Демидова Марина Володимирівна
канд. філос. наук, доцент ПІУ ім. П. А. Столипіна - філії РАНХ і ГС при Президентові РФ, г Саратов
Сучасна бурхливо розвивається інформаційна епоха змінює уявлення людини про працю, а відповідно про капіталі. Якщо в минулому столітті настільною книгою багатьох економістів була робота К. Маркса «Капітал» [13], то сьогодні все більша кількість економічних і економіко-філософських міркувань присвячено капіталу «символічному».
Що таке «символічний капітал», чи потрібен він і навіщо?
На це та інші запитання ми спробуємо відповісти в даній роботі.
Інший відомий американський дослідник Елвін Тоффлер [21] під «символічним капіталом» має на увазі інфор-мационного капітал, що набув поширення в 50-ті - 60-ті роки ХХ століття, тобто з часу масового розвитку інформа-ційних технологій, до теперішнього часу. У найширшому смислі-ле - це знання, що ототожнюються з багатством.
У Росії поняття «символічний капітал» трактується біль-шінства дослідників як «людський капітал», тобто як рівень освіти, професійної компетентності населення, а також здатності людини, вкладення в розвиток яких приносять працівникові дохід, який протягом трудового життя перевищує сово-купно інвестиції [5].
Три наведених нами визначення даного поняття, звичайно, не є визначеннями різного «символічного капіталу». Ско-реї, це різні культурні аспекти одного і того ж явища, що стали-го надзвичайно актуальним з розвитком інформаційної структури все більш глобалізіруемой соціуму.
З чого ж складається «символічний капітал», якщо спиратися на дані визначення?
Для того, щоб відповісти на це питання потрібно визначитися з поняттями «капітал» і «символ». Спочатку звернемося до поняття «капітал».
В історії класичних економічних вчень існують різні його трактування. А. Сміт характеризував капітал як накопичений-ний запас речей або грошей [18]. Д. Рікардо трактував його як засобу виробництва [1]. Американський економіст І. Фішер включав в поня-тя «капітал» будь благо, яке приносить дохід (гроші) своєму вла-ділку [25]. Згідно з К. Марксом, капітал - це гроші, які при-носять додаткові гроші, це «вартість, що приносить прибавоч-ву вартість» [13]. А що таке гроші?
Якщо звернутися до історії грошей [17], можна побачити різні інтерпретації цього поняття. Аристотель вважав, що вони - про-дукт угоди між людьми [17]. А. Сміт писав, що гроші представляють собою технічне знаряддя, що полегшує обмін това-рами. Згідно з К. Марксом, гроші - це товар, який стихійно виділився з усієї маси товарів, і став грати роль загального еквівалента, виразника вартості усіх інших товарів; вартість же грошей - кількість праці для створення цього товару [13]. К. Менгер вважає, що гроші - природний продукт людського госпо-ва [14]. Тобто, гроші - еквівалент капіталу.
Таким чином, згідно з класичним економічним ученням, поняттям «капітал» характеризується майно, що є у його власника, що вимірюється в грошах як еквіваленті капіталу, що приносить прибуток у вигляді грошей.
Тепер спробуємо проаналізувати поняття «символ». що, на наш погляд, - надзвичайно складне завдання, так як кожен з дослідників символу пропонує своє його визначення.
Ми спробуємо дати визначення поняттю «символ», виходячи з його ментальної специфіки. А саме, європейської (західно-європейської) і російської.
Оскільки походження символу має коріння релігійного характеру, то спочатку символ був осередок таємного сакрального знання, до якого могли мати доступ тільки посвячені в нього, наприклад, жерці, які і мали, завдяки цьому влада [8]. Якщо звернутися до філософських теорій символу, створеним в тій чи іншій релігійній, а відповідно і культур-ної традиції, побачимо наступне.
Європейська традиція дослідження поняття «символ» - раціо-нальна (в силу «розсудливості» католицизму [28]), російська - інтуїтивна. Наприклад, в одному з найбільш фундаментальних західно-європейських досліджень символу - «Філософії символічних форм» Е. Кассірера [10], можемо побачити ототожнення понять «знак» і «символ» і зведення їх до поняття «функція», яка виступає в якості раціонального посередника між людиною і навколишнім світом [7]. Схожа інтерпретація поняття «сім-віл» - у Л. Уайта, Уайтхед А. Н. та інших західно-європейських мис-Літел [22; 23]. У російської дослідницької традиції поняття «символ», основними представниками якої є А. Білий, А. Лосєв, П. Флоренський [2; 11; 26] та інші, символ є тотожність ідеї і речі в ідеї ж, символ - це світорозуміння, яке завжди інтуїтивно, а не раціонально.
Тому ми можемо визначити поняття «символ» як ідеальний зміст, вкладений інтерпретатором в розуміння чого-небудь, поняття «знак» як матеріалізований символ, втілений в словах, жестах, речах.
У будь-якому випадку символ завжди інформативний.
Таким чином, можливо, тому в сучасній епосі, коли праця все більше інтеллектуалізірует в синтезі з інформаційно-техно-ня досягненнями суспільства, інформація стає і засобом, і метою капіталу. І навіть самим капіталом - «симво-вої».
Економіка інформатизують, тобто символізується. Біль-ШОЕ значення набуває особистість як новий тип працівника, маю-ного «символічний капітал».
З чого складається «символічний капітал» сучасного працівника?
Звернемося до деяких досліджень даного явища.
Цивілізаційні включають в себе:
1.профессіональние (придбані в системі освіти з метою отримати професію як рід трудової діяльності, вимагаю-щий спеціальної підготовки, знань, досвіду і є зазвичай джерелом існування людини);
3.політіческіе (характеризують прихильність до тих чи інших політичних ідей та ідеологій, пов'язаних з владними відносинами, з державно-політичною організацією гро-ва, політичними інститутами, принципами, нормами політики);
4. економічні (що представляють собою відносини, склади-тужавіючі в системі виробництва, розподілу, обміну та потребле-ня) смисли.
Культурні складаються з:
1. психологічних (тобто особливостей і закономірностей виникнення, формування і розвитку психічних процесів (вос-ємства, уяви, пам'яті, мислення), психічних станів (мотивації, емоцій, почуттів) і психічних властивостей (здібностей, характеру, темпераменту) людини);
2. естетичних (що складаються з уявлень про красу);
3. релігійних (що включають в себе релігійні духовні цінності, систему догматів, культові та обрядові дії, форми взаємовідносин між віруючими);
Звичайно, це означає необхідність змін образователь-ної системи, націлених на підготовку фахівців, здатних і вміють функціонувати в сучасних умовах все більш інфор-матізіруемого суспільства. Освіта - це ключ до економіки та інтеграції суспільства, це соціокультурний процес.
При цьому необхідно враховувати, що сьогодні простір зна-ний змінилося. До появи Інтернету джерелом знань були конкрет-ні інститути, профільованих по конкретних сфер зна-ня. Тепер простір існування і функціонування зна-ний розширилося до глобальних розмірів, і разом з цим спростився дос-туп до їх отримання. Дана тенденція в дуже незабаром мо-же привести (і вже призводить) до появи фахівців-самоучок, ко-торие за професійним рівнем можуть нічим не відрізнятися від фахівців, які здобули освіту в спеціалізованих інститутах.
11. Лосєв А. Ф. Знак. Символ. Міф: Праці з мовознавства. М. Изд-во Моск. ун-ту, 1982.
26. Флоренський П. Сімболаріум (словник символів). // Пам'ятки культури: Нові відкриття. Л. 1984. С. 99-115.