10.2.2. Розподіл непрямих витрат
Витрати, які не можна безпосередньо віднести на виробництво продукту, визнаються непрямими. Непрямі витрати на сучасному етапі в загальній структурі витрат підприємств займають все більш значне місце. Зростання частки непрямих витрат - об'єктивна стійка тенденція у розвитку світової економіки зумовлена зменшенням сировинної складової і ускладненням технологій. Як наслідок, зростають вимоги до механізму обчислення непрямих витрат на кінцеві продукти або по місцях виникнення витрат.
Непрямі витрати обумовлюються виробничої господарською діяльністю, і характеризується місцем їх виникнення. Місця виникнення можуть бути зведені в об'єднане місце, яке в свою чергу також може бути частиною комплексного місця виникнення витрат.
Ієрархічна структура місць виникнення витрат не обмежується кількістю використовуваних рівнів узагальнення і не потрібна єдина довжина для всіх її гілок. Номенклатурна позиція може проводитися в будь-якому кінцевому неподільний місці виникнення витрат, яке з побудови не має більш глибокої деталізації по місцях виникнення витрат.
Правила розподіл непрямих витрат з одного рівня на інший виробляються на основі господарських, технологічних, економічних суті і зв'язків місць виникнення витрат. Декомпозиція непрямих витрат проводиться в повній сумі вартості пропорційно встановленим об'ємними лінійним коефіцієнтам, які визначаються правилами розподілу. Класичним прикладом є обчислення непрямих витрат утримання будівлі цеху в витрати виробничих ділянок пропорційно займаній ними площі, а розподіл адміністративно управлінських витрат пропорційно чисельності або відпрацьованому часу персоналу. Алгоритм розподілу без залишків можна представити виразом:
Сi - розподілені витрати на i- е місце виникнення витрат з верхнього рівня;
C - розподіляються витрати верхнього рівня;
Ki - лінійний коефіцієнт розподілу на i -е місце виникнення витрат верхнього рівня;
N - розмірність безлічі місць виникнення витрат складових верхній рівень.
Завершальне розподіл непрямих витрат на вироблений продукт здійснюється одним з двох методів. При застосуванні першого способу бази розподілу обчислюються як сума величин обсягу виробництва вираженого в натуральних або вартісних величинах.
Ci - розподілені витрати на i - ий продукт;
C - розподіляються витрати верхнього рівня;
Vi - обсяг виробництва i- ого продукту в натуральних або вартісних величинах;
N - кількість продуктів, що випускаються в місці виникнення витрат.
Другий метод дозволяє розподілити непрямі витрати пропорційно частині раніше встановленим виробленим затратам. Включення елемента витрат в базу розподілу відбувається при дотриманні встановлюваних умов.
Сi - розподілені витрати на i-ий продукт;
C - розподіляються витрати верхнього рівня;
Cvj i - витрати j-ой номенклатурної позиції на виробництво i -ого продукту;
N - кількість продуктів, що випускаються в місці виникнення витрат;
M i - кількість витратних номенклатур для i -ого продукту;
- відповідність номенклатурної позиції встановленим умовам.
У практиці накладається умова на витрати для визначення бази розподілу обмежується входженням номенклатурної позиції в одну з калькуляційних статтею.
Місця виникнення витрат можна розділити за такими ознаками:
За функціональною ознакою МВЗ поділяють на:
· Загальні (земельні ділянки, будівлі, освітлення, опалення, прибирання, енергоносії, бібліотека, пожежна охорона, рада трудового колективу);
· Зберігання ТМЦ (відділ закупівель, склади матеріалів, випробувальні лабораторії (для споживаних матеріалів);
· Виробництво (основні виробничі підрозділи, допоміжні виробничі підрозділи, технічне керівництво, конструкторський відділ, технологічний відділ, інструментальний відділ);
· Управління (директорат, управління персоналом, фінансовий відділ, бухгалтерія, архів, зв'язки з громадськістю);
За просторовій ознаці. Різні підрозділи підприємства знаходяться в різних району міста або населених пунктах.
За організаційною ознакою. МВЗ з однаковими функціями поділяють на додаткові МВЗ в залежності від їх адміністративного підпорядкування.
За обліковим ознакою. МВЗ з однаковими функціями поділяють на додаткові МВЗ для введення обліку за окремими великих об'єктів обліку - великі верстати, установки, особливо значущі ділянки всередині підрозділів.
Одним з основних складових елементів системи планування, розподілу та обліку витрат визнається довідник, який визначає правила розподілу умовно-постійних витрат.