Як Відомо всим прогресивним Людинь, козачий загін у складі сотника Миколи, писаря Василя і рядового козака Грицька прибувши на гостинну казахську землю, в хутір Байконур, шоб з космосу отшукать зниклу корову Грицька. Але тоді їх випередили японьскі космічні туристи і довелося чекати дви неділі. Гарно шо хоч хлопьци самогоном трошки запаслися, а то б зовсім Зажури. Але ось ці дні пройшли.
З ранку до них у вагончик прийшов начальник космодрому генерал **** обаев.
- Дорогі кубанські козаки, - ставний вояка подивився на годинник, - через дві години ракета вилітає, але ... - генерал нахмурився бровами. - Командування доручило вам важливе урядове завдання: в космос ви летите з жінкою для виконання, - схоже, вояка трошки смутівся, - певних ... е ... занять.
- З бабою сексом займатися? - уточнивши сотник Микола.
**** обаев промовчав, шо, мабуть, означало згоду.
- А подивиться на її можна? - запитав писар Василь.
- Вашим завданням також є комплектування команди, - генерал був дюже суворий. - Інакше не полетите.
- Де ш її тут шукать? - Грицько штрикнув рукою у вікно. На безкрайніх просторах виднілася тілько випалена сонцем степ.
**** обаев знову глянув на годинник і, грюкнувши дверима, вийшов з вагончика.
- Ну, шо будем робить? - писар Василь трохи нє плакав. - Знову нє полетимо?
- Будемо шукать бабу, - наказавши сотник.
Щиплющие тьмяну траву віслюки, байдуже поглядали на стурбованих пошуками жінки козаків. Раптом писар радісно вигукнув:
- Гляньте, там пастушка сидить!
Радісні хлопці кинулися до мети.
Однак підійшовши ближче, козаки зупинилися як по команді. На пагорбі, з костуром в руках сиділа стара. Обличчя її було зморщене, коричнево і байдуже, як у віслюків, яких вона пасла. Бабка курила трубку.
Кандидати в космонавти переглянулися і, зітхнувши, взяли чабаншу під пахви і потягли в сторону космодрому.
Ракета заревів, затремтіла і кинулася в незвідані для козаків дали. Міміка старої не змінилася. Незабаром космічний корабель вийшов на орбіту і майже безшумно рухався в темному лякаючому просторі.
- Ну шо, хлопці? - запитавши сотник Микола і, глянувши на представницю прекрасної половини людства, сплюнув на підлогу.
- А може, спочатку для хоробрості самогонки випить? - запропонувавши Грицько.
Ідея всім сподобалася, навіть стара дещо пожвавилася. Відкрили пляшку самогону, випилі. Налили і чабанше. Вирішили повторити. Жінкою вона виявилася товариською і навіть трошки привабливою. З харчового відсіку корабля дістали ще одну пляшку. Випилі, вирішили Заспіваєм пісню. Писар Василь відверто фліртувати з дівчиною. Однак перейти до поставленої урядом завдання він не встиг, бо в ілюмінатор ракети стали заглядать зелені бридкі інопланетяни. Вони злобно шкірились і стукали по обшивці космічного корабля. Сотник Микола - як і личить командиру - жбурнув у мерзотників кирпичіной. Здається, потрапивши, так як за бортом скрикнув **** обаев і закричав:
- Козаки, ви че охреніли. Вам завтра в космос летіти, а ви тут ... - генерал виругався на своїй мові і, зачинивши двері вагончика, заходив по сухій казахській землі в сторону відділу міліції.
Значить правда, шо не красиві баб не буває, буває тільки мало горілки. Ну тоді і я перший сорт в свої роки.
На цей твір написано 56 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.