можливості бути заставодавцем. Зокрема, заставодавцем не може бути юридична особа:
- Державній або комунальній власності;
- Така, яка фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим;
- У статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності;
- Що належить суб'єкту господарювання, що перебувають у державній або комунальній власності.
4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального злочину, майнового і сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
При визначенні розміру застави слідчий суддя і суд повинен також враховувати, що цей розмір повинен в достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і не може бути свідомо непомірним для нього.
5. На відміну від КПК 1960 р новими є положення щодо можливих меж внесення застави в грошовому еквіваленті, зокрема:
1) щодо особи, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) щодо особи, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) щодо особи, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
Законодавець розмірі застави в сумі трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати не обмежився і пішов далі, закріпивши в ч. 5 цієї статті можливість у виняткових випадках за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину визначати розмір застави.
Такі випадки визначаються з урахуванням обставин кримінального злочину, майнового і сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та можливості настання ризиків, пов'язаних з перешкоджанням здійсненню кримінального провадження в будь-яких формах, завдано матеріальних збитків кримінальним злочином. Цими ж обставинами слідчий суддя, суд керуються при визначенні конкретної грошової суми застави в межах, встановлених ч. 5 цієї статті.
При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 113 КПК будь-процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому випадку не пізніше граничного терміну.
Якщо закінчення строку внесення застави (згідно з КПК цей термін обчислюється днями) припадає на неробочий день, останнім днем. цього терміну вважається наступний за ним робочий день.
Незважаючи на момент внесення коштів, процесуальні обов'язки на підозрюваного, обвинуваченого і заставодавця у зв'язку із здійсненням заходів покладаються з моменту винесення постанови слідчого судді, суду про обрання застави.
7. Запобіжний захід у вигляді застави при вирішенні питання про застосування тримання під вартою не може бути обраний і відповідно в постанові слідчого судді, суду не буде визначено розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, щодо якої в цьому виробництві вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
8. Наслідками невиконання підозрюваним, обвинуваченим і в зв'язку з цим і заставодавцем обов'язків, покладених на них через обрання запобіжного заходу у вигляді застави, є звернення грошових коштів в дохід держави, зокрема, зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. Процесуально дане рішення оформляється у формі постанови слідчого судді, суду за власною ініціативою або на підставі заявленого клопотання прокурора.
10. У разі дотримання підозрюваним, обвинуваченим, заставодавцем покладених на них обов'язків у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді застави, вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
11. Цікавим є розмежування законодавцем можливості суду визначати долю застави в разі її звернення виконання вироку в частині майнових стягнень. Якщо заставу було внесено самим підозрюваним або обвинуваченим, то таке право залишається за судом, а якщо заставодавцем була інша особа - тільки за згодою цієї особи.
Введіть своє питання, і отримаєте безкоштовно кваліфіковану консультацію юриста: