На рис. 17-3 чітко видно, що протягом значної частини 70-х років економіка випробувальний-вала одночасно інфляцію і зростаючу безрабо-
Рівень безробіття (у%)
Проблеми і протиріччя в макроекономіці
Тицу, тобто стан, іменоване стагфляцією. Давайте простежимо, наприклад, дані за 1972-1974 і 1977-1980 рр. У кращому випадку ці дані свиде-ність про зміщенні кривої Філіпса на менш бажані позиції, де кожному рівню безру-ботіци супроводжує більш висока інфляція або кожному рівню інфляції супроводжує більш високе безробіття. Коль скоро ці нові сходячи-щие криві розташовані правіше і вище початкової кривої Філіпса, значить, вона зміщується вправо. У гіршому випадку фактичні дані взагалі про-сто не підтверджують наявність будь-якої стійкості-виття зворотного зв'язку між безробіттям і інфля-цією.
Порушення сукупної пропозиції
Що ж викликало стагфляцию в 70-х і початку 80-х років? Однією з причин стала серія цінових шоків, або порушень сукупної пропозиції. Ці цінові дисбаланси, або потрясіння в сфері перед-розкладання, повністю змінюють картину. Згадаймо, що ми виводили зворотну залежність між інфля-цією і безробіттям, показану на рис. 17-2а, на-страви за змінами сукупного попиту на про-межуточном відрізку кривої сукупної пропози-ня з рис. 17-1.
Тепер погляньте на модель інфляції витрат, зображену на рис. 17-4. Показане тут со-скорочений (зрушення вліво) сукупної пропозиції викликало односпрямоване зміна рівня безру-ботіци і рівня цін. Обидва показники зростають, що означає стагфляцию. Саме це, як стверджують економісти, які дотримуються загальноприйнятих поглядів, відбулося в 1973-1975, а потім знову в 1978-1980 рр.
Давайте розглянемо серію більш-менш слу-чайних несприятливих потрясінь, які по-щили питомі витрати виробництва і змести-ли криву сукупної пропозиції вліво (від / 45, до АБ2 на рис. 17-4), що викликало Велику стагфля-цію 1973- 1975 pp. Говорячи професійною язи-ком, давайте розглянемо, яким чином зраді-ня деяких з детермінант сукупного перед-розкладання (див. Гл. 11) спричинили за собою стагфляцию.
1. ОПЕК і ціни на енергоносії. Перш за все і в основному, нафтовий картель - ОПЕК чотирьох-кратно підвищив ціни на нафту. В результаті цього витрати виробництва і реалізації практично всіх товарів і послуг різко зросли.
2. Дефіцит сільськогосподарської продукції. У 1972 і 1973 рр. деякі країни випробували гостро не-хватку сільськогосподарської продукції, особливо азіатські держави і Радянський Союз. У відповідь США різко збільшили свій сільськогосподарський експорт, значно обмеживши пропозицію сільсько-
Реальний внутрішній продукт
Малюнок 17-4. Несприятливі порушення сукупного перед-розкладання і стагфляція
За загальноприйнятим уявленням, серія потрясінь в сфері пропозиції, що відбулися в 1973-1975 рр. включаючи різкий стрибок цін на енергоносії, підвищення цін на сель-скохозяйственних продукцію, зростання цін на імпортні товари, зниження темпів зростання продуктивності, інфляційні очікування, змістили криву сукупної пропозиції вліво. Результатом цього стала стагфляція - зростання рівня цін, опору-тися скороченням реального обсягу виробництва. За таким же сценарієм події розвивалися в 1978-1980 рр.
скохозяйственних продуктів на внутрішньому ринку. Зрослі в результаті цього ціни на сельскохо-господарське сировину в США означали більш високі витрати для промислового сектора, виробляючи-ного продовольство і натуральні волокна. Це збільшення витрат обернулося підвищенням цін для споживачів.
3. Знецінення долара. У 1971 - 1973 рр. для уста-новлення більшої рівноваги між експортом і імпортом США була знижена вартість долара. Знецінення долара означало, що для покупки одиниці іноземної валюти стало вимагатися більше доларів. Це, в свою чергу, викликало підвищення цін на всі товари американського їм-порту. А оскільки багато імпортних товарів слу-жать виробничими ресурсами для виробляй-телей в США, питомі витрати виробництва зросли і крива сукупної пропозиції смес-тилась вліво.
5. Сггіженйе продуктивності, стагфляційні періоди 70-х і початку 80-х років були обумовлені не тільки цими чотирма потрясіннями в сфері прехюженія, описаними вище. Діяли більш тонкі чинники, пов'язані з продуктивністю і очікуваннями. Як ми побачимо в главі 19, в середині 60-х років почалося зниження темпів зростання вироб-дітельності - або ефективності - праці, яке і тривало на всьому протязі 70-х років. Це замехтеніе зростання продуктивності - тобто ви-ництва за один людино-годину - теж вело до зростання питомих витрат виробництва. Приріст питомих трудовитрат (витрат праці на одиницю продукції) приблизно дорівнює різниці між приростом номінхтьних ставок заробітної плати і увеличени третьому продуктивності праці. Більш точно:
Наприклад, якщо годинна номінальна ставка зар-плати становить зараз 5 дол.
і робочий вироб-дит 10 одиниць продукції на годину, то питомі праце-витрати рівні 0,5 дол.
Якщо ж номінальна ставка зарплати віку-ет на 10%, до 5,5 дол. за годину, і продуктивність також збільшується на 10%, до 11 одиниць на годину, то питомі трудовитрати залишаться незмінними, тобто 5 дол. / 10 = 5,5 дол. / 11 = 0,5 дол. У рівнянні (1) це буде виглядати так: 10% (зміна номінальної-ної зарплати) мінус 10% (зміна виробляй-ності) одно нульового приросту питомих тру-дозатрат.
Точно так же, якщо номінальна зарплата возра-Стетем на 10%, а продуктивність залишиться на колишньому рівні, питомі трудовитрати піднімуть-ся на 10%. Якщо спочатку ставка заробітної пла-ти становила 5 дол. а вироблення в годину - 10 одиниць продукції, трудовитрати рівні 0,5 дол. Але при зарплаті 5,5 дол. за годину і збереженні обсягу про-ництва на рівні 10 одиниць продукції на годину питомі трудовитрати складуть 0,55 дол. що озна-чає їх зростання на 10%. У рівнянні (1): 10% мінус нуль відсотків дорівнює 10% приросту питомих тру-дозатрат. Оскільки трудовитрати становлять від 70 до 80% загальних виробничих витрат, то зі збільшенням питомих трудовитрат ціни неизбеж-но ростуть приблизно в тому ж темпі.
Який же висновок повинні ми зробити з нашого простого рівняння стосовно стагфляції? А ось який: при певному прирості номінальної-ної зарплати зниження продуктивності праці веде до зростання питомих витрат виробництва та до переміщення кривої сукупної пропозиції вліво.
Взаємозв'язок інфляції та безробіття
6. Інфляційні очікування і заробітна сплачуючи. Інфляція 70-х років - це породження інфляції кінця 60-х років, яка, в свою чергу, була викликана нарощуванням військових витрат в період в'єтнамської війни. До початку 70-х років робітники вже деякий час відчували тиск росту-щей інфляції. В результаті вимоги робочих до величини номінальної заробітної плати стали включати в себе очікування більш високих темпів інфляції. Більшість роботодавців, чекаючи, що в цих умовах прискореної інфляції їм вдасться-ся перенести на ціни ростуть трудові витратиш-ки, не чинили опору вимогам все більш і більш високою номінальною зарплати з боку робітників. Це підвищення номінальної заробітної плати обернулося зростанням питомих витрат про-ництва і призвело до скорочення сукупної пропозиції, показаному на рис. 17-4 як зрушення від / 45, до у45'2.
І інфляційні очікування, і зниження вироб-водительности праці можуть бути включені в рівнян-ня (1) як чинники стагфляції. Якщо номінальної-ва заробітна плата зростає прискореними темпами, а темпи зростання продуктивності праці, навпаки, уповільнюються, з'являється подвійна причина, по ко-торою питомі трудовитрати - і в кінцевому рахунку ціни продуктів - підвищуються.
Короткий узагальнення. У 70-х роках всі ці фактори в комплексі змістили криву сукупного запропонованого-вання так, що створилася найгірша з можливих макроекономічних ситуацій - скорочення про- виробництва і зростання безробіття переплелися з рос-те рівня цін (рис. 17-4). Рівень безробіття підскочив з 4,8% в 1973 р до 8,3% в 1975 р що зробила істотний внесок у скорочення реального ВВП на 47 млрд дол. У той же самий час рівень цін зріс на 21%.
Схема стагфляції 1973-1975 рр. як поганий сон, знову повторилася в 1978-1980 рр. На цей раз ОПЕК спровокувала гігантське зростання цін на нафту - на 21 дол. за барель. У поєднанні зі зростаючими ціна-ми на сільськогосподарську продукцію це при-вело до зростання загального рівня цін в 1978-1980 рр. на 26%; рівень безробіття в той же час підскочив з 6,0 до 7,5%. Протягом цього трирічного періоду реальний ВВП збільшувався досить помірковано - в середньому на 2% в рік.
Незалежно від причин стагфляції вдосконалення-шенно очевидно, що в 70-х роках крива Філліпса більше не відображала стійкий зв'язок між безру-ботіцей і інфляцією. Відбувалися неблагопріят-ні зрушення (вліво) кривої сукупного пропози-ня, які і стали причиною одночасного зростання інфляції і безробіття. Для багатьох еконо-мистов те, що трапилося в 70-х - початку 80-х го-дов, означало, що крива Філліпса змістилася
вправо і таким чином економіка виявилася на більш високому рівні і інфляції, і безробіття. (Ключове питання 1.)
Кінець стагфляції: 1982-1989 рр.
Якщо повернутися до рис. 17-3, то можна помітити весь-ма значний зсув вліво і вниз точок, вказу-ють на рівні інфляції і безробіття в період між 1982 і 1989 р. ДО 1989 р стагфляція 70-х - початку 80-х років практично зійшла нанівець. Однією з передумов цієї сприятливої тенденції став глибокий спад 1981-1982 рр. значною степу-ні викликаний політикою «дорогих» грошей. Спад призвів до зростання рівня безробіття в 1982 р до 9,5%. При такому екстремальному збільшенні численнос-ти безробітних тим, кому вдалося зберегти роботу, довелося примиритися зі скороченнями приросту їх номінальної заробітної плати - а в деяких випадках навіть погодитися на зменшення зарпла-ти, - для того щоб і надалі залишитися на своїх робочих місцях. Фірми в свою чергу були змушені обмежити підвищення цін, для того щоб утримати свою відносну частку різко сжавшегося ринку збуту.
Одночасно діяв ряд інших важливих факторів. Гостра іноземна конкуренція на протязі всього періоду 1982-1989 рр. стримай-вала зростання цін в декількох найважливіших галузях, таких, як автомобільна і сталеливарна. Дере-вання авіаційного та вантажного авто-бильного транспорту також призвело до зниження зарплати. Підрив монопольної влади ОПЕК ви-кликав вражаюче падіння цін на нафту і нафто-продукти.
Всі ці фактори в комплексі призвели до скор-щення питомих витрат виробництва та до переміщення кривої сукупної пропозиції вправо (від Л52 до АЯ1 на рис. 17-4). Разом з тим рекордний за трива-ності для мирного часу економічне піднесення створив за 1982-1989 рр. 17 млн нових робо-чих місць. Сформований раніше високий рівень безробіття різко впав - з 9,5% в 1983 р до 6,1% в 1987 р і до 5,2% в 1989 р Як свідчить рис. 17-3, точки, що показують рівні інфляції і безробіття в 1987-1989 рр. знаходяться ближче до точок кривої Філіпса 60-х років, ніж до точок, що відображає відповідні показники кінця 70-х - початку 80-х років.
В період Великої стагфляції середини 70-х років інфляція і безробіття одночасно ріс-ли; протягом декількох років економічного под-ема 1983-1989 рр. інфляція і безробіття одночасним-аме знижувалися. Розділ «Міжнародний ра-курс» 17-1 описує цей останній період.
МІЖНАРОДНИЙ РАКУРС 17-1
Так званий індекс бідності дає кількісну оцінку неблагополуччя будь-якої національної економі-ки, оскільки він об'єднує в собі показники рівня без-работіци і темпів інфляції. Наприклад, індекс бідності країни з 5% -ним рівнем безробіття і 5% -ний інфляцією дорівнює 10. Такий же індекс матиме країна з 8% - ним рівнем безробіття і 2% -ної інфляцією.
