У положення експлуатованих згодом потрапили також учні та підмайстри. Це було пов'язано з тим, що середньовічне ремесло, засноване на ручній праці, вимагало дуже тривалого часу для навчання. У різних ремеслах і цехах даний термін коливався від 2 до 7 років, а в окремих цехах досягав 10-12 років. При таких умовах майстер міг з великою вигодою дуже довго користуватися безкоштовним працею свого вже досить кваліфікованого учня.
Цехові майстри експлуатували і підмайстрів. Тривалість їх робочого дня була зазвичай дуже велика - 14-16, а іноді і 18 годин. Судив підмайстрів цехової суд, в якому засідали знову-таки майстра. Цехи контролювали побут підмайстрів і учнів їх проведення часу, витрати, знайомства. У XIV-XV ст. коли почався занепад і розкладання цехового ремесла, експлуатація учнів і підмайстрів помітно посилилася і головне - придбала фактично постійний характер.
Почалося так зване замикання цехів, звання майстра стало практично доступним для підмайстрів і учнів тільки в тому випадку, якщо вони були близькими родичами майстрів. Інші ж, щоб отримати звання майстра, повинні були сплатити дуже великий вступний внесок в касу цеху, виконати зразкову роботу-''шедевр'' - з дорогого матеріалу, влаштувати дороге частування для членів цеху і т. Д. Підмайстри таким чином перетворювалися в''вечних подмастерьев'', ᴛ. ᴇ. по суті справи в найманих робітників.
Для захисту своїх інтересів вони створюють особливі організації -''братства'',''компаньонажі'', є спілками взаємодопомоги та організаціями для боротьби з цеховими майстрами. У боротьбі з ними підмайстри висувають економічні вимоги, домагаються підвищення заробітної плати і зменшення робочого дня. Для досягнення своєї мети вони вдаються до таких гострих форм класової боротьби, як страйк і бойкот щодо найбільш ненависних майстрів.
Учні і підмайстри становили саму організовану і передову частину досить широкого в містах XIV-XV ст. шару найманих працівників. До його складу входили також позацехові поденники, різного роду неорганізовані робітники, ряди яких постійно поповнювалися приходили в міста селянами, які втратили землю, а також збіднілими членами цехів - дрібними ремісниками. Останні, потрапляючи в залежність від розбагатілих великих майстрів, відрізнялися від підмайстрів тільки тим, що працювали у себе вдома. Не будучи робочим класом в сучасному сенсі слова, даний шар становив уже елемент предпролетаріата͵ повністю сформувався пізніше, в період широкого і Повсему ?? еместного розвитку мануфактури.
У XIV-XV ст. нижчі верстви міського насел ?? ення піднімають повстання проти міської олігархії і цехової верхівки в ряді міст Західної Європи - у Флоренції, Перуджі, Сієні, Кельні та ін.