Санітарно-епідеміологічна служба Забайкальського краю в період Великої вітчизняної війни (1941-1945 рр.)
Санітарну службу області в період початку війни очолювали Т.М. Філімонова, І.Я. Буткеева, З.М. Кірюхіна, а з 1942 по 1947 роки - обласний санітарний інспектор М.А. Грінберг (род.1894-1973).
Першим директором інституту балу призначена лікар Анна Олексіївна Джем (Хавкіна) - розумний енергійна людина, хороший організатор. Вона зуміла залучити до роботи в інституті досвідчених фахівців. У їх числі були лікарі-бактеріологи В.А. Лаврівський, Г.Н. Корнілов, Є.Г. Родченко, С.В. Солнцева, К.М. Осташкова, лікар-епідеміолог А.Є. Першин, колишній завідувач протівобруцеллезного станцією (організована в 1943р.) П.Ф. Телят, завідувач Пастерівської станцією П.В. Казанцев, помічники лікарів-епідеміологів Н.П. Мельников і Є.В. Блінова і багато інших сумлінні і працелюбні співробітники. Особливо велика роль інституту в роки Великої Вітчизняної війни, коли епідемічна обстановка в області була дуже складною. У 1943 р інститут приступив до виробництва деяких лікувальних і діагностичних бактерійних препаратів (дизентерійний і черевнотифозний бактеріофаги, тіфопаратіфозних тривакцина, протикорова сироватка), а також препаратів для лабораторної діагностики інфекційних захворювань. Виробничу роботу очолював молодий лікар Г.Н. Корнілов. З випуском бактерійних препаратів надана величезна практична допомога органам охорони здоров'я.
Серйозний внесок у розвиток санітарно-епідеміологічного справи внесли лікарі Забайкальського військового округу. У 1930 році при Читинском військовому госпіталі зусиллями Ф.Н. Гамалії була відкрита невелика лабораторія, на базі якої вже в 1933 році зросла 304 санітарно-бактеріологічна лабораторія ЗабВО, де згодом працював кандидат біологічних наук, відомий письменник і краєзнавець Євген Дмитрович Петряев, докладно описав майже двохсотлітню історію забайкальського охорони здоров'я.
Лабораторія займалася проведенням протиепідемічних заходів у військах Забайкальського фронту. У роки війни нею керував А.Ф.Кононов, а начальником епідемічного відділу, потім відділу особливо небезпечних інфекцій був Е.Д. Петряев. «Важкі були роки, - згадував він, - голодно, холодно, відрядження 200-250 днів на рік».
Обласний комітет Червоного Хреста і його районні відділення організували короткострокові курси медсестер для госпіталів. Всього за роки війни було підготовлено 4385 медичних сестер і сандружинниць.
Обладнано кілька санітарних поїздів, які доставляли поранених в тил. Евакогоспіталі були укомплектовані найкращими лікарями-хірургами лікувальних установ області. У їх числі - провідний нейрохірург Читинського евакогоспіталю № тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять М.Г. Старосольський, який зробив за роки війни понад 6 тис. Операцій. У 1950-1970 рр. заслужений лікар РРФСР М.Г. Старосольський був головним хірургом області.
Провідний хірург евакогоспіталю № 1479 Г.М. Аксман залишив по собі добру пам'ять не тільки як талановитий лікар, але і як організатор спеціалізованої онкологічної служби. Головним хірургом відділу евакогоспіталів в перші місяці війни призначений провідний хірург обласної хірургічної лікарні ім. В.І.Леніна Василь Аркадійович Коханський.
Він пройшов сувору школу під час боїв на Халхін-Голі, і цей досвід став у нагоді йому під час Великої Вітчизняної війни.
З ініціативи В.А. Коханський в перший рік війни були створені нові для області виробництва медикаментів і медичного обладнання. Відкрита майстерня з реставрації старої рентгенівської плівки. Майстерня фізіотерапевтичної апаратури випускала портативні прилади - джерела ультрафіолетового випромінювання, солюкс, гальванічні та інші апарати. Читинський деревообробний комбінат по замовленнях госпіталів робив милиці, носилки, операційні столи.
Читинська галенових лабораторія організувала виготовлення глюкози, м'ясокомбінат освоїв випуск гематогену і печінкового екстракту для медичних установ. У 1942 р Читинська область зі збору лікарських рослин зайняла по РРФСР перше місце.
Великі труднощі госпіталі відчували через брак хірургів. При хірургічної лікарні ім. В.І. Леніна під керівництвом Т.А. Корчагиной була організована школа хірургів, де готували хірургів з стоматологів, педіатрів, терапевтів. У операційного столу вчив мистецтву хірургії своїх молодих колег головний хірург евакогоспіталів В.А. Коханський.
Самовіддана праця всього колективу госпіталю сприяла успішному лікуванню: близько 72% поранених і хворих повернулися в стрій. Більше 5 тис. Поранених і хворих пройшли лікування за роки війни в госпіталі прикордонних військ ЗабВО.
Проведенням протиепідемічних заходів у військах Забайкальського фронту займалася санітарно-епідеміологічна лабораторія 304 3абВО, якою керував А.Ф. Кононов. У районах Внутрішньої Монголії і Китаю, де стояли бойові дії Забайкальського фронту, були поширені інфекційні захворювання, тому медичними службами Забайкальського фронту проведена велика підготовча робота. Військам перших ешелонів додавалися рухливі відділення санітарно-епідемічних загонів і спеціальні протичумні відділення.
Всьому особовому складу були зроблені щеплення. Начальником епідемічного отделa CЕЛ 304 в роки війни був Е.Д.Петряев, кандидат біологічних наук, дослідник Забайкалля, письменник.
У роки воєнного лихоліття робота медиків Забайкалля була особливо важкою. Крім основної медичної, багато сил і часу вимагала робота по заготівлі дров для лікарень, робота на підсобних господарствах, які годували хворих і допомагали вижити самим медикам, піші відрядження до хворих, часто за багато кілометрів, в будь-який час дня і ночі.
Захворювання серед дітей знизилися в порівнянні з 1940 р на кір - на 26%, на дизентерію - на 20%, на скарлатину - на 20%. Це результат великої профілактичної роботи, проведення щеплень.
Суворим випробуванням з'явилися роки Великої Вітчизняної війни для нашого народу. Але саме в ці важкі роки розкрилися професійні та кращі людські якості працівників санітарно-епідеміологічної служби краю. Ось неповний список трудівників тилу, нагороджених медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної 1941-1945 рр.»: Алекмінская Надія Андріївна, Дембовська Євгенія Іванівна, Мунгалова Надія Павлівна, Казакова Валентина Василівна, Єрьоміна Клавдія Михайлівна, Плотникова Анастасія Опанасівна, Гресь Людмила Олександрівна , Дубенкова Антоніна Полікарпівна, Лебединська Олена Петрівна, Ліхарева Генрієтта Олексіївна і багато-багато інших, які перебуваючи в тилу, робили все можливе для наближення Перемоги.
У післявоєнні роки в службі гідно працювали учасники Великої Вітчизняної війни, нагороджені орденами і медалями за бойові заслуги: Цингуев Базар-Гуро Дугаровіч - головний лікар Агинской СЕС, Юрганов Віктор Зіновійович - помічник лікаря-епідеміолога Нерчинськой СЕС, бочагах Павло Дмитрович - завідувач складом бактерійних препаратів обласної СЕС, Кірзан Леонід Абрамович - заступник головного лікар з АГЧ обласної СЕС, Мельник Поліна Єрмолаївна -санітарка Улетовской СЕС, Щеглаков Микола Андрійович - помічник епідеміолога обла стной СЕС, водії - Кузнецов Владислав Панасович, Маркін Микола Андрійович, Туріцина Ольга Василівна - інструктор по Санпросветробота обласної СЕС та інші ветерани.
Світла їм пам'ять!