Початок співпраці в області внутрішніх справ і правосуддя було покладено в 1975 створенням міжурядової групи ТРЕВІ ( «міжнародний тероризм, радикалізм, екстремізм, насильство» - TREVI group) у складі міністрів внутрішніх справ держав-членів ЄЕС. Функції цієї організації включали в себе боротьбу з тероризмом, прикордонний контроль, регулювання імміграційних потоків, припинення нелегального транспортування і торгівлі наркотиками.
З середини 1980-х держави-члени ЄС взяли курс на постійну координацію політики в області внутрішніх справ. У 1985 було підписано Шенгенську угоду між Францією, Німеччиною, Бельгією, Люксембургом і Нідерландами про поступове скасування контролю на внутрішніх кордонах ЄС, а в 1986 - організована Спеціальна робоча група по імміграції (Ad Hoc Immigration Group) для вивчення справ і координації дій з надання політичного притулку.
Рішення з питань правосуддя і внутрішніх справ приймаються на основі міжурядового співробітництва країн Союзу за наступними напрямками:
- політика надання політичного притулку;
- контроль над зовнішніми кордонами Союзу;
- співробітництво в галузі цивільного і кримінального права;
Участь наднаціональних інститутів ЄС в рішеннях з цих питань зведено до мінімуму. Для проведення скоординованої політики в цих областях була створена Рада міністрів внутрішніх справ і юстиції країн ЄС, під егідою якого були розпочаті спільні поліцейські акції, зокрема спрямовані на боротьбу з поширенням наркотиків.
Стратегія реалізації співробітництва в галузі внутрішніх справ і правосуддя була закріплена Амстердамським договором і конкретизована рішеннями Віденського, Тамперского і Брюссельського та інших самітів ЄС, які взяли зобов'язання по боротьбі з найбільш небезпечними злочинами - організованою злочинністю, торгівлею людьми та злочинами проти дітей, незаконної торгівлі зброєю і наркотиками , корупцією і шахрайством, а також міжнародним тероризмом.
На основі дослідження практики Суду ЄС та наукової літератури в можна виділити наступні підстави розширення компетенції Європейського співтовариства:
2) мається на увазі компетенція, що є фактично розширювальним тлумаченням Судом ЄС правових підстав прийняття актів Співтовариства;
5) компетенція в рамках п. 2 ст. 18 Введена Ніццьким договором. Договору про заснування Європейського співтовариства.