Залежно від виду носіїв цих можливостей розрізняють:
o права людства.
Зупинимося детальніше на понятті прав людини.
Права людини - це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними і рівними для всіх людей.
Отже, це, по-перше, певні свободи людини, тобто її здатність діяти певним чином або утримуватися від певних вчинків з тим, щоб забезпечити собі (і своєї сім'ї) належне існування, розвиток, задоволення тих потреб, які сформувалися. І, якщо мова йде саме про основні права, то слід мати на увазі такі можливості, без яких людина не може нормально існувати. Що означає
По-третє, ці можливості за їх основними, "початковими" показниками ( "дозами") повинні бути рівними, однаковими у всіх людей. Тільки тоді вони будуть правовими (згідно термінів або понять "праведний", "правильний", "справедливий", "правий" і т.д.).
По-четверте, вони не повинні відчужуватися, відбиратися, ліквідуватися будь-ким, не можуть вони бути і "подарунком" з боку держави або будь-якої іншої організації або особи.
Розуміння прав людини як її певних можливостей має місце, так чи інакше, в роботах багатьох юристів, суспільствознавців. Що стосується інших інтерпретацій даного поняття в сучасній науковій літературі, зазначимо лише, що вони можуть бути зведені в найзагальнішому вигляді до наступного:
- права людини - це певним чином унормована його свобода;
- права людини - це певні його потреби чи інтереси;
- права людини - це його вимоги про надання певних благ, спрямовані суспільству, державі, законодавству;
- права людини - це певний вид (форма існування, спосіб прояву) моралі. Всі зазначені підходи (крім першого) відображають, як здається, досить
Поняття змісту прав людини і поняття обсягу прав людини є, наприклад, в ст. 22 Конституції України. Зокрема, частина 3 цієї статті встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав людини. Згадане положення є дуже важливим, оскільки в ньому Конституція України стосується розглянутої нами проблеми обмеження прав людини. Адже звуження змісту та скорочення обсягу прав людини і є основним наслідком їх обмеження.
З наведеного вище розуміння прав людини стає очевидним, що центральним, стрижневим їх елементом є певні можливості людини - можливості діяти певним чином або утримуватися від певних дій для задоволення його потреб та інтересів. Як відомо із загальної теорії діяльності, остання характеризується певними складовими, властивостями, рисами. До них відносяться: мета, предмет (об'єкт) діяльності, умови діяльності, способи (форми) діяльності, засоби діяльності, результати діяльності та інші складові. Найбільш важливими, визначальними серед них є умови і засоби діяльності, оскільки саме ними обумовлено реальність використання можливостей суб'єкта, тобто їх здійсненність. Тому поняття змісту прав людини можна визначити як умови і засоби, вони становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Кількісні показники прав людини можуть відображатися як зазначалося, поняттям обсягу прав людини. Як зазначається в літературі, кількість - це визначеність предмета, яка характеризує його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву тієї чи іншої властивості. Обсяг, як і будь-яку кількість, визначається за допомогою певних одиниць виміру (наприклад, кількість певних можливих варіантів поведінки, кількість часу, кількість благ, розмір пільг і т.п.). Отже, обсяг прав людини - це їх істотне властивість, відбивається показниками відповідних можливостей, виражених в певних одиницях виміру.
Зазначені одиниці виміру якраз і можуть використовуватися для визначення обсягу відповідних прав людини.