Взято з просторів.
(Обережно, присутні вирази.))
Ще з часів зародження військової журналістики, існують письмові записи іноземних репортерів з полів кровопролитних боїв, в яких знайшли своє відображення особливості перекладу російського військового мови на інші європейські мови, доступні для своїх читачів.
Ось, наприклад, приписується кореспонденту агентства «Рейтер» при ставці російського військового командування в роки російсько-турецької війни (1877-1878 рр.), І потім - під час облоги Порт-Артура в російсько-японську:
- «І з криком" Е * твою мать! ", Що в перекладі означає" Помремо за царя! ", Російські солдати хоробро піднялися назустріч ворожому вогню.
- «Коли осколки черговий розірвалася турецької 3-х фунтовой гранати обсипали похідну каплицю і серед пастви знову з'явилися поранені, полковий священик, великий і високий чоловік з лагідним, інтелігентним обличчям, обрамленим розкішної бородою, спокійно сказав:« Ну, все, бусурмани, пи * дець! », підняв загублений кимось із поранених гвинтівку Бердана, і приєднався до роті, що виходить на позиції для атаки. Так по-російськи звучить відома біблійна фраза «Аз воздам!».
- «... у відповідь на пропозицію ворога про почесну здачу, російські моряки закричали:« Пішли на х-й! », Що перекладається як:« Ні, ми до кінця виконаємо свій військовий обов'язок! »
- «Японський міноносець-розвідник після обстрілу його російської батареєю, отримав потрапляння і ледве пішов з-під вогню до якоїсь незрозумілої матері, як сказали артилеристи. Однак, збуджений недавнім боєм, старший офіцер батареї запевнив мене, що, швидше за все, той далеко не піде і «потопнет в п * -де». Очевидно, він має на увазі те, що недалеко від берега є дуже небезпечне місце, про яке японські моряки не знають! »
- «... Над морем розцвіла яскраво-оранжевим кольором спалах у горизонту, а потім прокотився громовий гуркіт вибуху. Над далеким різким силуетом корабля піднялася чорна димова шапка. На ходовому містку крейсера «Богатир» пролунав захоплений крик вахтового офіцера: «Япошки нарвалися на міни! Їх міноносцю - пі ** ец! »Я відразу зрозумів, що японський винищувач отримав катастрофічні пошкодження!»
- «На допиті полонений турецький офіцер сказав, що їх війська за два тижні очистять всю територію від російських. На що командир дивізії впевнено відповів: «За *** тесь!». Перекладач з болгар швидко перевів і сказав полоненому по-турецьки: «Ви раніше втомитеся, і у вас для цього не вистачить сил!».
Над деякими специфічними висловлюваннями наших предків замислювалися мудреці епохи Відродження. Хтось Андреа ді Верми, венеціанський купець, який побував в 1570-х роках на Русі, написав наступне. «А ще у московитів є військове закляття, яке вони вимовляють як« хусім ». Воно надає дивовижне вплив на події. «Хусім!», Почухавши потилицю, каже на військовій раді воєвода і його воїни беруть неприступну фортецю. «Хусім!» - кричать кіннотники і разметивают, як старий курінь, непереможні каре броньованої королівської піхоти. Скажуть «хусім» - і захоплюють королівські кораблі на своїх дірявих рибальських човнах ... Походження і сила цього магічного закляття не встановлена, і не відомо, від Бога воно або від диявола ... »
Командир есмінця приймає у себе командира іноземного корабля. В наступила паузі між тостами і взаємними компліментами з причалу чується крик старпома, разом з боцманом оглядав борт корабля. «Вахтовий! Вахтовий! »У відповідь - мовчання. Обидва, хором: «Вахтовий!» Знову мовчання. Знову хор тихо звереющем начальників: «Вахтовий! Е * твою мать! »Радісний відповідь крик вахтового:« Я! »Знову обидва хором:« Головка від х * -я! ». Здивовано вислухав усе це командир «іноземця»: «Вибачте, а що, пароль можна було відразу назвати?». Присутній командир з'єднання багатообіцяюче-мстиво запевнив: «Нічого, вони у мене тепер обидва запам'ятають і пароль, і відгук, і навіть надовго!»
В одному з високих кабінетів досить високого штабу два адмірала обговорюють насущні проблеми. Раптом за дверима чується збуджено-обурені крики одного з офіцерів, щедро пересипані матом: «Е * твою мать! Скільки можна! За *** ли! ». Розгнівані начальники вилітають в коридор і навперебій починають вичитувати і «виховувати» офіцера: «Петров! Зовсім забув боятися! Борзості втратив і совість не користуєшся! ». Той у відповідь, емоційно-забарвленим виправдовується тоном: «Товариш адмірал! Так «моряки з Москви-ріки» в понеділок знову приїжджають цілим літаком! ». Обидва адмірала хором: «Е * твою мать! Скільки можна! За *** ли! »