Матеріали підготовлені групою консультантів-методологів ЗАТ "BKR-Інтерком-Аудит"
В організаціях нерідко виникають ситуації, коли ПММ придбаваються за різними цінами, у різних постачальників, суми витрат, що включаються в собівартість ПММ, також можуть відрізнятися. Це призводить до того, що фактична собівартість різних партій однакових ПММ може бути різною. Як правило, при відпуску ПММ неможливо точно визначити, з якої вони партії. Тому організація повинна вибрати і закріпити в обліковій політиці метод списання ПММ у виробництво.
Пунктом 16 ПБО 5/01 і пунктом 73 Методичних вказівок № 119н, встановлені наступні способи оцінки МПЗ, а значить і ПММ, при відпуску у виробництво та іншому вибутті:
ü за собівартістю кожної одиниці;
ü по середній собівартості;
ü за способом ФІФО (за собівартістю перших за часом придбання матеріалів);
ü за способом ЛІФО (за собівартістю останніх за часом придбання матеріалів).
Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) МПЗ проводиться виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики.
Слід зазначити, що з метою бухгалтерського обліку організація може використовувати різні методи списання для різних груп МПЗ.
Пунктом 21 ПБО 5/01 встановлено, що по кожній групі (виду) МПЗ протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.
Метод списання матеріалів за собівартістю кожної одиниці зручний для застосування у випадках, коли організація використовує у виробництві невелику номенклатуру матеріалів і можна легко відстежити, з якої саме партії списані матеріали, причому ціни на них залишаються досить стабільними протягом тривалого періоду. У цьому випадку облік ведеться по кожній партії матеріалів окремо, і списуються матеріали саме за тими цінами, за якими вони прийняті до обліку.
Крім того, цей метод повинен застосовуватися для оцінки наступних видів МПЗ:
ü матеріалів, які використовуються в особливому порядку - дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, радіоактивних речовин та інших подібних матеріалів;
ü запасів, які не можуть звичайним чином замінювати один одного.
Основною перевагою методу списання МПЗ за собівартістю кожної одиниці є те, що всі матеріали списуються за їх реальної собівартості без будь-яких відхилень. Однак, як ми зазначили вище, даний метод можна застосовувати тільки в тих випадках, коли організація використовує порівняно невелику номенклатуру матеріалів, і коли можна точно визначити, які саме матеріали списані.
При списанні ГСМ неможливо точно відстежити, з якої саме партії матеріали відпущені у виробництво, тому доцільно застосовувати один із трьох описаних нижче методів.
Вартість матеріалів, списаних у виробництво, визначається множенням їх кількості на середню собівартість. Вартість залишку на кінець місяця визначається множенням кількості матеріалу на залишку на середню собівартість. Таким чином, середня собівартість одиниці матеріалів може змінюватися від місяця до місяця. Сальдо за рахунками обліку МПЗ відбивається по середньої собівартості.
На початок місяця в організації залишок бензину марки АІ-92 становить 1 500 літрів, середня собівартість становить 13,20 рубля за 1 літр. Протягом місяця надійшов бензин цієї ж марки:
1-я партія: 1 000 літрів за ціною 13,40 рубля за 1 літр;
2-я партія: 500 літрів за ціною 13,60 рубля за 1 літр;
3-тя партія: 1 200 літрів за ціною 13,80 рубля за 1 літр.
Протягом місяця витрачено 3 500 літрів бензину.
Середня собівартість відпущеного бензину становить:
(1 500 х 13,20 + 1 000 х 13,40 + 500 х 13,60 + 1 200 х 13,80) / (1500 + 1000 + 500 + 1200) = 13,47 рубля за 1 літр.
Вартість списаних у виробництво ПММ становить:
3 500 х 13,47 = 47 145 рублів.
Залишок ПММ на кінець місяця: (1 500 + 1 000 + 500 + 1 200) - 3 500 = 700 літрів. Вартість залишку ПММ на кінець місяця: 700 х 13,47 = 9 429 рублів.
Відповідно до пункту 19 ПБО 5/01 даний метод заснований на припущенні, що матеріали списуються у виробництво в тій послідовності, в якій вони придбані. Матеріали з наступних партій не списуються, поки повністю не витрачена попередня партія. При цьому способі матеріали, відпущені у виробництво, оцінюються за фактичною собівартістю матеріалів, перших за часом придбання, а залишок матеріалів на кінець місяця оцінюється за собівартістю останніх за часом придбання.
У тому випадку, якщо перші за часом придбання партії коштують дешевше, а наступні дорожче, застосування методу ФІФО призводить до наступного результату - матеріали списуються у виробництво по меншій вартості, відповідно, собівартість продукції нижче і прибуток вище.
Якщо ціни на матеріали мають тенденцію до зниження, то, навпаки, в разі застосування методу ФІФО прибуток буде зменшуватися.
У літературі запропоновано два способи визначення вартості матеріалів, списаних у виробництво за методом ФІФО.
1. Спочатку списуються матеріали по вартості першої придбаної партії, якщо кількість списаних матеріалів більше цієї партії, списується друга і так далі. Залишок матеріалів визначається відніманням вартості списаних матеріалів із загальної вартості матеріалів, що надійшли за місяць (з урахуванням залишку на початок місяця).
2. Визначається залишок матеріалів на кінець місяця за ціною останніх за часом придбання. Вартість матеріалів, списаних у виробництво, визначається відніманням отриманої величини із загальної вартості матеріалів, що надійшли за місяць (з урахуванням залишку на початок місяця).
Згідно з пунктом 20 ПБО 5/01 цей метод заснований на припущенні, що матеріали списуються у виробництво в послідовності, зворотній тій, в якій вони придбані. Матеріали з раніше придбаних партій не списуються, поки не витрачена остання. При методі ЛІФО матеріали, відпущені у виробництво, оцінюються за фактичною собівартістю матеріалів, останніх за часом придбання, а залишок матеріалів на кінець місяця оцінюється за собівартістю перших за часом придбання.
У тому випадку, якщо перші за часом придбання партії коштують дешевше, а наступні дорожче, застосування методу ЛІФО призводить до того, що матеріали списуються у виробництво по більшій вартості, відповідно, собівартість продукції вище і прибуток нижче.
Якщо ціни на матеріали мають тенденцію до зниження, то, навпаки, в разі застосування методу ЛІФО сума податку на прибуток буде знижуватися.
1. Спочатку списуються матеріали по вартості останньої придбаної партії, якщо кількість списаних матеріалів більше цієї партії, списується попередня партія і так далі. Залишок матеріалів визначається відніманням вартості списаних матеріалів із загальної вартості матеріалів, що надійшли за місяць (з урахуванням залишку на початок місяця).
2. Визначається залишок матеріалів на кінець місяця за ціною перших за часом придбання. Вартість матеріалів, списаних у виробництво, визначається відніманням отриманої величини із загальної вартості матеріалів, що надійшли за місяць (з урахуванням залишку на початок місяця).
Списання ПММ по орендованим транспортним засобам.
У деяких випадках організації, що не мають достатніх можливостей придбати транспортні засоби у власність, орендують їх у інших організацій, індивідуальних підприємців або фізичних осіб.
ГК РФ передбачена можливість оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України за договором оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець надає орендареві транспортний засіб за плату у тимчасове володіння і користування і надає своїми силами послуги по управлінню ним і за його технічної експлуатації.
Згідно зі статтею 642 Цивільного кодексу України за договором оренди транспортного засобу без екіпажу орендодавець надає орендареві транспортний засіб за плату у тимчасове володіння і користування без надання послуг по управлінню ним і його технічної експлуатації.
Договір оренди транспортного засобу з екіпажем і без екіпажа повинен бути укладений у письмовій формі незалежно від терміну, на який він укладається. При цьому слід враховувати, що правила про реєстрацію договорів оренди, передбачені пунктом 2 статті 609 ЦК РФ, до договорів оренди транспортних засобів не застосовуються.
При оренді транспортного засобу з екіпажем обов'язки по підтримці транспортного засобу в належному стані, проведення поточного та капітального ремонту, а також надання необхідного приладдя, покладаються на орендодавця.
Члени екіпажу транспортного засобу є працівниками орендодавця, їх кваліфікація повинна відповідати умовам договору та вимог звичайної практики експлуатації транспортного засобу. Витрати з оплати послуг членів екіпажу,
Витрати, пов'язані з комерційною експлуатацією транспортного засобу, в тому числі витрати на оплату палива та інших матеріалів, які витрачаються в процесі експлуатації транспортного засобу, покладаються на орендодавця, якщо умовами договору не передбачено інших умов.
Якщо умовами договору оренди визначено, що витрати по експлуатації транспортного засобу несе орендар, то вартість використаних ПММ в бухгалтерському обліку повинна бути включена орендарем до витрат. Якщо транспортний засіб використовувалося для забезпечення виробничого процесу, то витрати на ПММ повинні бути враховані в якості матеріальних витрат. У разі використання орендованого транспортного засобу в інших цілях, витрати на ПММ враховуються в якості інших витрат.
При оренді транспортного засобу без екіпажу обов'язки по підтримці орендованого транспортного засобу в належному стані, здійснення поточного та капітального ремонту протягом усього терміну договору оренди покладаються на орендаря.
Таким чином, витрати на ПММ при експлуатації транспортного засобу, орендованого без екіпажу, списуються на рахунки обліку витрат у загальновстановленому порядку.
Згідно з пунктом 1 статті 252 НК РФ з метою оподаткування прибутку платник податків зменшує отримані доходи на суму зроблених витрат (за винятком зазначених у статті 270 НК РФ, якими визнаються будь-які економічно обгрунтовані і документально підтверджені витрати, здійснені платником податків в ході діяльності, спрямованої на отримання доходу.
«... організація, яка використовує в своїй діяльності легковий автомобільний транспорт, зобов'язана оформляти шляхові листи легкового автомобіля, що містять необхідну інформацію про використання легкового автомобіля, зокрема, інформацію про витрату паливно-мастильних матеріалів (ПММ).
Неправильне або неповне заповнення всіх реквізитів (витрата пального виходячи з марки пального, норми витрачання і фактичні витрати) затвердженої в установленому порядку форми первинної облікової документації (в даному випадку подорожнього листа легкового автомобіля) може привести до спотворення необхідної для бухгалтерського і податкового обліку інформації про основні показниках роботи автомобільного транспорту, що використовується організацією при здійсненні діяльності, в тому числі про витрачання палива і ПММ в виробничих цілях.
Основними показниками для визначення кількості витраченого палива (ПММ), витрати на придбання якого підлягають обліку в ланцюгах оподаткування, є:
- реальна довжина маршруту за робочий день або зміну водія;
- фактичний пробіг автомобіля за даними спідометра за робочий день або зміну;
- фактичні витрати палива (бензину) на 100 км за робочий день або зміну;
- норми споживання палива (бензину) на 100 км виходячи із затверджених норм Мінтрансу Росії або технічних характеристик конкретного автомобіля (відповідно до технічної документації автомобіля).
З огляду на викладене, витрати організації, вироблені за договором оренди транспортного засобу, укладеним з фізичною особою, в тому числі витрати на технічне обслуговування, поточний ремонт, а також витрати на придбання палива (ПММ) для забезпечення роботи даного автомобіля виходячи з фактичного пробігу автомобіля (з урахуванням фактичних витрат палива (ПММ) в виробничих цілях і вартості його придбання) можуть бути враховані при обчисленні податкової бази по податку на прибуток ».