Scrapie, Euky pine, scratchie, rubbers, shaking (англ.); la tromblente (франц.); tra-berkrankheit, reiber krankheit (нім.)
Скрейпі - почесуха овець - повільно розвивається хвороба овець і кіз, в основі кото-рій лежать дегенеративні зміни в клітинах центральної нервової системи. Хвороба ха-рактеріхуется тривалим інкубаційним періодом (до 2-3 років), хронічним перебігом, порушенням, сильним свербінням, атаксією, паралічами, виснаженням і високою, майже 100% -ної, смертністю хворих.
Скрейпі реєструється в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Індії та ПАР. У Шотландії (південна частина) і Англії (східна частина) хвороба носить стаціонарний харак-тер. Вперше хвороба з подібною клінікою була зареєстрована у 1732 р в Англії, в 1981 році у Франції. У Болгарії вона відзначалася в 1970 р За повідомленнями В. А. Шубіна та ін. Через повільних інфекцій наша країна втрачає Романівської породи овець. Значітель¬ний, а то й основний внесок в цю трагедію внесений скрейпі-інфекцією (8)
Клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни. Клінічні прізна¬кі хвороби при спонтанному і експериментальному зараженні однотипні. При експерімен¬тальном зараженні овець інкубаційний період становить 4-24 міс. У ягнят, заражених відразу після народження, він коротше - 3-5 міс. При спонтанному зараженні інкубаційний пе¬ріод може досягати 5 років. У заражених кіз він триває 7-22 міс.
Перші ознаки хвороби проявляються часом, тому діагностувати хворобу важко. Хворі вівці не виходять з кошари або біжать назустріч собаці, до закритих воро-там. Такий стан триває близько 30 хв. У деяких овець помічають нерухомий погляд, зір слабшає або настає сліпота. Шкіра стає грубою, шерсть вз'еро¬шена (в результаті розкручування волосся), жорстка, а кінчики волосся біліють. Описана стадія триває близько місяця, а іноді й довше.
З розвитком хвороби тварини труться об різні предмети і розчісують область сідничних м'язів, підстави хвоста, чола, потилиці і верхньої частини шиї н грудей. Ці участ¬кі шкіри щільні, із'язвлени і покриті струпами. Деякі тварини розчісують зу-бами область зап'ястя і скакального суглоба або труть носом ці місця (на носі обьіно виникає папульозна висипка і він опухає). Відзначається атаксія. Крок укорочений, задні конеч¬ності не згинаються в скакальних суглобів. Рівновага порушено. У важких випадках бо¬лезні копитця задніх кінцівок під час руху волочаться. Тварина лякливо, насторожено і емоційно, зіниці розширені, спостерігається витрішкуватість, ністагм. Голову і шию вівця тримає напружено і вище ніж зазвичай. Незабаром після розвитку паралічів задніх ко-кінцівках тварина гине. Описана стадія триває 4-6 тижнів, іноді кілька місяців.
У хворих кіз характерного тертя тілом об нерухомі предмети не спостерігають, але вони частіше, ніж звичайно сверблять і гризуть зубами шкіру і характерно піднімають хвіст. Від про-явища перших ознак до повного розвитку хвороби проходить 2-3 міс. В останній ста-дии хвороби розвивається колапс, швидше за пов'язаний з неможливістю утримати равнове¬сіе, ніж з паралічем кінцівок.
Гістологічні зміни. У зрізах кори мозку мишей всередині набряклий отрост¬ков нейронів знаходять велику кількість частинок діаметром 32-36 нм з напівпрозорим центром, товщиною стінок 9,5 нм, а також паличкоподібні освіти такого ж діаметру з шипами і ін. Незвичайні структури. Подібні структури спостерігали всередині нейронів мозку експериментально заражених овець. У нейронах, пресинаптических закінченнях і в осьових циліндрах хворих овець виявлені частинки двох типів.
Патогенез. Передбачуваний патогенез скрейпі включає ряд стереотипних послідовно-них етапів: оральну інфекцію; накопичення в мононуклаерних фагоцитах; відсутність імунної відповіді; поширення інфекції з кровотоком; впровадження в ЦНС; накопичення в ЦНС; індукцію амілоїдозу; дегенерацію нервової тканини; клінічний симптомоком-плекс; смерть. Результати патогенетичних досліджень при природному скрейпн свіде¬тельствует про те, що місцями самій ранній локалізації інфекції є мигдалини, клубова кишка і проксимальна частина товстої кишки, а також селезінка і різні лімфовузли. При експериментальної інфекції прион поширюється від місця ін'єкції через циркулюючі системи і виявляється в селезінці, лімфовузлах і деяких тканинах лімфоретікулярной системи. В ЦНС першим місцем його лакалізаціі є грудний відділ спинного мозку, далі збудник поширюється уздовж вісцеральних симпатичних волокон і досягає передніх областей головного мозку. (7,10).
Стійкість. Збудник скрейпі витримує кип'ятіння, багаторазове заморажі¬ваніе і відтавання, що не гине протягом 30 хв при 115 ° С, протягом 1 год при 90 ° С, не пол¬ностью інактивується при 100 ° С, коли він звільнений від стабілізуючих білків, але в тканини мозку мишей ііактівіруется при автоклавуванні (45 хв при 121 ° С) .Возбудітель протягом декількох місяців вьщержівает вплив 12% -ного розчину формаліну і рН від 2 до 10,5. У 20% -ому розчині формаліну інфекційність агента не втрачається 18 год при 37 ° С. У замороженої тканини агент зберігається роками, при кімнатній температурі -кілька місяців. Збудник високорезістентен до УФ радіації. Розчин фенолу (водний, 90% -ний), 8М розчин сечовини та 0,01 розчин перйодатом калію істотно знижує активність агента скрейпі.
Локалізація збудника. Проникнувши в організм збудник спочатку розмножується в регіональних лімфовузлах. Виявити його тут можна не раніше, ніж через місяць після інокуляції мишей і через кілька місяців у кіз. При експериментальному зараженні мишей per os пріони, проникнувши в слинні залози і шлунково-кишкового тракту, з'являються в лімфовузлах і селезінці на першому, в тимусі на другому, в спинному мозку на третьому, в головному мозку на четвертому місяці. Симптоми хвороби розвиваються на шостому місяці, а через 6 тижнів жівот¬ние гинуть.
У овець, заражених прион містить суспензією мозку підшкірно, збудник обна-ружівается в селезінці протягом одного тижня, після чого слід 2-х тижневий період «Екліпс», протягом якого ні в одному органі тварини не виявляється агент скрейпі. Через 4 тижні він знову з'являється в селезінці і лімфовузлах. У овець і мишей пріони проникають в усі відділи лімфатичної системи і зберігаються там до загибелі тварини. У кіз вони спочатку розмножуються в лімфовузлах, де він виявляються в період 12-24 міс після інокуляції. У мишей сплеіектомірованних до внутрібрющінного зараження, інкубаційний період був більш тривалим, ніж у контрольних тварин.
Експериментальна інфекція. До 1936 року всі уявлення про скрейпі грунтувалися на клінічних спостереженнях за тваринами. У 1936 р Кюілль і Шнелль показали возмож¬ность зараження здорових овець интрацеребрально і підшкірно, використовуючи суспензію голов¬ного і спинного мозку хворих тварин. Інкубаційний період тривав до 1 року. Показано, що природна резистентність до скрейпі обумовлена генетичною предраспо¬ложенностью. Збудник може пасерувати на кіз н передаватися від них вівцям. При пасажах агента спрейпі на кіз спостерігали два різних синдрому: drowsy (глибоке угенетеніе, сонливість) н scretching (домінування явищ свербіння і надмірної возбуди-мостн). У подальших пасажах кожен з них відтворювався, і у знову заражають тварин розвивався тільки перехідною синдром.
При інтрацеребральному зараженні кіз (агентом, адаптованим до мишей) симптоми хвороби з'являлися через 58-77, а при підшкірному - через 89-146 тижнів. При підшкірному зара¬женіі агент спочатку розмножувався в лімфоїдних тканинах (головним чином лімфо¬узлах). Через 92 тижнів він був виявлений в спинному мозку і в стовбурової частини головного моз¬га. Клінічно хвороба виявлялася тоді, коли концентрація агента в тканинах мозку со¬ставляла близько 3 lg мишачих інтрацеребральних ЛД50 на 30 г тканини. Концентрація при-онов в слизової носової порожнини, слинних залозах, тканинах кишечника була дуже низькою.
У заражених мишей інкубаційний період тривав від 4 до 7 мс. Задовго до появи клінічних ознак у них зазначалося прогресивне зниження рухової активності, а до часу появи клініки скрейпн початковий спад змінюється підйомом активності. У мишей описано три різні синдрому почесухи: надмірна збудливість (тривалість хвороби кілька днів); ожиріння (більш тривалий хронічний перебіг); і летаргія (самий звичайний синдром, тривалість хвороби кілька тижнів). У всіх випадках результат хвороби смертельний.
При периферичному зараженні мишей агент спочатку розмножувався в селезінці, а потім вже в мозку. Повільне накопичення його в мозку можливо обумовлено тим, що реплікація збудника відбувається лише в деяких органах. Невідомо в яких клітинах розмножити-ється збудник і які механізми беруть участь в його інактивації. На думку Фрезер і Оутрем (1975) інкубаційний період при скрейпі залежить від генотипу мишей, штаму, дози агента н шляхи зараження, а за повідомленням Днкенсона (1975) цей період залежить від ге-на sine (аллели S7 і Р7). У гетерозиготних мишей інкубація залежить від штаму. Очевидно вказані ген визначає місця реплікації агента скрейпі і характерні риси повільної інфекцнн. До агенту скрейпн дуже чутливі миші-полівки, хом'яки, піщанки. Уда-ється експериментальне зараження норок мозком хворих овець. Крім зазначених видів тварин вдалося встановити патогенність агента скрейпі для мавп п'яти видів: резусів, ціномольгусов, капуцинів, павукоподібних і саймірі. Інкубаційний період продолжает¬ся 1-6 років при інокуляції в мозок.
Культивування. Крім сприйнятливих тварин агент скрейпі культивується в культурі клітин нейронів мишей. Встановлено, що інфекційність агента в культурі пе¬ревіваемих клітин SMB пов'язана з плазматичними мембранами.
Спектр патогенності в природних умовах.
У природних умовах почесухой хворіють вівці, рідко кози. Однак експериментальні-ва інфекція частіше вдається на кіз, ніж на вівцях. Особливо сприйнятливі чистопородні вівці. Встановлено контактний шлях передачі скрейпі серед овець і мишей.
Діагноз ставлять на підставі симптомів хвороби. Провідними ознаками не є-слабшає свербіж і пов'язані з цим розчухи, особливо в області зап'ястних і скакатель-них суглобів, надмірна збудливість, розлад координації рухів, м'язове тремтіння, ністагм, загальна слабкість і виснаження. В результаті тертя шерсть випадає і появ-ляють голі плями. Пробій на свербіж викликають харакетрное стан у вівці. При помірний-ном стисканні пальцями шкіри в області сідничних м'язів, попереку, підстави хвоста і інших місць у вівці виникає свербіж. Вона піднімає голову, робить захоплюючі руху губами, висовує язик. Одночасно може виникати і м'язове тремтіння.
При гістологічному дослідженні спостерігається виражена вакуолізація нейронів довгастого мозку. Крім вакуолизации нейронів показові макроскопічні і мікроскопічні пошкодження і дегенерація мускулатури.
ІМУНІТЕТ І СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА
Сюрин В.Н. САМУІЛЕНКО А.Я СОЛОВЙОВ Б.В. ФОМІНА Н.В. ВЕРЕСНЯ ХВОРОБИ ТВАРИН