Міжнародний поділ праці, як ми переконалися, робить необхідним постійний обмін товарами і послугами між країнами. Такий обмін здійснюється через специфічну форму економічних відносин - світову торгівлю, в якій беруть участь фізичні та юридичні особи, державні установи.
Своєрідною візитівкою, по якій можна судити про ступінь входження кожної країни і групи країн у всесвітнє господарство, є показники її участі в світовому експорті товарів.
У сучасний період значно зросла роль експорту в забезпеченні економічного зростання національного господарства. Це, зокрема, підтверджується тим, що експорт всіх країн дає близько '/ 5 сукупного світового ВНП (в західноєвропейських країнах цей показник вище).
Механізм впливу експорту на економічне зростання полягає в наступному. Експортний замовлення спочатку прямо збільшує випуск продукції і разом з тим підвищує витрата заробітної плати працівників експортного виробництва. Утворилися тут доходи (заробітна плата і прибуток) надходять в суміжні галузі господарства, в яких зростає випуск засобів виробництва для експортних підприємств і розширюється виготовлення предметів споживання для працівників цих підприємств. У свою чергу, кошти, отримані в галузях другого ешелону, йдуть в пов'язані з ними фірми третього ешелону і т. Д.
Загальний позитивний ефект розширення експорту такий:
• збільшуються зайнятість працівників, випуск продукції і доходи;
• зменшується можливість криз надвиробництва (зайва для даної країни продукція вивозиться за кордон);
• зростає сума отриманої державою іноземної валюти;
• зміцнюються державні фінанси.
Важливим показником розвитку зовнішньої торгівлі є коефіцієнт покриття імпорту експортом (відношення суми експорту товарів та послуг до суми імпорту). Про такому співвідношенні можна судити за даними табл. 29.3. З цих даних, зокрема, видно, що, з одного боку, в США переважає імпорт, а з іншого боку, в Росії дуже значним є перевищення експорту в порівнянні з імпортом, що збільшує величину чистого експорту.
Основний напрямок довготривалих структурних зрушень в міжнародному товарообігу полягає в суттєвому скороченні питомої ваги сировинних продуктів і відповідне збільшення частки готових виробів обробної промисловості (особливо високотехнологічних). Дедалі більше значення набувають експорт і імпорт різного роду послуг, продукції індустрії розваг, духовної культури, інформації.
Примітно, що в найбільш розвинених країнах в товарній структурі експорту сильно переважає частка обробної промисловості (табл. 29.4).
Цілком очевидно, що Росії потрібно рішуче змінити структуру виробництва і зовнішньої торгівлі на користь обробної промисловості.
На сучасному етапі НТР в експорті розвинутих країн зростає частка інноваційних товарів підвищеного попиту. Про це свідчать
дані табл. 29.5.
Сьогодні національна економіка практично всіх країн не може забезпечити задоволення все зростаючих потреб людей без зовнішньої торгівлі.
У зв'язку з цим зросло значення регулювання державою зовнішньої
торгівлі.
Історично склалися два протилежні види зовнішньоторговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.