Сторінка 6 з 12
Свобода пересування людей пов'язана перш за все з правила-ми перетину державних кордонів. Ця проблема в силу багатьох причин довго не знаходила спільного рішення в Європі. Тільки до середини 1980-х років намітився помітний прогрес.
Уже в 1970-ті роки між країнами Європейського союзу від-ходив досить безперешкодний обмін товарами і послугами. Пересування людей контролювалося з нормативно-правової точки зору, тобто для подорожі по країнах регіону ЄС грома-данина необхідно було пред'явити закордонний паспорт. Але на практиці вимоги були значно м'якше, і вже в той час для перетину кордонів всередині країн ЄС громадянам ФРН, Фран-ції або Нідерландів було достатньо пред'явити тільки націо-ний паспорт.
В середині 1980-х років за рішенням цього питання почалися переговори між урядами країн ЄС.
Головна мета цієї Угоди - взаємна готовність спочатку полегшити громадянам проходження паспортного і митного кон-
I роля на кордонах між цими державами, а потім взагалі скасувати такий контроль. Щоб новим Порядком не воспользова-лись особи злочинного світу, сторони погодили перелік далеко не-обхідних заходів безпеки. З їх прийняттям зберігався і, більш того, посилювався контроль на зовнішніх кордонах.
З метою ефективного вирішення проблеми регулювання віз-мужніх імміграційних потоків розвинені держави Західної Європи розробили відповідну політичну концепцію, м також комплекс конкретних заходів, які були закріплені в Шенгенській угоді.
Визначився статус осіб, що прибувають з третіх країн. Для них встановлені короткострокові і довгострокові візи, предус-Мотря умови пересування в рамках країн - учасниць З-ошення, відпрацьований порядок розгляду заяв про переді-представленні притулку.
У Шенгені-2 детально регулюються питання поліцейського співробітництва, надання правової допомоги в кримінальному вироб-ництва і при видачі злочинців, у спільній боротьбі проти поширення наркотиків.
Серед положень Шенгенської угоди про-ращаются на себе увагу:
- взаємне визнання віз, які видаються країнами-учасницями;
- введення єдиної візи, що діє на території країн-учасниць;
-розгляд і вирішення питання про надання притулку в кожному випадку тільки одним державою;
- імміграційна політика і політика, що стосується громадян третіх країн;
Передумовою до введення єдиної візи в країни дії Шен-Генський договору, яка визнавалася б дійсною все-ми країнами - учасницями Угоди, стало прийняття ряду юридичних документів, що визначають порядок в'їзду громадян третіх країн на територію країн ЄС, це:
-єдиний список, що нараховує в даний час 110 країн, громадянам яких необхідно отримати візу для в'їзду в будь-яку країну - учасницю Угоди;
- єдиний список осіб, в'їзд яких в країни Європейського союзу небажаний;
- загальні для країн ЄС критерії, за якими клопоталися надаватиметься віза для в'їзду на територію дії Шенгенської угоди або загальний для всіх країн перелік при-чин, які можуть служити приводом для відмови у видачі візи.
Наступні 5 років були присвячені вирішенню ряду проблем ре-алізації Шенгенської угоди. В першу чергу мова йшла про створення єдиної комп'ютерної бази даних з інформацією про громадян держав, що не входять в зону безвізового обміну, які відвідують країни ЄС, а також про забезпечення доступу до цієї інформації консульських відділів країн - учасниць Шен-Генський угоди.
Угода викликала великий інтерес з боку інших їв-ропейскіх держав. Його привабливість полягала не тільки в скасуванні переходу кордону; для людей, а й значи-тельно спрощувало багато процедур і правила, що діяли в процесі здійснення практично всіх свобод єдиного внут-рішнього ринку (пересування товарів, капіталів і т.д.).
Деякі країни зайняли вичікувальну, а то й відкрито від-ріцательно позицію. Чи не бажала вступати до Угоди Вели-кобрітанія, наполягаючи на збереженні повного свого контролю за перетином національних кордонів. Ірландія була змушена-на послідувати рішенням Лондона, інакше її громадяни втратили б існуючих пільг при поїздках до Великобританії. До на-стоїть часу ці дві країни так і не приєдналися до Шенгенської угоди.
В даний час в Шенгенську візову простору-ство входять наступні країни: Австрія, Бельгія, Греція, Італія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Фран-ція, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Порту-Галія. Пільговий безвізовий порядок в'їзду в країни Шенгенської угоди надано Угорщині, Польщі, Словаччині, Чехії, Лат-вії, Литві, Естонії. Їх громадяни можуть в'їжджати в країни Шен-Генський угоди без візи, тільки зі своїм національним паспортом.
Свободу пересування людей і товарів в рамках Шенгенської угоди досить скоро зрівноважила сувора реальність під назвою «компенсуючі заходи». Довелося різко посилити ох-рану зовнішніх кордонів, налагодити інформаційний обмін та со-співпраця правоохоронних органів, вжити заходів щодо борь-бе з транспортуванням наркотиків і зброї. Потім на перший план вийшла боротьба з нелегальною імміграцій. У зв'язку з цим серйозна ситуація склалася в Італії, Іспанії та Греції. Ні-легальні іммігранти, які проникають в багато європейських країн з Албанії, колишньої Югославії, Північної Африки, Ук-раїни та Білорусії, обчислюються сотнями тисяч. Політологи вважають, що свобода пересування може зруйнувати правове поле Європи. Інколи це спонукає чиновників, відповідальних за контроль над в'їздом до Європи, вживати жорстких заходів по від-носіння до іноземців, які в'їжджають на територію країн Шенгенської угоди.
Необхідно відзначити, що окремі країни ЄС підписали договори про безвізовий в'їзд з третіми країнами, з якими є традиційний широкий обмін. Наприклад, між Іта-Лією і деякими африканськими країнами, Бельгією і Заи-ром, Австрією та Угорщиною. Через історично сформованих свя-зей вихідцям з країн Латинської Америки не потрібна в'їзна віза в Іспанію, однак країни ЄС наполягають на зміні той-який візової практики, так як вона забезпечує свободу дей-тей в Європі колумбійським і іншим латиноамериканським тор-говцам наркотиками . Громадяни Португалії користуються правом подвійного громадянства з Бразилією і навпаки. Велике кількістю-ство іммігрантів прибуває до Великобританії з індійського суб-континенту, а до Франції - з Північної Африки.
На думку експертів країн ЄС введення уніфікованих в'їзних приписів є єдиним ефективним і універсальним способом регулювання потоку біженців і їм-мігрантів.
Шенгенська угода спеціально обумовлює, що в разі загрози громадському порядку внутрішні кордони держав - учасниць Шенгенської угоди можуть відновлюватися на обмежений період за рішенням уряду. У такому випадку інші країни про це сповіщаються заздалегідь. Прикордонна служба тим самим отримує можливість перевіряти при переході межі-ці посвідчення особи або закордонного паспорта.
Відповідно до Угоди кожна країна Шенгенської групи «після введення єдиної зовнішньої кордону Співтовариства здійснювала-вляет прикордонний контроль відповідно до єдиних принципу-ми і нормами, але при цьому в рамках національної компетенції та з урахуванням інтересів усіх країн-учасниць». Контроль зовнішніх гра-ниць повинен бути посилений настільки, щоб бути ефективним і не викликати сумнівів ні у однієї з зацікавлених країн. Для цього відповідні робочі групи вивчають механізм вкладення фінансових коштів кожним партнером на зміцнення зовнішніх кордонів. Розроблено цілий ряд юридичних документів і відмінності-них адміністративно-технічних нормативів, які зможуть забезпечити єдиний підхід до здійснення прикордонного і тамо-женного контролю щодо громадян третіх країн.
Не всі в реалізації Шенгенської угоди проходило гладко. Виникали численні проблеми. Зокрема, незважаючи на високий ступінь захисту - за весь час існування дизайн візової етикетки кілька разів змінювався, одночасно вдосконалення-шенствовалісь засоби захисту від підробок, - відзначалися слу-чаї підробки бланків шенгенських віз. Найчастіше мова йшла про са-мостійно виправленні термінів дії документа.
Створено єдиний автоматизований банк даних поліцейських органів - Шенгенська інформаційна система (ШІС), располо-женная в Страсбурзі. Система охопила поліцейські органи всіх країн Європейського союзу, що приєдналися до Шенгенської злагоди-шенням.
У банк даних стали вводитися відомості про осіб, видачу кото-яких запитували країни-учасниці угоди; про осіб, по-дозрівати в скоєнні особливо небезпечних злочинів; про доку-ментації та інших предметах, що є доказами в розслідуючи-мих справах, пов'язаних з серйозними кримінальними злочину-ми, і ін. Складовою частиною поліцейського співробітництва стала можливість переслідувати злочинців на території інших країн - учасниць Угоди, що в окремих випадках вимагає присутності посадових осіб держави, на території кото-рого здійснюється арешт.
У Російській Федерації консульства країн, що входять в Шен-Генський угоду, часто стикаються з надання не-достовірних відомостей заявника про себе і про цілі поїздки. Однак будь-яке порушення умов Шенгенської угоди, в тому числі і подання завідомо неправдивих відомостей, тягне за собою від-каз у видачі дозволу на в'їзд на територію одного з дер-жав Шенгенської зони і автоматично закриває туристу до-рогу практично в усі держави Євросоюзу.
У найближчі роки передбачається розширити число країн, що входять у Шенгенську угоду. Одним з основних претендує-тов є Кіпр. На черзі - Польща, Латвія, Хорватія.