Зустрічі бажаю,
як голий перст
облітає словами на вітер;
мішурної віроломство,
схудлими клятвами,
роняю своє благородство;
Вам в ноги обух німий,
очима - налитими вишнями,
топчіть ветрище жітніще;
Запрягайте коней в колісниці
говірок і благочестя,
і летите лепетом діви!
І невідомі чорні страхи
І сорому століть,
нори і дірки вселенські;
До Вас серце ново_пріставіл,
і хитавицею томливої,
ніби золотом млостей охоплений,
хмари в подушки тюками набив,
вибивайте пиху з боків,
правте крутобокі роги,
І в'яжіть снопи волосся,
в костоломні стяги-вериги,
Буду хлебтати молоко;
Кобилячим прикметами потураючи,
цілувати берили ланіт,
променисто оборотами чванствовать;
Зозулю посаджу на баштовий бій,
нехай метає важкі ядра,
гаубичних грудини снарядів;
Нехай метає патли в губ кратери,
розпалює Везувій і падає,
Ловлю кожну нитку її недогляд;
Ловлю губами її крик і пульс сторожу,
як Полкан на ланцюгу її млосності,
немов пелікан в глотці їжу пташеняті;
Роздер гусяче пір'я,
покремсав рядків старі шкапи,
каланча крутить кобилячий хвіст;
На палець намотує,
чорний мед в устах горить яхонтом,
і п'яніє стервятніца махом;
Упадає на груди смородиною рубав,
тикає носом, кутенок рідний,
а у мене лопаються перетинки;
Від ударів і ніжності в засіках,
серце - облупленого борів,
розгублюся в ніжно бірюзових снах;
Відкрию очі, зі мною зоря чорна,
смород і сажень стяг,
Залишила хвіст на задвірках;
Пряним кашне ніс обітру,
в млості колодязної очей випити,
В поле вдарити чорним громом;
В сполох вушних декольте,
вгнездітся ласкавим криком,
- ЛЮБИМАЯ, кохана, кохана.
* * *
Не хочу їх усіх бачити,
мені тільки імені нахлист,
губ твоїх купіль;
Цілувати в кров коридою,
немов бик на заклання,
мила, на ранок теля;
Улюбленець шабутной,
ніс лизати ягідці червоної,
бичка на перський живіт;
Виводити прозорими плямами?
Ай ай ай! Ніжний шатун,
влаштовуй ясла!
Як на мене життя - ворожи,
не убуде від Колобок,
за наперсток від скомороха;
А умаешься, - стану бабусею,
люльку носити за плечима,
і Місяць пускати на відсоток
Все втішне безрадісне,
перетворю в купальську ніч?
Коль любити, так Ягідку;
Білобокого кобилицю-діву,
якщо кусати - так пестуни,
пачкулю лоскотати взасос;
Вам суспільні відносини,
а мені Місяць - лібералки,
на лавку з косою до пояса;
Скажеш, нестерпний паяц!
мені прочуханка-сорочка,
і роса ніжних очей.
Обмякнешь-отямишся,
щастя не випущу з рук,
хіба за це каються?
Хіба долю клянуть.
* * *
Скажеш, викопали з-під землі,
представився тигром,
сам червоний молодець;
І просить - щі завари!
Тільки так оповідь і складається,
ніби не рада шляху;
Сумувати-ні-перегоревать, -
Горюнов за околицю вивести,
а самим на скатертинах бенкетувати;
Все безсиле, все нестерпне,
тут - сокиру і сполох, - знахарство,
а мені очей молоко не вижлуктив;
Розпадається серцем на троянда,
що косу твою нитками розплести,
Збереться в кумач серце;
В кулак батогом коса,
Ось знайшовся, суджений ряджений,
розплескати берега;
До потопу вселенського,
А ти радій, гладь сорочки,
і тигра неволь рунами, стегнами;
Час не швидко складеться,
Багатошарове, як пиріг,
А то в розумі одна шибениця;
Червоний кут, та упокій,
все пересититься, все роз'їдене,
не відмовиш в щасті;
Перламутровий каптан без нічого,
Кіт у чоботях прокрокує, -
І медальйон в руці!
Оповіді казати вигадливі,
вуса на палець крути,
да, став в пекти паски!
Будеш ягідкою, - буде паводок,
і боків ікорним приплід,
покриє тебе обручем;
Павушку медок калачем,
пригощати, милуватися-милувати,
Цілувати сургучем;
Запечатувати пачкулю поцілунком,
і зберігати каблучок губ,
до гранатового світанку.