Важко уявити, що таке широко відоме слово як "вітамін" увійшло в наш лексикон тільки на початку XX століття.
Тепер відомо, що в основі життєво важливих процесів обміну речовин в організмі людини беруть участь вітаміни.
Вперше цю ідею висловив, ще не знаючи про існування вітамінів, російський лікар М. І. Лунін. У 1880 році він виявив, що для життєзабезпечення їжа, крім білків, жирів, вуглеводів і мінеральних речовин, повинна містити інші компоненти, незамінні для харчування, присутні в невеликій кількості.
". Якщо, як вищезгадані досліди вчать, неможливо забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями і водою, то з цього випливає, що в молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру і солей, містяться ще інші речовини, незамінні для харчування. становить великий інтерес досліджувати ці речовини і вивчити їх значення для харчування ".
Можна сказати, що це припущення Н.І. Луніна дало поштовх до дослідження нової проблеми.
Уже в 1897 р з'явилися роботи Ейкман, в яких наводилися експериментальні факти про захворювання курей. У першої групи, яку годували очищеним (полірованим) рисом, розвивався поліневрит (хвороба бері-бері), а у другої групи курей, яким додавали в корм рисові висівки, такого захворювання не виявили.
Наступним важливим етапом була публікація в 1912 р робіт американського дослідника Гопкінса. У них він повідомив експериментальні дані, що речовини, що впливають на життєдіяльність, але відсутні в різних дієтах, не можуть бути синтезовані в організмі людини, а свої біокаталітичні властивості ці речовини проявляють у вкрай незначних кількостях.
У тому ж 1912 р вперше з'явився термін "вітамін". Його ввів польський вчений - біохімік Казимир Функ, який працював в Лістеровском інституті в Лондоні. Саме Функ вперше виділив з висівок рису препарат, що володіє цілющими властивостями, який лікував хворих невритом (бери-бери) голубів.
Наявність аміногрупи в цьому знову виділеному препараті дало можливість Функу назвати весь цей клас харчових речовин "аміном життя". Хоча в подальшому з'ясувалося, що не всі вітаміни містять в своєму складі амінну групу, ця назва лишилась.
Вітаміни (лат. Vita - життя + аміни) - це органічні речовини, необхідні для життєдіяльності організму.
Таким чином, поряд з жирами, білками, вуглеводами і мінеральними солями, необхідний комплекс для підтримки життєдіяльності людини включає
п'ятий, рівноцінний за своєю значимістю компонент - вітаміни. Вітаміни беруть безпосередню і активну участь у всіх обмінних процесах життєдіяльності організму, а також входять до складу багатьох ферментів, виконуючи роль каталізаторів.
У 1921 р вперше висловив припущення про зв'язок вітамінів з ферментами Н.Д. Зелінський.
У 1929 р вийшла перша вітчизняна монографія про вітаміни Л.А. Черкеса "Вітаміни та авітамінози".
У 1932 р А. Віндаус першим виділив в кристалічному вигляді з дріжджів тіамін (вітамін В1), а його синтез здійснили в 1936 р Вільямс і Клайн (R. Williams, Y. Cline).
Так з моменту відкриття першого вітаміну Функом, заслужений підвищений інтерес до них, до їх значенням в життєдіяльності людини призвів до виділення окремого розділу медичної науки.
Вітамінологія (вітамін + грец. Logos - вчення) - розділ медико-біологічних наук про структуру і механізми дії незамінних факторів харчування, об'єднаних загальним терміном "вітаміни", методах їх застосування в профілактичних і лікувальних цілях. Вітамінологія тісно пов'язана з біохімією, фізіологією, гігієною харчування і з різними розділами клінічної медицини, в яких вітамінні препарати використовуються як засіб профілактики і лікування хвороб.
Поступово, з відкриттям різних вітамінів, були виведені середні показники необхідного споживання кожного вітаміну в залежності від віку та статі, від характеру роботи і зони проживання людини. Було доведено, що потреба організму в кожному окремому вітаміні не є величиною постійною, а залежить від багатьох факторів. Так, при інтенсивних фізичних і психічних навантаженнях, переохолодженні, вагітності, інтоксикації, в зоні холодного клімату з недостатньою інсоляцією і при різних захворюваннях для підтримки захисних сил організму значно зростає потреба у вітамінах. Також підвищується потреба у вітамінах для підтримки стійкості організму людини до різних хвороб.
Розроблено різні дієти збалансованого харчування, що включають в себе весь необхідний для життєдіяльності комплекс вітамінів. Дієти розраховують залежно від віку, захворювань і умов життя.
Вітаміни є складовою частиною близько 150 ферментів, тобто речовин, які в живому організмі працюють в якості каталізатора хімічних процесів, що дозволяють здійснювати хімічні процеси обміну речовин з величезною швидкістю при температурі тіла людини.
Іншою важливою властивістю вітамінів є їх здатність частково або повністю усувати небажані побічні дії ряду медикаментозних засобів, у тому числі антибіотиків, перешкоджати розвитку лікарських ускладнень.
Ввівши вперше термін "вітаміни", Казимир Функ також запропонував термін "авітаміноз", тобто відсутність вітамінів в організмі людини. Авітаміноз можливий тільки при повному припиненні надходження вітамінів, не синтезуються в організмі і не депонуються в ньому, і супроводжується розвитком певних патологічних станів. Набагато частіше зустрічаються стану, звані гіповітамінозами, тобто недостатність одного з вітамінів. При відсутності в харчовому раціоні одночасно декількох вітамінів розвивається поліавітаміноз або полівітамінна недостатність (полигиповитаминоз).
Poмaнoвcкій B. Cінькoвa E.