Сторінка 1 з 4
Коралові рифи - особливого роду організми в прибережжя-ної зоні або на мілководді, що утворюють своєрідну донну середовище проживання між 30 ° пн.ш. і 30 ° пд.ш. Унікальних-ве поєднання природних умов дозволяє тут роз-тися виключно складного біологічного сообщест-ву. Серед цих умов виділяються наступні.
1. Безліч різних форм рельєфу, вузьких печер і ущелин у твердій коралової будівлі створює для жи-Вотня різноманітні укриття.
2. Коралові рифи розташовуються в освітлюваних сол-кінцевих променями теплих водах, що забезпечують високу швидкість росту організмів.
3. Живильні речовини проходять свій цикл швидко, так як вертикальні розміри цього місцеперебування без пе-щують декількох десятків метрів.
4. База первинної продуктивності включає багату продукцію синьо-зелених водоростей, що затримують рас-творіння газ азот, і водоростей, симбіотичних з корал-ловимі поліпами.
Корали живуть всюди, де температура поверхневого шару морської води буває вище 20 ° С протягом усього року. Вони добре розвиваються на будь-якому мілководній твердому субстраті, якщо він очищений від мулу Преобладающе-ми течіями і хвилями. Корали не можуть існувати в навантаженої опадами каламутній воді, наприклад, поблизу усть-їв річок. Залежність від великої кількості сонячного світла обмежуючись-ет поширення більшості живуть коралових со-товариств глибиною менше 50 м, хоча деякі корали рас-тут з глибини близько 100 м. Коралові рифи мають властивості, що роблять їх улюбленим об'єктом дослі-джень по морській екології: мілководна обстановка цілком підходить нирцям-аквалангістам, тепла вода приємна людському тілу, достаток світла і незвичайна поживна база підтримують багате фауністичне розмаїття.
Найбільш протяжна область коралових рифів отме-чає в Індійському і Тихому океанах - в водах поблизу Фі-ліппін, у великій околиці Індонезійського архипела-га, у Північній Австралії і в районі Великого Бар'єрного рифа, який один має ширину більше 100 км і протяги-ється вздовж східних берегів Австралії на 2 тис. км. Ці рифи містять найбільшу різноманітність видів і име-ют, ймовірно, найдавніший вік. Друга найбільша область розвитку рифів розташована в Карибському морі від Флориди до Тринідаду і на захід до Центральної Амері-ки. Вест-индские рифи характеризуються меншим разноо-Бразил - почасти тому, що сам Атлантичний океан відносно молодий. Уздовж східного узбережжя Тихого океану від Мексики на південь до островів Галапагос і до Перу є кілька коралових рифів, але вони не дуже вели-ки. Тут ми будемо говорити переважно про Вест-Індську рифах, так як вони найбільш близькі до найбільшим населеним центрам США.
Будова коралових рифів
Коралові рифи - це масивні відкладення карбонату кальцію, що виділяється особинами коралових поліпів, сце-ментірованние скупчення окремих скелетів. Форми ор-ганизмов, представлених в цих скупченнях, т. Е. Форми, які ми зазвичай називаємо коралами, множинні і різноманітні. Деякі приклади показані на малюнках 16.10 і 16.11, вони варіюють від великих куполоподібних побудувати-ек, створюваних «мозковими» коралами зі звивистою по-поверхнею, до плоских лістообразние типів, зустрічаю-щихся на великих глибинах, і кнутовідних стебел чорних коралів. Кораллінових водорості також вносять свій внесок в матеріал будівель рифової зони, відкладаючи кор-ки вапняного речовини.
Нові рифи будуються на твердому субстраті мілководді-ного дна. Якщо цей субстрат геологічно стабільний, зростання рифа в кінці кінців стає рівномірним збалансує-ванним процесом, при якому коралові поліпи откло-дивают стільки ж нового вапняного матеріалу, як-ко втрачається в результаті ерозії. Ерозія рифів - неодмінно-ривний процес, обумовлений частково механічної абразією хвилями прибою, але почасти й «обкушуванням» багатьма тваринами рифової області, особливо рибамі- папугами і морськими їжаками. Ці тварини шкребуть по-поверхню твердих коралів, харчуючись водорослевими кірка-ми або самими коралами. Сліди ерозії чітко прояв-ляють у вигляді великих відкладень коралових пісків в ла-гунах і на пляжах тропічного поясу.
Якщо сам субстрат опускається, як у випадку ланцюжка Га-вайскіх вулканічних островів, будівництво нового рифа як би зменшує швидкість опускання. Зразки керна, взя-того з нафторозвідувальною свердловин, свідчать про те, що на багатьох шельфах рифові відкладення досягають потужності в тисячі метрів. Атоли, часто зустрічаються в екваторіальній частині Тихого океану, - результат роз-ку коралових рифів, що зародилися як оздоблюють (бе-регов) рифи навколо нових вулканічних островів. У міру того як острів в подальшому занурюється, риф про-должает надстраиваться і тим самим зберігає живу по-поверхню на невеликій глибині. Тепер це вже рифові банки, або бар'єрний риф, на периферії занурився острова. Зрештою, залишається тільки кільцевої риф, що оточує центральну лагуну.
В сенсі їх загальної структури вест-индские рифи обра-товують певну систему (малюнок 16.9, а). Поблизу узбережжя це окаймляющий, або берегової, риф, який іде в бік моря до глибини близько 10 м, але ця глибина ме-вується від одного рифу до іншого. Далі від берега, на рас-стояння 500 м і більше, розташовується більш складний зовн-ний (бар'єрний) риф - так звана рифова мілину (банку). Між будівлями бар'єрного та берегового рифів знаходиться рифова платформа. Цей плоский ділянку рифу покритий пухким кораловим піском та іншими уламками, що утворюються в результаті ерозії рифів, а також випадок-ними ізольованими пагорбами, побудованими невеликі-шими колоніями коралів.
Малюнок 16.9. Типове будова коралового рифу: (а) розріз від пляжу до того місця, де бар'єрний риф знаходиться на глибині близько 50 м; (Б) канали, пропиляні хвилями на зверненому до моря схилі рифа.
Самий піднесений ділянку рифової банки знаходиться на глибині 10-15 м, ширина його мінлива. Якщо банку порівняно вузька, на ній розбиваються тільки самі довжин-ні вітрові хвилі, що набігають з боку відкритого моря. Зазвичай вітрові хвилі, піднімаючись по зовнішньому схилу банки, сильно загасають, але частина енергії в рухаємося-щейся хвилі все-таки зберігається і продовжує виділятися на шляху до берегового рифу і берегової лінії. Там, де зовнішній риф дуже широкий і мілководна, як у випадку австралійського Великого Бар'єрного рифа, вся хвильова енергія витрачається в зоні прибою на зверненому до моря схилі і над самою рифової обмілиною. Багато лагуни і прибережні води тропічних областей виявляються, та-ким чином, захищені від високих хвиль. Уздовж звернений-них до моря країв мілководних рифів штормові хвилі і прибій створюють систему хвильових каналів (рисунок 16.9, б). Якщо величина припливу велика, такі протоки можуть протя-ГІВА вгору і вниз по фронтальному схилу на значну-ні відстані. Вони служать шляхами переміщення піску і уламкового матеріалу від внутрішніх плоских ділянок ри-скіфів в сторону моря і сприяють збільшенню загальної пло-щади поверхні рифу, а також його ущелин і «закоул-ков»; обидва ці чинники сприяють збільшенню продук-ції харчового ланцюга.
Звичайно, приливні хвилі періодично затоплює так-же найобширніші бар'єрний риф, а штормові нагону нагромаджують величезні маси морської води з відкрито-го океану на рифи і в лагуни, розташовані між ними і берегом. Лагуни зазвичай мають щонайменше один великий «протоку» у відкрите море через розрив у ланцюгу оточуючих їх зовнішніх рифів. Оскільки лагуна - най-більш сприятливе місце для харчування, а також для виве-дення потомства багатьох прибережних риб, між лагуною і відкритим морем відбувається посилена міграція. Рибалки, що промишляють в тропічних морях, зі свого досвіду хо-рошо знають, що лагуни - ідеальне місце для установки мереж і вилову риби в певні періоди року. Якщо зовнішні рифи дуже широкі, то приливні хвилі і штор-мовой нагон служать засобом періодичного «промивання-ня» рифових будівель і перешкоджають застою води в них.
Приклади Вест-Індську рифів
На малюнку 16.10 показана фотографія ділянки берегового ри-фа, зроблена на глибині 10 м біля західного узбережжя острова Барбадос (Навітряні острова). На першому плані виокрем-ляють три види «мозкових» (з звивистих візерунком на по-поверхні) коралів: Diploria labyrinthiformis, Meandrina meandrites і Colpophullia natans. Маленькі корали на за-днем плані - горбкуватий зоряний корал Montastraeaannularis. Покриття кіркою частини коралів - губка Mycalelaevis. зростаюча на нижній поверхні деяких корал-лов. Видно також інші губки і морський їжак Diademaantillarum з довгими голками. Морські їжаки широко поширенням країни на берегових рифах і тільки зрідка - на зовніш-них рифових банках; риби ж, навпаки, більше поширенням країни на зовнішніх мілинах.
Малюнок 16.10. Береговий риф поблизу пункту Портерс-Локейшн, Барбадос, Вест-Індія.
Малюнок 16.11. Рифова банку поблизу пункту Портерс-Локейшн, Барбадос, Вест-Індія.
Може скластися враження, що в корало-вої будівлі на зверненому до моря схилі набагато біль-ше щілин і нор, ніж на береговому рифі. Це вірно, особ-но там, де хвильові канали прорізані глибоко і корали ростуть з боків цих каналів і на верхній стороні рифа. На малюнку 16.11 видно велику різноманітність притулків для вся-кого роду тварин - наприклад, в центрі знімка справа в кадр потрапила маленька рибка. Навпаки, на малюнку 16.10 частина кадру є відкрите піщане пляма. Можна зробити висновок, що на рифової банку життя більш раз-нообразние, ніж на береговому рифі.