Для кетоза характерний складний симптомокомплекс. виявляється розладом серцево-судинної, травної, нервово-ендокринної систем, печінки та інших органів, певними змінами по-показників крові, сечі, молока, рубцового вмісту. Клінічний прояв хвороби залежить від сили і тривалості дії на організм кетогенних факторів, ступеня кетогенеза, адаптаційних можливостей та індивідуальних особливостей тварини. При гострому, важкому перебігу хвороби у новотельних корів на перший план виступають невротичний, гастроентеральний і гепатотоксический синдроми. Тварини часом порушено, незвично роздратовані, чутливість шкіри підвищена-шена (гіперестезія). Порушення незабаром змінюється пригніченням, тварини стають млявими, сонливими, більше лежать. Діяльність рубця ослаблені-на, руху його мляві, спостерігається запор або тривалий наполегливий пронос. Відзначається сопорозное або коматозний стан. нагадує картину післяпологового парезу. Гостре, важкий перебіг кетоза іноді супроводжується токсичною дистрофією печінки: швидко наростаюче пригнічення, переходячи-ний в депресію і сонливість, різке збільшення, болючість печінки. Печінкова кома нерідко закінчується загибеллю тварини.
При гострому перебігу хвороби спостерігають крім того тахікардію (88-130 і більше в 1 хвилину), прискорене дихання (50-60 за хвилину, в період гноблення дихання іноді загальмовано до 8-12 в хв). Температура тіла зазвичай в преде-лах норми. Вгодованість швидко падає, удій знижується, іноді настає зрив лактації.
Найчастіше кетоз у корів протікає в підгострій і хронічній формах, з не-скільки інший, стертою клінічною картиною. У хворих тварин відзначатимуть-ється матовість вовняного покриву, глазурі копитного роги. Корови пригнічуючи-ни, мляві, погляд байдужий, реакція на зовнішні подразники ослаблена, вони багато лежать, неохоче встають, руху повільні, обережні, нервово-м'язовий тонус знижений, спостерігається м'язове тремтіння. Темпера-тура тіла в межах норми. Апетит мінливий. частіше знижений, жи-Вотня мляво поїдають концентрати або відмовляються від них, краще їдять сіно, коренеплоди, корми, присмачені патокою. Динаміка рубця періодично ос-лаблена, скорочення мляві, укорочені, жуйка нерегулярна. Область печінкового притуплення болюча, збільшена спереду і вниз. При пер--КУСС верхній частині 11-12 межреберий нерідко відзначається тимпанічний звук. Пульс часто прискорений, іноді ослаблений, тони серця ослаблені, запрошуємо-шени, нерідко розщеплені або роздвоєні, спостерігається аритмія. Дихання на початку хвороби різко прискорене, потім, у міру зниження кетогенеза постепен-но приходить в норму. Вгодованість і продуктивність знижується, порушується статевий цикл, подовжується сервіс-період або настає безпліддя. Так як хвороба часто починається в сухостійний період. у отелившихся корів нерідко спостерігають затримання посліду, телята народжуються ослабленими, з поні-женной стійкістю до шлунково-кишковим та інших хвороб.
Характерними ознаками кетоза є кетонемия, кетонурія та ке-тонолактія. У здорових новотельних корів в крові со-тримається до 8 мг% кетонових тіл (ацетоуксусной, бета-оксимасляної киць-лот і ацетону), в молоці - 6-8 мг%, в сечі - 9-10 мг%. Частка ацетоуксусной кислоти і ацетону в 4-5 разів менше, ніж бета-оксимасляної кислоти. При кетозе в початковий період хвороби їх концентрація значно збільшуючи-ється, співвідношення кетонових тіл змінюється в бік підвищення ацетоуксус-ної кислоти і ацетону.
Кетонемія супроводжується одночасним підвищенням кетонових тіл в сечі і молоці. Між кетонемії, кетонолактіей і кетонурія існує певна залежність і прямий зв'язок.
При різко вираженої патології печінки кетонемия може не спостерігатися, так як порушується окислення вищих жирних кислот, а отже, утворення кетонових тіл.
Рівень загального кальцію сироватки крові зазвичай не досягає нижньої межі норми, які не-органічного фосфору - в межах норми або дещо вище.
Виникає гіпокальціємія не пов'язана з недоліком в раціонах кальцію, а є резуль-татом порушення функції ендокринних залоз і печінки.
У сечі і молоці якісними пробами виявляють високу концентрацію кетонових тіл, що є діагностичною ознакою.
5.5.Теченіе і прогноз.
Перебіг переважно хронічне. Усунення причин хвороби і відповідне лікування забезпечують одужання. Одне і те ж тварина може хворіти кетозом НЕ-одноразово. Ускладненням кетоза є вторинний-ва остеодистрофія, гепатодистрофія, міокардит-дистрофія, інтерстиціальний нефрит та ін.
5.6. Діагноз.
Для захворювання характерні кетонемия, кетонурія, кетонолактія і гіпоглікемія.
При затяжному перебігу хвороби, зниження апетиту, кетонемия, кетони-рія і кетонолактія бувають слабо вираженими або відсутні зовсім. У цей період на перший план виступають ознаки вторинної остеодистрофії.
Кетоз необхідно відрізняти від вторинної кетонурии. яка може бути при важкому ендометриті, затримання посліду, хірургічної інфекції та деяких інших первинних захворюваннях. Кетозом на фермі хворіють біль-шинство тварин, в той час як вторинна кетонурия виникає у вигляді спорадичних випадків, пов'язаних з первинним захворюванням.
При вторинної кетонурии виявити ацетонові тіла (ацетон, ацетоуксусную кислоту) в молоці якісної пробою (Лестрад) не вдається, тому що їх концентрація невелика, при кетозе ця проба є діагностичним тестом.
5.7. Обгрунтування лікування.
Усувають причини хвороби, норму енергетичного і протеїнового живлення приводять у відповідність з потребами тварин. При через Битків протеїну зменшують в раціонах кількість високобілкових кон-тів і збільшують норму хорошого сіна, сінажу, коренеплодів. З раціону виключають все недоброякісні корми, в тому числі силос, кислий жом, барду, що містять підвищену кількість масляної і оцтової кислот. Хворих тварин переводять на дієтичне годування. в раціоні скорочують високобілкові концентрати, вводять гарне сіно (8-10 кг), сенажхорошего якості (8-10 кг), коренеплоди (8-10 кг) або картопля (6-7 кг) або 1-1,5 кг кормової патоки. З концентратів дають ячмінну дерть.
Лікування спрямоване на відновлення належного рівня в організмі глюкози і глікогену, нормалізацію кислотно-лужної рівноваги, функції шлунково-кишкового тракту, серця та інших органів, поповнення організ-ма відсутніми вітамінами і мікроелементами. Внутрішньовенно 1-2 рази на добу протягом 2-3 днів вводять глюкозу в дозі 0,25-0,5 г на 1 кг живої маси у вигляді 10-20% -го розчину. Всередину дають 150-500 г цукру або інше глюкогенних засіб - пропіонат натрію, лактат натрію, пропіленгліколь, гліцерин і ін. Пропионат натрію вводять всередину одноразово в дозі 280-300 г один раз в день або по 50-125 г протягом 5-6 днів, або по 65-225 г в тече-ня декількох (до 20 днів). Лактат натрію призначають всередину по 125-250 г протягом 5-6 днів (до 20 днів). Пропіленгліколь призначають з кормом 2 рази в день протягом 4-7 днів в дозі 125-500 мл. У профілактичних цілях пропіленгліколь додають до концентратів в кількості 3-6% від ваги кон-центратов протягом 1-2 тижнів після отелення. Гліцерин рекомендують вводити всередину з водою або кормом в дозі 250-300 мл 3-5 днів поспіль.
Для лікування хворих кетозом корів застосовують препарат холінол, що містить 5% холінхлорида, 0,01% хлориду кобальту і 90% пропіленгліколю в вагових відсотках. Тваринам холінол дають всередину в дозі 300 мл 2 рази на день протягом 5 днів.
Внутрішньочеревно вводять лікарські рідини: розчин Рінгера-Локка, рідини Шарабрина, Шайхаманова і ін.
5.8. Профілактика.
Для годівлі тварин використовують тільки доброякісний силос з рН 3,8-4,2, без наявності в ньому масляної кислоти. Сінаж та інші корми повинні бути тільки доброякісні. Хороший сінаж має вологість 45-55%, рН - 4,2-5,4, масляна кислота в ньому відсутня. Непридатні до згодовування лактуючим і сухостійним коровам поганий і зіпсований силос і сінаж, кислий жом, сіно, солома з пліснявим або гнильним запахом, барда, що зберігалася тривалий час у відкритих ямах, і інші недоброякісні корми.
У стадію загасання лактації і сухостою не допускають перегодовування і очіку-ренію тварин. Важлива ланка в профілактиці кетозу - систематичний активний моціон.
З метою своєчасної діагностики кетоза необхідно проводити систе-тичних дослідження сечі на наявність в ній підвищеного кількості ацетонових тіл.
6. Список використаної літератури
2. Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських тварин / За ред. Шарабіна І.Г. - М. «Колос», 1976. - 600 с.
3. Приватна патологія і терапія домашніх тварин / Гутіра Ф. Марек І. Маннінгер Р. Мочи І. - М. Видавництво сільськогосподарської літератури журналів і плакатів, 1963. - 584 с.
6. Ветеринарна рецептура з основами терапії та профілактики: Довідник / К. І. Абуладзе, В. М. Данилевський, Т. П. Веселова та ін .; Під ред. І. Е. Мозгова.- М. Агропромиздат, 1988. - 384 с.
8. Гігієна сільськогосподарських тварин / А. П. Онегов, І. Ф. Храбустовскій, В. І. Черних; Під ред. А. П. Онегова. - М. Колос, 1984. - 400 с.
12. Лабораторні дослідження у ветеринарії / Под ред. В. Я. Антонова і П. Н. Блінова - М. Колос, 1971. - 448 с.