2.2 Соціологічне підхід до діагностики згуртованості трудового колективу
«Управлінський характер практичної діяльності заводського соціолога передбачає той же принцип. Однак, незважаючи на очевидність такої постановки питання, на перших порах необхідність визначення еталонного стану взагалі не рефлексувалася як проблема. Соціологи і адміністратори виходили з інтуїтивного уявлення про те, що таке «хороший» працівник, «хороший», колектив або «хороша» організація.
У згуртованості колективу фіксується його готовність до здійснення заданої спільної мети. Зазвичай під згуртованістю розуміють ступінь інтеграції групи (її єдність), заміряну на рівні:
3. Актів реальної поведінки.
Як правило, методологічною основою вітчизняних психологічних досліджень виступає концепція групової активності А. В. Петровського, яка розглядає кожен параметр (поведінка, орієнтація і установка) в якості самостійного рівня. Цей підхід характерний для вивчення згуртованості спонтанних, стихійно складаються або неорганізованих груп »5.
«Колектив» і «група» - поняття не тотожні, найчастіше можна зіткнутися з вельми сумнівним прийомом - перенесенням психологічних способів виміру групової згуртованості на реальні виробничі колективи.
Як показують численні дослідження, між згуртованістю, що розуміється як ступінь інтеграції трудового колективу, заміряний тим чи іншим чином, і ефективністю колективної діяльності не існує стійкого зв'язку; більш того, що інтерпретується таким чином згуртованість в ряді випадків демонструє негативну кореляцію з ефективністю.
2.3 Засоби соціологічної діагностики
Найбільш типова область застосування засобів соціологічної діагностики - управлінська практика (менеджмент).
Основна функція засобів соціологічної діагностики - прогнозування поведінки об'єкта і прогноз його ефективності в ситуації. Засоби соціологічної діагностики - важливий елемент в системі прийняття рішень. Діагностичне засіб, завжди орієнтоване на рішення практичної задачі - підготовку проекту про необхідність втручання (невтручання) в стан або режим роботи об'єкта і визначення типу такого втручання »7.
Глава III. Основні підходи соціологічної діагностики
3.1 Особливості нормативного та ситуаційного підходу в соціологічній діагностиці
Спроба вирішення проблеми діагностичного еталона привела до створення двох підходів до соціологічної діагностики - нормативного та ситуативного.
«Ситуаційний діагностичний підхід сформувався під впливом загального ситуаційного підходу в управлінні, а також активно розвивається в країні игротехнических методології» 9. Ключове положення тут -Розгляд процесу управління як непереривку ланцюга унікальних, неповторних управлінських ситуацій, з якими стикається керівник, покликаний їх вирішувати. «Конкретна ситуація і кожен тип організації пред'являють до керованої підсистемі свої вимоги. Саме відповідність між станом об'єкта, що діагностується і специфікою ситуації явно чи приховано приймається як норма. В рамках даного підходу, якщо мова йде, зокрема, про економіку, робляться спроби визначити еталонне стан. Одна з них пов'язана зі створенням типології управлінських ситуацій для організації »10.
Особливе ж поширення в організаційній соціології та управлінському консультуванні отримало напрямок, що базується на розгляд управлінської ситуації як унікального поєднання проблем, які виникають на різних рівнях організації в ході інноваційної діяльності. Складання переліку (або ієрархії) цих проблем виступає основою соціологічної діагностики. Подібна інтерпретація поняття ситуації дозволяє соціологам розглядати як бажаний такий стан об'єкта, при якому діагностовані проблеми вже зняті, а власне діагностику вважати діяльністю, спрямованою на виявлення ієрархії проблем. Джерелом проблем служить об'єктивна суперечність між цілями і інтересами, підрозділами і групами людей.
«Інструментом соціологічної діагностики виступають опитувальник і ігрові засоби діагностики. Управлінська мета вважається досягнутою, коли набір виявлених в ході діагностики проблем знімається. Цей підхід сьогодні активно реалізується в рамках організаційного консультування, соціології нововведень, при вирішенні задач підбору, оцінки та підготовки кадрів »11.
Безсумнівним достоїнством такого підходу є те, що в ньому звертається увага на особливості кожного об'єкта, що діагностується, специфіку управлінської ситуації, в якій він діє, підкреслюється індивідуальність розв'язуваних в організації завдань. До недоліків треба віднести: розгляд управління як ланцюга неповторних ситуацій фактично руйнує управління як процес, його безперервність.