Якщо розуміти буквально.
Якщо розуміти буквально.
З незапам'ятних часів сінігамі за допомогою зампакто вбивали порожніх. Для них все, пов'язане з духовними мечами, здавалося цілком логічним і зрозумілим. Проте зампакто відверто дивувалися, чому при їх вивільненні перед назвою меча господар обов'язково кричить якийсь недоречний дієслово.
- Блін, ну чому "Гарчи?" - дивувалася Хайнеко.- Як я їй гарчати буду, якщо у мене в формі меча навіть голосових зв'язок нету? Ну до чого це вимога?
- Мовчи вже, - похмуро сказав Сенбонзакура.- Я взагалі перебуваю в подиві. Квітни. Я йому що, тюльпан?
- А мені взагалі господар завжди "Рости!" кричав, - додав Хозакімару.- Ось я і виріс такою собі невідомої звірятком!
- Мені здається, вони самі не усвідомлюють, що нам наказують! - підвела підсумок Хайнекен.
- Що ж, - вирішив Сенбонзакура, - давайте разок послухаємо господарів і зробимо в буквальному сенсі те, про що вони нас просять. Мені якраз один Квінсі приманку для порожніх позичив.
Сигнал тривоги пролунав несподівано. У Руконгай проникли порожні, причому в такій кількості, що відразу декількох капітанів і лейтенантів послали розбиратися в ситуації. Прибувши на місце, сінігамі відразу ж були змушені вступити в запеклий бій.
- Підніми голову, Вабіске! - крикнув Кіра, спідлоба дивлячись на ворогів. З зампакто висунулася рука і, схопивши сінігамі за волосся, задерла голову Уру вгору.
- Блін, та не мою ж, Вабіске! - здивовано вигукнув лейтенант.- Свою! Мабуть.
Кривий меч Кіри випростався. "Так що це з зампакто?" - дивувався з Уру.
- Що з тобою, Кіра? - з посмішкою вигукнув підійшов Гін.
- Мій зампакто не слухається мене!
- Казав же, пропатчити його до останньої версії, - Не переставай посміхатися, капітан дістав свій меч.- Убий його, Шинс!
Смертоносна лезо різко подовжився в сторону Кіри. Лейтенант з працею встиг відскочити в сторону.
- Е. - посмішка Гина стала злегка удівленной.- Та не його конкретно убий. Їх! - капітан махнув рукою в бік порожніх.
Зампакто подовжувався і вкорочувався, викашівая порожніх без видимої участі Ичимару.
- Ну, це, звичайно, зручно, - задумливо протягнув капітан, - але дивно.
В гущу порожніх несподівано увірвалася Мацумото. Рудоволоса красуня гордо вихопила зампакто і крикнула:
- Ричі, Хайнекен!
Шум битви раптово перекрив рик, настільки гучний, що воювала неподалік Хінаморі здригнулася і ледве встигла ухилитися від удару свого порожнього. Він перебував поруч з Рангіку Абаран розсміявся.
- Я б на твоєму місці не весело! - похмуро кинула йому Мацумото.
- Чого це? - хмикнув Рендж, після чого скомандував: - Реви, Забімару!
На цей раз над полем битви зазвучав громовий рев. Знову вздрогнувшее від несподіванки Хінаморі вилаялася.
- Гаразд, - пробурмотів Рендж, - буду краще без Шікая битися.
Раптово поруч зі своїми лейтенантами з'явилися Хіцугая і Бьякуя.
- Мацумото, в чому справа? - поцікавився Тоширо.
Рангіку коротко описала капітану суть проблеми.
- Вічно з тобою щось не так, - зітхнув Хіцугая.- Що ж, снізойді з крижаних небес, Хёрінмару!
З небес пролунав чийсь глибокий голос:
- Чи не Снізойді!
Тоширо закліпав. Потім перехопив зручніше зампакто і знову крикнув:
- Снізойді з крижаних небес, Хёрінмару!
- Так сказав ж, не Снізойді! - миттєво пролунав відповідь.
- Щось не працює, - пробурмотів Хіцугая.- Ну снізойді, блін, з крижаних небес, Хёрінмару!
- Та ти вже набрид! Чи не Снізойді!
- Ну чому? - капітан явно був близький до істерики.
- Тому що зараз весна! Де ти крижані небеса бачив? - розважливо зауважив голос.
Зігнувшись від реготу, Мацумото підійшла до отетеріли капітану, поклала руку йому на плече і, зобразивши на обличчі співчуття, вимовила:
- Тримайтеся, капітан! Він до вас не зійде.
Поглядає на цю картину Бьякуя, дістаючи зампакто, вимовив:
- Що ж.
Рендж, помітивши це, закричав:
- Кучики-тайчи, краще не на.
- Квітни, Сенбонзакура!
Лезо меча зникло під розпустилися квітками троянд.
- Начебто я щось подібне в одному Філер бачив, - задумливо прибираючи меч в піхви, вимовив Бьякуя.- Гаразд, буду використовувати кидо. До речі, Рендж!
- Так капітане?
- А де Рукія?
- А, Рукія. Вона там, - лейтенант махнув рукою в бік узлісся. Там на землі сумно сиділа Кучики-молодша, а навколо неї, час від часу підстрибуючи і виводячи в повітрі хитромудрі фігури, нарізав кола її зампакто.
- Що це відбувається з її мечем? - зігнув брову Бьякуя.
- Ну так це ж Соді-но-Шіроюкі, - пояснив Абарай.- Танцює, напевно.
Бьякуя вирішив промовчати.
Лівий фланг сміливо тримали офіцери одинадцятого загону, посилені для вірності Шухеем. Порожні тут особливо неіствовалі, битися ставало все важче. Першим не витримав Іккаку.
- Та НУ нафіг! Рости, Хозакімару!
Через секунду офіцер впустив важкий п'ятиметровий меч і з фантазією вилаявся.
- Гаразд ..- вирішив Юмічіка.
- Гей! - вклинився Іккаку.- Ти ж бачиш, що відбувається! Не звільняє меч!
- Гаразд, - відмахнувся від товариша Аясегава.- Мені самому цікаво, що станеться. Розпустити, Фуджікуджаку!
Зампакто вирвався з рук офіцера і спробував залізти тому під одяг. Мадараме впав на землю, зігнувшись від реготу, дивлячись, як Юмічіка, червоний, як рак, намагається утримати свій меч від збочених дій.
- Чорт! - вилаявся Шухей, виявивши, що залишився один проти натовпу пустих.- Влаштуй жнива, Казашин!
Меч звично перетворився в дві коси, однак після цього вирвався з рук сінігамі, відлетів до узлісся і став косити там траву. Порожні все ще насувалися на Хісагі.
- Чорт, та допоможіть хто-небудь! - не витримав він.- Мама! Батько! Тайчи!
- Я тут, Хісагі! - пролунав голос зверху.
- Мама? - з надією запитав Шухей.
- Та ні ж, тайчи твій! Що ж. - Тоус обернувся до пустим.- Кричи, Сузумуші!
Над долиною пролунав гучний, що розриває барабанні перетинки крик. Коли він затих десь далеко виматюкався Хінаморі.
- Капітан Кёраку, чи будемо ми вивільняти свої зампакто? - серйозно запитав Укітаке.
- Так краще не треба. - задумливо відповів Шунсуй, згадавши свою команду до вивільнення.
- А я все ж спробую! Все хвилі, станьте моїм щитом! Всі блискавки, станьте моїм мечем! Согіо-но-Котоварі!
Навколо капітана утворився шар води, який блокував всі атаки нападників порожніх. По лезах обох клинків забігали іскри електричних розрядів.
- Відмінно, я став ще сильніше! А зараз.
Укітаке направив меч в сторону групи порожніх. З клинка вирвалася блискавка. Вороги були знищені, однак раптово щось блиснуло і капітан впав на землю без свідомості.
- Е. Укітаке, що з тобою? - занепокоївся Кёраку.
- Дозвольте, я поясню, - поправила окуляри Нанао.- Вода адже є провідником для електрики. Тому, коли блискавка капітана Укітаке проходила крізь його водяний щит, вона і атакувала самого тайчи.
- А. І що ж тепер робити?
Поруч з Кёраку з'явилася Сой Фонг.
- Віднесіть капітана в бараки четвертого загону! Ми вас прикриємо! - рішуче сказала вона.
- Відмінно, капітане, - з готовністю погодився Кёраку.
Сой Фонг почекала, поки він з пораненим Укітаке покинуть поле бою, після чого обернулася до Омаеде.
- Вивільняється зампакто!
- К-капітан. А може, не на.
- Давай вивільняється! - дівчина для більшої певності в черговий раз штовхнула лейтенанта.
- Круши, Гегітсібурі!
Величезна булава вирвалася з рук Омаеди і полетіла в бік бараків Готі 13. Через деякий час звідти став доноситися тріск зруйнованих будівель.
- Я ж казав ..- почав виправдовуватися лейтенант.
- Який же ти даремний, - зітхнула Сой Фонг.- Пронижи ворогів своїм смертоносним жалом, Сузумабаші!
Всупереч побоюванням, на руці капітана утворився цілком звичайний шику, без всяких побічних ефектів.
- Відмінно! - надихнулася Сой Фонг і, стрибнувши до найближчого порожнього, завдала тому два стрімких удару. Ворог загинув, проте зампакто несподівано проіржавів, покрився тріщинами і звалився з руки.
- Що за чорт? - здивувалася Сой Фонг.
- Дозвольте я поясню, - докинула казна-звідки узялася Нанао.- Через команди "пронижи ворогів своїм смертоносним жалом" ваше зампакто стало сприймати себе як бджолу. А якщо бджола когось вкусить, вона позбавляється свого жала, після чого загине.
- Ось западло! - випалила Сой Фонг.- Що взагалі може бути гірше?
Повз пройшов Хіцугая, жалібно дивлячись вгору і клянчити:
- Ну будь ласка, ну снізойді з крижаних небес, Хёрінмару!
- Хіба що це, прошепотіла Сой Фонг.
На шляху Кёраку, який тягнув Укітаке на плечах, несподівано з'явився головнокомандувач.
- Вже є поранені? - здивовано запитав він.
- Розумієте, генерал, тут така справа.
- Відійди, - буркнув Ямамото, - я все зроблю сам. Спали моїх ворогів дотла, Рюджін ДЖАККІ!
Через кілька миттєвостей сінігамі відволіклися від бою заради дивної картини. Від величезного снопа полум'я тікав Кёраку з криком:
- Ну прости, Яма, невже через однієї кнопки, підкладеної на стілець, я став твоїм ворогом.
- Пора все це припинити, - пролунав спокійний голос.
- Капітан Айзен! - радісно вигукнула Хінаморі.
- Так, Момо, - ласкаво сказав Айзен, - зараз все закінчиться. Розбийся, Кьyoка Суйгецу!
Меч розлетівся на осколки, які впали до ніг капітана.
- Е? - видавив Айзен.
Поруч пролунав смішок.
- Капітан, хіба ви ще не зрозуміли, що зараз корисні лише ті зампакто, команда до вивільнення яких безпосередньо вказує на необхідність вбивства. Ось, наприклад.
- НЕ ТРЕБА, Маюров! - панічно крикнули людина десять.
-. розірви їх, Атсісоші Джіза!
Зампакто Куросучі миттєво включило банкай і стало шалено атакувати всіх без розбору. Сінігамі вже були готові до смерті, проте раптово хтось відкинув гусеницю потужним ударом.
- І що у вас тут діється? - весело запитав Кенпачі, зносячи голову найближчого порожнього.
- Ми врятовані! - радісно видихнув Рендж.
У ісследовальского центру вишикувалася черга. Перед нею стояв Маюри, який був зайнятий тим, що повертав офіцерам їх зампакто.
- Куросучі! Це точно спрацює? - грізно запитав Ямамото.
- Звичайно! - посміхнувся Маюрі.- Не знаю, чому ви не зробили цього раніше. Повірте, кнопка самознищення ще жодному зброї не заважала!