Кудрін прийшов до Грефу і не застав його в банку. Не було Грефа в банку, хоч плач.
А Греф в цей час був в магазині «Міраторг» і купував там на вечерю вітчизняні товари: цукор, мармурову яловичину, фасовану гречку і мандарини.
Кудрін побачив Грефа і кричить йому:
- Герман, я тебе вже цілу годину чекаю!
- Неправда, - говорить Греф, - всього двадцять п'ять хвилин як у мене обідня перерва закінчилася.
- Ну, вже цього я не знаю, коли у тебе обідню перерву закінчився - сказав Кудрін, - а тільки я тут вже цілу годину під твоєю дверима спотикаюся як пікетник позасистемної опозиції на одиночному пікеті під похмурим осіннім дощем. Ось і у секретарки своєї спитай.
- Не бреши! Всього двадцять п'ять хвилин як у мене обідня перерва закончілся.- сказав Греф. - Он і у секретарки моєї запитай! Соромно брехати то. Котра година? Який пікетник? Який дощ?
- Любий пане Герман Оскарович! - сказав Кудрін.- Потрудіться стежити за базаром!
- Я вважаю ... - почав було Греф, але його перебив Кудрін.
- Як ваш банк вважає все знають. - сказав він, але тут вже Кудріна перебив Греф і сказав:
- Сам-то ти хороший, гусак лапчастий! Все в уряд прилаштуватися не можеш!
Кудрін схопився руками за голову, залиту мандариновий соком, впав на червону килимову доріжку і судорожно задригав ногами.
Ось які великі мандарини продаються тепер в наших магазинах! Імпортозаміщення відбулося, пані та панове!