Спадкове право в Російській Федерації регулюється частиною 3 ГК РФ. Крім Цивільного кодексу спадкове право регулюється Сімейним кодексом РФ і Податковим кодексом РФ.
Студентам слід розкрити поняття і значення спадкування як перехід майнових і деяких немайнових прав і обя-занностей померлого громадянина до інших осіб у встановленому за-коном порядку. Треба засвоїти, що успадкування є загальне правонаступництво, т. Е. Спадкоємці не можуть прийняти одні права і обов'язки, а від інших відмовитися. Крім того, спадкування тес-нейшим чином пов'язано з правом власності.
Перш за все, треба визначити специфічне юридичне осно-вання відкриття спадщини: смерть громадянина або визнання громадянина померлим в судовому порядку. Потім треба відзначити час відкритому-ку спадщини, встановлення кола осіб, призваних до спадкоємства, і початок перебігу строків, встановлених для прийняття спадщини. Найчастіше часом відкриття спадщини визнається день смерті на-следодателя. Місце відкриття спадщини і місце смерті можуть або збігатися, або ні. Слід пам'ятати: місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання померлого, а якщо воно невідоме, - місце знаходження спадкового майна або його основної маси. Що стосується термінів, протягом яких наслед-ники можуть заявляти про свої права на спадщину, то вони складають шість місяців з дня відкриття спадщини. Після закінчення шести міся-ців нотаріальними органами видається свідоцтво про право на на-слідство і. Права осіб, які претендують на спадщину, але пропустили шестимісячний строк, можуть бути відновлені в судовому порядку.
Спадкоємці - це особи, зазначені в законі або в заповіті в якост-стве правонаступників спадкодавця. Успадковувати може будь-який суб'єктів незалежно-єкт цивільного права. Потрібно пам'ятати, що можливість громадянина успадковувати не залежить від обсягу його дієздатності.
1) спадкоємці першої черги (пережив чоловік, батьки, діти);
2) спадкоємці другої черги (рідні брати і сестри померлого, дід і бабуся з боку батька і матері). Онуки спадкодавця та їхні нащадки спадкують за так званим «правом представлення» тільки в разі смерті своїх батьків. Вони успадковують порівну частку, кото-рую отримали б їх батьки, якби були живі. Потрібно пам'ятати, що при живих батьках онуки не призиваються до спадщини;
3) спадкоємці третьої черги - це повнорідні та неповнорідні брати і сестри батьків спадкодавця (дядька й тітки спадкодавця);
4) спадкоємці четвертої черги - прадідуся і прабабусі на-следодателя;
5) спадкоємці п'ятого ступеня - діти рідних племінників і племян-ниць (двоюрідні онуки та онучки) і двоюрідні дідусі та бабусі;
6) спадкоємці шостої черги - це спадкоємці п'ятого ступеня род-ства, а саме: двоюрідні правнуки та правнучки, двоюрідні пле-Мяннік і племінниці, двоюрідні дядьки і тітки;
7) пасинки, падчерки, вітчим і мачуха спадкодавця.
Слід звернути увагу на те, що пережив чоловік має право на половину спільно нажитого майна. Крім того, су-ществует ряд осіб, які, не будучи близькими родичами на-следодателя, проте можуть претендувати на спадщину. Це непрацездатні утриманці, колишні на утриманні наследодате-ля не менше року до його смерті. Вони успадковують разом з тими, хто призивається в кожному конкретному випадку до спадщини. Утримання має бути повним, тобто. Е. Бути для утриманця основним джерелом існування.
Останнє, на чому слід акцентувати свою увагу, кажучи про на-спадкоємець, - це те, що спадкоємець повинен бути гідним. Це оз-начає, що за життя спадкодавця спадкоємець не здійснював по відно-шенням до нього ухилення від батьківських обов'язків, ухилення від змісту батьків, а також протиправних дій, спосіб-ствовала покликанням його до спадкоємства (насильницького понуж-дення до складання заповіту в свою користь, умисного вбивства спадкодавця та ін.).
Спадкування за заповітом - це інший інститут спадково-го права. Заповіт є документом, в якому громадянин особисто розпоряджається своїм майном на випадок смерті в передбачений-ної законом формі. Закон встановлює загальні правила складання заповіту. Якщо не дотримано хоча б одне з них, заповіт втрачає силу, і майно буде успадковуватися за законом. Необхідно назвати вимоги до заповіту:
1) заповідач повинен бути повністю дієздатний;
2) заповіт має бути складено із зазначенням місця і време-ні його складання;
3) заповіт має бути підписаний особисто завеща-телем;
4) заповіт має бути нотаріально посвідчена.
Слід знати, які органи і особи, крім нотаріальних, мають право посвідчувати заповіти і за яких обставин це можли-но, а також пам'ятати, що такі заповіту повинні бути спрямовані при першій можливості через територіальні органи федерального орга-на виконавчої влади нотаріусу за місцем проживання заповідача.
Що стосується змісту заповіту, то заповідач має право заповідати своє майно або частину його будь-якому або декільком особам, як входять, так і не входять до кола спадкоємців за законом. У поняття майна включаються як речі громадянина, так і частки його майна в спільній власності, а також майнові права та зобов'язання: право довічно успадкованого володіння, право вимоги боргу, власні грошові зобов'язання громадянина.
Говорячи про свободу заповіту, треба пам'ятати, що означає «орга-кові частка». Незалежно від складу заповіту неповнолітнім і непрацездатним дітям (усиновленим в тому числі) наследодате-ля, непрацездатним батькам (усиновлювачам) і утриманцям помер-шого, т. Е. Тим особам, кому громадянин зобов'язаний був надавати матері-ально підтримку при житті або надавав таку не менше року до своєї смерті, виділяється частина спадкового майна в раз-мірі не менш 1A частки, яка належала б кожному з них, якби вони успадковували за законом.
Потрібно враховувати, що за життя спадкодавця заповіт не має ніякої юридичної сили; воно породжує відповідні право-ші наслідки тільки після смерті особи. Заповідач може вносити зміни до заповіту, переписувати його на інших раніше невідомий-них осіб, відмовити в спадщині прямим спадкоємцям спеціальної за-писью. Крім того, він має право скасувати заповіт, звернувшись до но-таріусу. Якщо поза заповіту залишилося майно, воно буде передано спадкоємцям за законом.
Слід знати, що означає «подназначение спадкоємця» і «закла-щательний відмова» - особливе розпорядження, яким заповідач біля-Гаета на одного або декількох спадкоємців за заповітом виконання будь-якого зобов'язання на користь одного або декількох осіб (відмови-одержувачів). Це виражається в обов'язки спадкоємця в межах сто-тості одержаного у спадщину майна надати кому-небудь певну суму або будь-яке майно, віддати борг за померлими-го і т. Д. Особа, на користь якої складено відказ, напів-чає право вимоги від спадкоємця цієї відмови протягом строку загальної позовної давності (3 роки). Таким чином, в спадкові відносини вплітаються елементи зобов'язального права. Однак треба пам'ятати, що спадкоємець не зобов'язаний задовольняти вимоги отказополучателей зі своїх коштів. Якщо, наприклад, сума боргу померлої перевищує вартість спадкової маси, спадкоємець повинен розрахуватися з кре-ДІТОР тільки в межах вартості отриманого ним спадщини.