1. Black people досі не в курсі, де знаходиться цей клаптик землі. Нещодавно дійшло до смішного. Купувала місячний абонемент в спортзал, заплатила ні багато ні мало $ 70. Як завжди, перевела в гривні і усвідомила, що витрачаю стан. Поки підписувала договір, «чорний» (вибачте за мій сленг) м'язистий хлопець попросив паспорт. Показує на рядок «Україна / Ukraine» і запитує, моя чи це прізвище. Я спочатку подумала, що молода людина має хитромудрою почуттям гумору, але в мій паспорт він вдивлявся вкрай серйозно. Графа «Країна / Соuntry» нікуди не поділася. Я зітхнула і вказала на моє справжнє прізвище. Загалом, судити по качку зі спортзалу, звичайно, не варто, але, думаю, з усіх чорношкірих один Обама напевно знає, що Україна - це країна, а не поширена іноземна прізвище.
Україна, дорога на село Сатанів
2. Американці зі слов'янським корінням щиро обурені тим, що відбувається в нашій країні. Правда, ці переживання зводяться до вигуків «Oh, it's terrible!» Або «Russia is sucks» в проміжках між розповідями з новинної стрічки CNN. Багато оголошують про своє бажання побувати на батьківщині. І ти думаєш, раз мова йде про Україну, то батьківщина їхніх предків - це, швидше за все, глушині під Полтавою. Але зазвичай з'ясовується, що мався на увазі Харків чи суворий північ нашого східного сусіда. З географією інших континентів тут «каша».
3. Американці, які одного разу побували в нашій країні, з захопленням діляться з українцями своїми враженнями. При цьому вони очікують від вас взаємного розуміння і довгою бесіди. А ще непогано було б висловити своє захоплення з приводу їх подорожі в настільки екзотичну країну. Для американців перетнути Штати з NY в LA - це вже само по собі подія. Відстань, як до Антарктиди! Так що відсутність американських осіб в містах України можна зрозуміти. Їм, звичайно, у нас дуже подобається. Особливо ціни, столиця і дівчата. Ті з небагатьох, хто бував в Одесі, отримали незабутні враження про «Ібіці».
Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.
4. З українськими, які проживають в США, все дуже таємниче. Що вони про нас думають - невідомо. На слова «Я з України» тактовно мовчать і співчутливо позирають в нашу сторону. Покинули вони адже Союз, значить, не особливо патріотичні. Ось і відносяться до всіх приїжджих не дуже упереджено. У їхніх діях і розмовах Новомосковскется щось протекційне. Ніби вони допомагають стати на ноги і усвідомити своє місце в цій метушні українських районів, куди не особливо прагнеш потрапити. До слова, коли люди чули, що мені на той момент був 21 рік, хапалися за голову. Тут більшість молодих людей до 27 років сидять в батьківських будинках (за винятком деяких амбітних особистостей). Парадокс в тому, що на перших порах ініціатива вітається. Чим далі, тим ближче той час, коли батьки викинуть тебе з дому і народять ще півсотні дітей.
Що стосується політиків, артистів і бізнесменів, то у всіх своє бачення України і її місця розташування. Я готова промовчати про «дірявих» дорогах, Богом забутих селах, невизнаних талантах. Все, про що варто сказати, - це про свою любов до рідної країни. Сюди варто повертатися заради домашнього Києва, могутніх Карпат, чудовою кухні, вірних друзів та хвилі патріотизму, осягнути України.
Незважаючи на все це, я все-таки вирішила на деякий час переїхати в Штати. Пояснити це просто. За кордоном для тлумачного людини як і раніше більше можливостей - бути поміченим і набути досвіду, який швидше виведе на високий рівень професіоналізму. І я перевірила це на власному досвіді: три роки тому, повернувшись з Америки, я помітила, що багато дверей стали відкриватися простіше і швидше. Кажуть, що голова на плечах і в Україні дасть результати, але тут у кожного свій шлях.
Святкування дня народження з американськими друзями
Хочеться вірити, що в майбутньому для того, щоб навчитися заробляти відповідно своєї праці, нам не знадобляться закордонні паспорти, незліченні візи і пропозиції з-за кордону. А з України захочеться виїжджати тільки на заслужений відпочинок і в тривалі подорожі.
Анна Берлінська - мандрівниця і продакт-менеджер в AdventureTrekking club Ukraine.