Як я вас розумію)))
першого хотіла сина, син і вийшов.
з другим за першими узі сказали дівчинка, а перед самими пологами, що хлопчик. я так плакала. і після кесарів прокидаючись думала, нехай скажуть дівчинка. але немає перше що почула богатир))) а як побачила його) дзеркальце моє. люблю його дуже сильно.
ось зважилася на третю, дуже дочку хочу, але на узі вже сказали що хлопчик. знову. в цей раз не плакаю, напевно підсвідомо до такого вже була готова, але все одно поки не побачу. буду сподіватися на дівчинку)))
до речі двом моїм знайомим до останнього дівчаток пацанами називали.
ММММ. суперечливі думки у всіх. і дуже злі.
З одного боку десь праві, але дуже жорстокі.
Але напевно більшість Б жінок відчувають такі почуття, просто про це не говорять, а в кінці-кінців після пологів про це взагалі зибивается.
Мені на 12 тижнях сказали, що буде дівчинка. я тоді растроилась, але намагалася тримати себе в руках. Чоловік у мене східний чоловік, хоч і без зайвих загонів на цю тему, але мати сина буде гордий, хоча першого чекали хлопчика, просто були впевнені в поле і він дуже довго звикав з думками про доньку. Після народження я кращого батька і уявити не могла. Зараз дочка для нього весь сенс життя.
Після того як я йому сказала, що друга буде дівчинка, він в цей раз навіть не засмучений, йому вже обсолютно все одно, хоча в глибині душі про сина все ж мріє.
А я засмучений більше з приводу того, що в третій раз народжувати мені дуже страшно, та й не хочу (принаймні зараз не планую) в своєму житті третю дитину, а родичі чоловіка будуть діставати питаннями, коли ж буде синку.
Я взяла себе в руки вже на третій день після УЗД, і мені було дуже соромно перед цією дитиною, якого зараз ношу, адже я його вже люблю не дивлячись на те, якої він статі. Та й для дочки більше плюсів мати сестричку.