Християнська символіка жовто-блакитних (синіх) квітів завжди присутній в давніх українських храмах. Це добре видно на прикладі київського собору Святої Софії - Мудрості Божої, що його побудував Ярослав Мудрий на початку ХІ ст. Так, в зеніті центрального купола бачимо монументальне мозаїчне зображення півпостаті Христа-Вседержителя в блакитному плащі. У зводі сяючого золотисто-жовтого головного вівтаря - величну фігуру "Марії Оранти" - Богородиці, яка молиться. На ній - синій хітон. Такими квітами виділяються і інші софійські мозаїчні зображення Спасителя і Божої Матері, а також фон орнаменту над постатями святителів. Саме ці кольори знаходимо і в мозаїчної композиції Дмитра Солунського с Михайлівського Золотоверхого собору початку ХІІ ст. Їх використовували і в більш пізні часи. Наприклад, на воротах Володимирського собору в Києві фігури святих Ольги і Володимира зображені на жовто-блакитному тлі. Слід додати, що жовті і сині (блакитні) фарби були також популярні в оформленні давніх книг. Так, ними розфарбовані фігури святих, портретний малюнок княжої сім'ї та зображення птахів в Збірнику Святослава 1073 року, який зберігся до нашого часу. Вони домінують в обробці окладів Євангелій, митр, панагій, інших предметів релігійного культу, в дорогоцінних ювелірних прикрасах, виготовлених давньоукраїнської золотарями.
Літописи не донесли нам відомостей про те, яким були прапори великих князів Київських. Є тільки згадки про військові червоних прапорах і білих хоругвах, наприклад, в "Слові о полку Ігоревім" (ХІІ ст.). Найдавніші українські полотнища мали трикутну форму. На рубежі ХІІІ-ХІV ст. з'являються чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. На прапорах зазвичай зображували хрести, небесні світила, герби князів. Історичні джерела свідчать, що в 1410 р в Грюнвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під хоругвами, на синьому полі яких був зображений золотий лев.
У козацько-гетьманські часи користувалися прапорами різного кольору з зображеннями золотих хрестів, зірок, місяця, гетьманських або земельних гербів. На хоругвах, які супроводжували запорожців у походах на Крим, Туреччину, в Західну Європу, вишивали образ Пресвятої Покрови Богородиці, культ якої був поширений по всій Україні. Такі прапори мали гетьмани Ружинський, Косинський, Наливайко, Лобода, Сагайдачний. В період визвольної війни (1648-1654 рр.) Козацькі прапори Київського і Чернігівського полків виділялися сполученням жовтих і блакитних квітів. З уцілілих книг, в малюнках яких переважають ці кольори, можна назвати Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. - національну святиню, на якій присягають на вірність українському народові наші президенти.
Прапори запорожців традиційно були малинового кольору, найчастіше прямокутної форми. Так, великий прапор Запорізької Січі був червоний, на лицьовій стороні - біле зображення Архистратига Михаїла, а на зворотному - білий грецький хрест, оточений золотим сонцем, півмісяцем і зірками.
З ХVIII ст. полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виготовляються з блакитних і жовтих полотен. Найпоширеніше зображення, відоме ще з ХVI ст. - козак з шаблею на лівому боці і рушницею на лівому плечі, якого запорожці взяли за герб Низового війська. Жовта і синя фарби найчастіше траплялися і в козацькому одязі, і в гайдамаків під час Коліївщини (1768).
Жовто-блакитне кольорове поєднання переважало в гербах гетьманів Михайла Дорошенка, Івана Брюховецького, Кирила Розумовського, багатьох представників козацької старшини. Золотисто-синє з'єднання - в прапорі гетьмана Івана Мазепи. А хоругву останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського - довгастий прямокутник блакитного кольору з яскравими золотими гербами. Традиційне використання козаками жовто-синіх кольорів на прапорах підтверджує і висновок видатного російського філолога, знавця пам'яток культури України Федора Корша щодо картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть лист турецькому султану", яку придбав імператор Олександр ІІІ: ". Знамена козацькі, зображені художником Рєпіним на цій картині, не містять по своєму колірному набору ніяких іноземних напрямків, а відображають у собі одвічну спадкоємність квітів золотих і небесних, постійно властивих для всіх зна ів відмінностей в Південній Руси (Малоросії) ще з часів Великих князів Київських, аж до розпуску запорізької вольниці, за повелінням імператриці Катерини Великої. Сказаному є більш ніж достатньо грамотних підтверджень в вітчизняних та іноземних суто історичних джерелах, а так само - в ряді предметів матеріального мистецтва тих стародавніх часів ". До сказаного можна додати, що в дореволюційному тлумаченні російського триколірний прапор синій колір відносили якраз в Малоросію (Україна) і Богородиці.
Давні історичні традиції використання жовтого, блакитного (синього) кольорів перейшли навіть на герби українських губерній Російської імперії, які затверджувалися в другій половині ХІХ ст. Так, з 104 гербів українських міст на той час в 86 зустрічається жовтий колір, в 51 - блакитний. Так, Київська губернія мала за своєму символі синьо-жовтий щит із зображенням срібного архістратига Михаїла. Подільська - на небесному полі сонце з шістнадцятьма золотими променями.
Оскільки до нашого часу збереглася традиція називати наш прапор "жовто-блакитним", то певна дискусія з приводу розташування кольорів триває і по сьогоднішній день. Це словосполучення вказує на те, що перший колір - верхній, а другий - нижній. Першим називається колір герба (головний), другим - колір полотнища прапора (другорядний). Розташування кольорових смуг визначається законами геральдики або ідеєю, яку несуть ці кольори. У геральдиці блакитна барва означає вірність, чесність, бездоганність, а також пов'язана з небом, повітрям. Жовта (золота) уособлює віру, могутність, силу, багатство, постійність, справедливість, вихованість, милосердя, крім того, вона символізує сонце. Офіційно затвердженого пояснення кольорів нашого прапора на сьогоднішній день не існує. Неофіційне тлумачення поєднання кольорів жовтого і блакитного (синього) в ньому трактується багатозначно і часто змінювалося з плином часу і історичних обставин. Так, збереглися давні світоглядні пояснення кольорів нашого прапора як золотого Сонця і синього Неба, або Сонця і Води, Вогню і Води, Волі і Мудрості тощо. З сакральної точки зору жовтий колір позначає духовно-божественне начало, Творця, а блакитний - створену ним матерію, Всесвіт. У сучасному трактуванні синьо-жовте поєднання - це чисте безхмарне небо як символ миру і стигла пшеничне поле як символ достатку. Таке пояснення зрозуміло і для багатьох прийнятне. Також синій (блакитний) колір асоціюється з небесною Покровом Пресвятої Богородиці над Україною. Важливо розуміти той глибокий сенс, ті цінності, які покладені в основу наших споконвічних символів, - своєрідному генетичному коду нації. У них ми знайдемо концентрацію віри, духу, сили, програму нашого просування в майбутнє.
Поділіться у соціальних мережах: