Тільки що ви прочитали, що Женева була відома як го-род істинного Євангелія. Організовані Кальвіном пре-светри і диякони являли собою справжню сутність АПОС-Тольський духу. Істинний апостол живе заради того, щоб Бо-жья любов проголошувалася по всьому світу. На кого ж на-правлю Божа любов? На людей. Прислухайтеся до моїх слів: Євангеліє було дано для того, щоб ми могли поза-ботіться про потреби всього людства, однією (!) З яких яв-ляется порятунок.
Євангеліє було дано не для того, щоб живити ваше собст-дарське "я" або ж наділити вас будь-яким громадським ста-тусом. Воно було дано і не для того, щоб очі всього світу б-ли спрямовані на вас. Оскільки любов Божа завжди звертання-на на потреби людей, то Євангеліє - вираз Божого ба-ня втішити страждають, підняти зламаних, нагодувати голодних, врятувати заблуканих, звільнити, зцілити хворих.
Деякі істини, відкриті нам Богом через дивовижний-них чоловіків і жінок, в певних колах були спотворені-ни і представлені в неправдивому світлі. Я щиро вірю в посла-ня процвітання. Бог направив його нам, щоб вказати вірую-щим на Свою важливу роль у фінансовому забезпеченні Царст-ва. Далі, друга істина процвітання полягає в тому, що ви знайдете Боже благословення, якщо все своє життя під-чините Йому - серце, тіло, душу і, природно, благосостоя-ня. Бог хоче, щоб ви процвітали, але найбільше багатство Він може довірити лише тому, хто протягом визначено-ного часу присвячував себе поширенню меж Його Царства.
Існує вузька грань, перетинати яку в пошуках коштів служителі не мають права; за цією гранню лежать помилки і помилки. Якщо Бог істинно закликав вас зробити щось, Він допоможе вам необхідними засобами. Однак якщо ви будете діяти у відповідності зі своїм влас-ним баченням і чинити тиск на людей проханнями по-могти вашого служіння фінансово, воно може перейнятися не тим духом.
Я помітив, що люди з легкістю готові жертвувати. Одна-ко вони можуть не звернути достатньої уваги на ваш будів-вельних проект. Я брав багато пожертвування на ви-конання різних служінь. Іноді гроші були потрібні на будівництво нової церкви. Іноді - для покупки нових сту-Льєвен. Я не кажу, що це неправильно. Біблія говорить нам жертвувати, щоб в домі була їжа (див. Малахії 3:10). Але найлегше люди жертвували на місіонерську про-граму, почати яку мене спонукав Господь.
Люди приносили свої пожертви, як божевільні. Я всього лише поділився з ними своїм баченням відправити п'ять-сот місіонерів в найбільш складні куточки цього світу, і лю-ді без роздумів стали нести мені гроші. Звичайно, вони можуть підтримати і ваш будівельний проект, і покупку нової ау-діосістеми, але людям надзвичайно важливо бачити, що своїми грошима вони реально впливають на життя суспільства.
Стражденним людям абсолютно неважливо, скільки у вас де-млостей. Їм потрібна допомога, яку може надати лише пома-занний і ведений Духом Святим служитель. Гроші в такій ситуації є лише засобом.
Ми повинні підтримати Бога і проголошувати істину, що-б Його план був реалізований повною мірою. І тоді ми, як і жителі Женеви, зможемо назвати своє місто - і свою церкву - прикладом дії істинного Євангелія.
Спадщина, яку Кальвін залишив нам
Багато що з принесеного Кальвіном в життя церкви було абсолютно новим для того часу. Ви можете бути надзвичай-чайно здивовані, дізнавшись, що деякий з того, що ви зараз приймаєте в своїй церкві як належне, було введено в цер-Ковно життя ще Кальвіном.
1. Він ввів практику душеопікунства відповідно до написаного в Слові Божому.
2. Він встановив обов'язки пастора, поєднавши їх з натхненною проповіддю Слова.
3. Він встановив обов'язки вчителя, відповідно до яких той мав зробити євангельські принципи зрозумілими і доступними як дорослим, так і дітям.
4. Він позначив обов'язки і функції пресвітерів і дияконів.
5. Він ввів загальне для всіх прихожан поклоніння, під час якого кожен віруючий міг відчути присутність Божу через спів.
6. Він почав тлумачити Новий Заповіт на підставі його оригінальної грецької версії, що допомогло буквального розуміння його змісту віруючими.
8. Він доручив служителям молитися за хворих і стражденних, коли вони відчували в цьому потреба.
Кальвін стояв біля витоків багатьох інших служінь, прочитайте-танное ж вами є лише найяскравішими їх прикладами. Як ви бачите, його радикальна реконструкція церкви в соот-но до істинним євангельським духом послужила причи-ною розкриття багатьох обманів, якими зловживала ка-толіческая церква.
Незважаючи на те, що все здавалося чинним і исправ-ним, насправді реальна ситуація дещо відрізнялася від описаного. У той час як Кальвін перебудовував життя в Женеві відповідно до євангельського духом, міські влас-ти продовжували чинити йому перешкоди, заарештовувати людей за різні правопорушення, не ставлячи до відома про це пресвітерів. Уряд хотів підтримувати церкву, од-нако взаємодія цивільних та моральних законів було туманним і невизначеним. В результаті між двома сторонами стало виникати все більше нерозуміння.
В особистому житті Кальвіна також було не все гаразд. Ле-том 1542 року біля Іделетт трапилися передчасні пологи; що з'явився на світ хлопчик помер через два тижні. Іделетт і Кальвін були вбиті горем. Три роки по тому при народженні померла їхня дочка, а в 1547 році ще одна дитина народилася рань-ше терміну і не вижив.
Недоброзичливці Кальвіна любили нацьковувати на нього своїх собак, спускаючи їх з прив'язі, щоб ті кусали його ноги, коли реформатор проходив повз. Неодноразово церква за-брасивалась гнилими овочами, які жбурляли жорстокі невіруючі люди. Часто ці ж люди під час богослужінь стояли за стінами будівлі і голосно кричали, щоб перешкодити проведенню служби.
Основними ворогами Кальвіна в Женеві були представите-ли так званих "вільнодумців", релігійної групи, чле-ни якої тлумачили Євангеліє так, як хотіли. Вони вва-ли, що раз вони вже прощені Богом, то можуть жити так, як їм це заманеться. Багато з "вільнодумців" були відо-стни своїм блудом і перелюбством, інші ж прослави-лись пияцтвом і бійками. Незважаючи на це, всі вони щонеділі приходили в свою церкву послухати спотворене
Євангеліє, що виправдує їх спосіб життя. Тепер, я думаю, вам стало зрозуміло, чому сувора доктрина Кальвіна і його етика підзвітності так сильно виводили з себе всіх цих людей. "Вільнодумці" всіма силами намагалися дискредитує-вать його, звинувачуючи в тому, що він є диктатором Женеви.
Насправді ж все було навпаки. Міська рада пред-покладав Кальвінові повернутися в Женеву і заснувати протестант-ську церкву. Він отримував зарплату і міг бути звільнений від своїх обов'язків в будь-який момент. "Вільнодумці" були обурені, тому що той спосіб життя, який вони вели, не вписувався в атмосферу праведності, яку встановлював Кальвін.
Незважаючи на те, що Кальвін ні на секунду не сповільнював темпу Реформації в Женеві, його здоров'ю такі навантаження не завжди виявлялися під силу. Кальвіна постійно долали болю в шлунку і камені в нирках. Здоров'я Іделетт також погіршилося. Так і не відновивши своє здоров'я після послід-них передчасних пологів, вона захворіла на туберкульоз.
Вмираючи, Іделетт, перш за все, турбувалася про те, щоб її стан не відбилося на служінні Кальвіна, а так-же про те, щоб її діти не залишилися без нагляду. Кальвін запевнив дружину, що він буде дбати про її дітей так само, як якщо б вони були його власними. Вона відповіла: "Я вже довірила їх Богу". 40 Коли ж Кальвін сказав, що її слова не звільнять його від відповідальності піклуватися про дітей, Іде-Летт зазначила, що вона завжди знала - він подбає про те, що було віддано Богу.
Саме таким і був Кальвін. Все, що він робив для Держ-пода, відбувалося їм з глибокої віри, а не за своїм про-стому людському бажанням. Дружина знала його краще за всіх. Якщо Кальвін відчував щось Божою волею, він готовий був пожертвувати заради цього своїм життям і захищати до самої смерті.
У 1529 році, через вісім років після приїзду Кальвіна в Женеву, Іделетт померла, причому настільки тихо і спокійно, що були з нею поруч відразу і не зрозуміли, що її вже немає.
Як я вже говорив, Кальвін дуже мало говорив про своє особисте життя. Але після втрати Іделетт він написав неяк-до листів, в яких говорив про глибину і тяжкості своєї друк-ли. Лише через кілька днів після її смерті Кальвін на-писав своєму другові Вирі наступні слова: "Дуже велика моя печаль. Я виявився позбавленим свого кращого друга, тієї, кото-раю, якби так було призначено, з готовністю розділила б зі мною не тільки мою убогість, але навіть і мою смерть. Вона була вірним моїм помічником в служінні. Вона ніколи не ство-вала мені жодних труднощів ". 41
Кальвін і Іделетт були одружені всього лише дев'ять корот-ких років. Кальвін стримав своє слово і дбав про дітей Іде-Летт так, як якщо б вони були його власними. Коли вона померла, Кальвін було всього лише сорок років, але він так ніког-да більше і не одружився.
Все, що Кальвін робив для Господа, він здійснював з глибокої віри. Якщо він знав, що щось являє-ся Божою волею, то готовий був віддати за це навіть своє власне життя
Сховавши глибоко всередині скорботу і печаль, Кальвін з нови-ми силами занурився в служіння. Він запросив членів своєї сім'ї знову оселитися у себе вдома, хоча їх спосіб життя і ви-вав у нього часом приватне неприйняття.
Навіть незважаючи на своє надзвичайно серйозне ставлення до справи Реформації, в колі друзів Кальвін був дуже теплим і довірливою людиною. Він постійно нагадував їм прини-мати все хороше і прекрасне навколо них як Божі дари, як свідчення Його безмежну любов. Кальвін відвідував будинки своїх друзів, жартував і сміявся разом з ними, проводив церемонії одруження їхніх дітей і сумував, коли в їх се-мьях траплялися нещастя. Він був прекрасним співрозмовником, уважним і товариським. І хоча Кальвін дуже добре грав в деякі ігри, навряд чи він витрачав на них багато сво-Бодня часу.
Будинок Кальвіна також був центром церковного діяль-ності; в ньому знаходили притулок багато біженців. Один з гостей так описав його життя:
Наставник Джона Нокса
Одним з найбільш відомих біженців, які знайшли приставні-нище в будинку Кальвіна, був Джон Нокс, майбутній шотландський реформатор. Кальвін призначив Нокса пастором англомовної церкви біженців в Женеві. Коли ж того довелося повер-татися до Шотландії, він був уже досить навчений, щоб продовжити там роботу самостійно. Старанність Джона Нокса разом з Божим покликанням дозволили йому стати знаменитим шотландським реформатором. У себе на батьківщині він заснував на-нальних церква, яка в якості зразка використан-ла церква Кальвіна в Женеві. Нокс прославив Женевську Академію. Він говорив, що з часів апостолів ніде ще не було кращої школи, присвяченій Христу. 43
Також Нокс провів досить багато часу в спілкуванні з Кальвіном, коли обидва вони весело жартували, а також ділилися своїми теологічними думками. Два великих реформатора час від часу грали в одну гру. Вони ставали у одно-го кінця столу і змагалися, хто з них зможе далі за-пустити ключ по столу, але за умови, що той не впаде з дру-гого кінця.
Також Кальвін розробив прості і зрозумілі правила ра-робочої етики, які активно проповідував серед своїх при-Хожай. Він вчив, що все належить Богу - їхня робота, иму-суспільством, життя і так далі. Класифікуючи майно, Каль-вин проводив чітку грань між майном мирським і християнським. У віруючої людини в центрі всього знаходив-ся Бог. Кальвін казав людям, що лінь в роботі є знаком неповаги до Бога. Ще він переконував своїх прихожан давати гроші в борг під відсотки, стверджуючи, що в цьому немає нічого поганого, а навпаки, подібна діяльність є хорошим бізнесом; не робити так було марнотратством. Подібна етика настільки міцно вкоренилася в умах людей того часу, що згодом допомогла сформувати капі-талістіческого тип мислення, який в повній мірі про-явився в прийдешніх століттях.
Багатьом подобалося те, що Кальвін своїм життям демонстр-рировать принципи, закладені в Слові, проте його вороги об-звинувачуючи реформатора в надмірній суворості та жорстокості.
Кальвін був відомий тим, що в суперечках настільки гаряче від-наполягав свою точку зору, що його опоненти або змушені-ни були погодитися з ним, або не знаходили більше аргу-ментів, щоб заперечити що-небудь у відповідь. Він дискутував не тільки з протестантами, але також, наприклад, і з євреями. Йосип Гершем, відомий єврейський полеміст, написав, що одного разу йому довелося дискутувати з одним протестантом, який накинувся на нього з "шаленої, гнівною і погрожуючи-нього" промовою. 44 Єврейські богослови вважають, що цим чоло-століттям був Жан Кальвін.