Ш. першим виступив з теор. виправданням худож. практики футуризму, і цей виступ ( "Воскресіння слова", 1914) вважається першою роботою народжувався рус. формалізму. Ш. на основі переосмислення ідей О.М. Веселовського і А.А. Потебні розвиває думку про поетичний. мови як засобі оновлення сприйняття фактів буття, переведення їх з області автоматизованого повсякденного користування в область знову побачених, пережитих і тому справді існуючих речей і явищ. Мистецтву, т.о .. відводиться в культурі цілком опр .. хоча і дещо обмежена, роль "механіки воскресіння". Поетичний. слово (в узагальненні - прийом мистецтва) при цьому виявляється "самокрученого", утрудненим, відмінним від слів і способів практич. життя (розрізнення "поетичний. мови" і практичного). З цим пов'язано введене Ш. відоме поняття "відсторонення", що має сенс загальнокультурного стілістіч. прийому формоутворення.
Радикальна форма полемічний. виступів на ці теми, яскраве стілістіч. своєрідність літ. манери і поведінки перетворили Ш. в одного з провідних діячів культурного життя 20-х рр. В цей час Ш. активно працює в кінематографі, повествоват. метод догрого, особливо інтенсивно застосовувалися в ті роки принципи монтажу, чергування планів, пошук висловить. ракурсу і т.п. близький характером його мислення і дії.
З поч. 30-х рр. Ш. у великій мірі під тиском запеклої полеміки з формалізмом представників радянського марксистського літ-ведення, намагається оновити матеріал своїх теор. досліджень, вдаючись до встановлення залежності специфіки літ. явищ відлитий, побуту ( "літ. комерції"). або від соціол. установок, йдучи в цьому відношенні набагато далі своїх марксистських опонентів, і досягаючи часом епатуючого спрощення і еклектизму. Така радикальна практика на тлі повного і вирішить, визнання "помилок" своєї ранньої теор. діяльності незмінно надавала цьому визнанню відтінок двозначності ( "Матеріал і стиль у романі Льва Толстого" Війна і мир ", 1928). Літературно-теор. роботи Ш. в 50-70-х рр. носили ессеістскій характер і були при всьому багатстві конкр. спостережень у великій мірі роздумами з приводу складних відносин зі своїми колишніми ідеями.
Серйозне ставлення до власної. теор. установкам реалізувалося у Ш. не в нескінченному зміцненні і множенні їх аргументації і навіть не в достатку конкр. розробок на їх основі, а в постійному прагненні до єдності власної. теорії і практики, в використанні теор. ідей як матеріалу і прийомів своїх літ. побудов, а прийомів літ. роботи як повноцінних засобів створення концептуального тексту. Рез-том цього був постійно триваючий і в обмежених межах цілком вдався експеримент зі створення нового жанру, здатного об'єднати три компонента: розуміння літератури і культури в їх конкр. логіці форм, практич. втілення специфіки худож. бачення адекватного суч. станом культури і ліричний. прямоту відвертого автобиогр. матеріалу. При цьому літ. стиль Ш. з його яскраво помітними характерними рисами (фрагментарне побудова тексту, короткі парцеллірованние фрази, несподівані асоціативні зв'язки). відтворює особливості цілісного стилю його многоообр. культурної діяльності. Найбільших успіхів на цьому шляху Ш. добився в книгах, написаних до сер. 30-х рр. ( "Сентиментальна подорож", 1919-22; "ZOO", 1923; "Третя фабрика", 1926 і ін.) І які охоплюються єдиним поглядом як ціле лірико-епіч. твір ( "неймовірний роман", "твір в дусі Розанова"). побудоване на автобиогр. і історико-культурному матеріалі пров. третини 20 в.
До кінця життя Ш. користувався визнанням сучасників як великий майстер культури, демонструє власної. "Універсальну оптику розуміння" - можливість універсального та оригінального осягнення і тлумачення будь-яких культурних явищ, засновану на динамізм і цілісності нововинайденого стилю. Довгих. і міцне втілення в культурній реальності такої установки, з точки зору повсякденного здорового глузду часто представляється утопічною, виявляється вельми важливим загальнокультурним змістом таорч. діяльності Ш. забезпечує йому, зокрема, вже визнаний статус культуролога.
Соч. Хід коня. М. Берлін, 1923;
Про теорії прози. М.-Л. 1925;
Гамбурзький рахунок. 1926;
Третя фабрика. Л. 1926;
Матеріал і стиль у романі Льва Толстого «Війна і мир». М. 1928;
Про Маяковського. Спогади. 1940;
Собр. соч. в трьох томах. 1973 - 74; Texte der russischen Formalisten. Ed. Ju. Striedter. Bd 1-2. Munchen, 1969-72.
Літ. Pomorska K. Russian Formalist Theory and Its Poetic Ambiance. The Hague, 1968;
Erlich V. Russian Formalism: History, Doctrine. The Hague, 1980;
Steiner P. Russian Formalism: A Metapoetics. Itaca, N.Y. 1984.
Віктор Борисович Шклóвскій (1893-1984)
Ш. першим виступив з теор. виправданням худож. практики Футуризм а, і цей виступ ( "Воскресіння слова", 1914) вважається першою роботою народжувався рус. формалізму. Ш. на основі переосмислення ідей О.М. Веселовського і А.А. Потебні розвиває думку про поетичний. мови як засобі оновлення сприйняття фактів буття, переведення їх з області автоматизованого повсякденного користування в область знову побачених, пережитих і тому справді існуючих речей і явищ. Мистецтву, таким чином відводиться в культурі цілком опр. хоча і дещо обмежена, роль "механіки воскресіння". Поетичний. слово (в узагальненні - прийом мистецтва) при цьому виявляється "самокрученого", утрудненим, відмінним від слів і способів практич. життя (розрізнення "поетичний. мови" і практичного). З цим пов'язано введене Ш. відоме поняття "відсторонення", що має сенс загальнокультурного стілістіч. прийому формоутворення.
Радикальна форма полемічний. виступів на ці теми, яскраве стілістіч. своєрідність літ. манери і поведінки перетворили Ш. в одного з провідних діячів культурного життя 20-х рр. В цей час Ш. активно працює в кінематографі, повествоват. метод догрого, особливо інтенсивно застосовувалися в ті роки принципи монтажу, чергування планів, пошук висловить. ракурсу і т.п. близький характером його мислення і дії.
З поч. 30-х рр. Ш. у великій мірі під тиском запеклої полеміки з формалізмом представників радянського марксистського літ-ведення, намагається оновити матеріал своїх теор. досліджень, вдаючись до встановлення залежності специфіки літ. явищ від літ. побуту ( "літ. комерції"), або від соціол. установок, йдучи в цьому відношенні набагато далі своїх марксистських опонентів, і досягаючи часом епатуючого спрощення і еклектизму. Така радикальна практика на тлі повного і вирішить. визнання "помилок" своєї ранньої теор. діяльності незмінно надавала цьому визнанню відтінок двозначності ( "Матеріал і стиль у романі Льва Толстого" Війна і мир ", 1928). Літературно-теор. роботи Ш. в 50-70-х рр. носили ессеістскій характер і були при всьому багатстві конкр. спостережень у великій мірі роздумами з приводу складних відносин зі своїми колишніми ідеями.
Серйозне ставлення до власної. теор. установкам реалізувалося у Ш. не в нескінченному зміцненні і множенні їх аргументації і навіть не в достатку конкр. розробок на їх основі, а в постійному прагненні до єдності власної. теорії і практики, в використанні теор. ідей як матеріалу і прийомів своїх літ. побудов, а прийомів літ. роботи як повноцінних засобів створення концептуального тексту. Рез-том цього був постійно триваючий і в обмежених межах цілком вдався експеримент зі створення нового жанру, здатного об'єднати три компонента: розуміння літератури і культури в їх конкр. логіці форм, практич. втілення специфіки худож. бачення, адекватного суч. станом культури, і ліричні. прямоту відвертого автобиогр. матеріалу. При цьому літ. стиль Ш. з його яскраво помітними характерними рисами (фрагментарне побудова тексту, короткі парцеллірованние фрази, несподівані асоціативні зв'язки), відтворює особливості цілісного стилю його многоообр. культурної діяльності. Найбільших успіхів на цьому шляху Ш. добився в книгах, написаних до сер. 30-х рр. ( "Сентиментальна подорож", 1919-22; "ZOO", 1923; "Третя фабрика", 1926 і ін.) І які охоплюються єдиним поглядом як ціле лірико-епіч. твір ( "неймовірний роман", "твір в дусі Розанов а"), побудоване на автобиогр. і історико-культурному матеріалі пров. третини 20 в.
До кінця життя Ш. користувався визнанням сучасників як великий майстер культури, демонструє власної. "Універсальну оптику розуміння" - можливість універсального та оригінального осягнення і тлумачення будь-яких культурних явищ, засновану на динамізм і цілісності нововинайденого стилю. Довгих. і міцне втілення в культурній реальності такої установки, з точки зору повсякденного здорового глузду часто представляється утопічною, виявляється вельми важливим загальнокультурним змістом творч. діяльності Ш. забезпечує йому, зокрема, вже визнаний статус культуролога.