Тема корупції та розкрадання коштів на будівництві різноманітних об'єктів, що фінансуються з бюджету, нині використовується як один з жупелів, як один з пропагандистських штампів, якими орудують «борці», проти «цієї країни». І, часом, дивлячись на те, як вони грають словами, стає дуже сумно, адже якщо якусь проблему вони вже взялися перетворювати в «ліберальний штамп», то як і водиться, їх гаряча діяльність лише погіршить становище справ, лише погіршить, оскільки справжні поліпшення в Росії не вигідні і не потрібні цим псевдолібералів, які самі і провокують багато негативні речі, оскільки до цих пір мають серйозний вплив на процеси, що відбуваються в країні, і, особливо в «бізнесі».
Однак сама по собі тема корупції, розпилів і відкатів, має вельми цікаве, хоча й однозначного звучання, і дуже важливою її характеристикою є той факт, що самим чемпіонським випадком перевищення кошторису, найзначнішим прецедентом розпилу коштів, виділених на будівництво об'єкта, є будівництво будівлі Сіднейського оперного театру!
Так-так, не якийсь там льодової арени в Краснодарському краї, що не моста в Примор'ї, які не стадіону в Москві, а Сіднейської опери.Да-да, не якийсь там льодової арени в Краснодарському краї, що не моста в Примор'ї, які не стадіону в Москві, а Сіднейської опери.
Російські масштаби крадіжок (незважаючи на те, що вони підбурюють і мене, до глибини душі), не є чимось винятковим і чемпіонським, немає і немає, адже там, звідки до нас, в дев'яносто першому році, «прийшла ліберальна демократія», розпили були і є, а масштаб їх не тільки не менше, ніж в путінській, або єльцинської Росії, але він ще більш великий.
Список «распільних проектів», здійснених, в країнах «вільного світу» (тобто об'єктів, побудованих з великим перевищенням кошторису і явним крадіжкою), дуже великий, але є і такі проекти, в які були вкладені величезні кошти, а будівництво взагалі не було доведено до кінця, не виявилося реалізованим, або навіть не вийшло зі стадії проектування, незважаючи на те, що гроші-то вже були витрачені, розпиляні! Є чимало таких прикладів, коли великі гроші вже були вкладені, а результату не було ніякого, навіть непоказного (типу який-небудь недостатньо якісної дороги).
Що ж з цього випливає?
А випливає звідси проста річ: хибність тієї посилки, яку нам втовкмачують в голови «ліберальні» борці з корупцією і відкатами. Вони запевняють нас, що Росія «загрузла до корупції» та грішить відкатами, з тієї причини, що відстала від «цивілізованих традицій» західного світу, вільного і ліберального, мовляв потрібно напружитися, на шляху до побудови демократичних інститутів і ліберального суспільства, і тоді питання корупції, відкатів, крадіжки та іншого теж зрушаться в потрібну сторону, і стануть менш гострими, а то і зовсім втратять свій розмах.
Насправді ж, така постановка питання - нахабна пропаганда, здійснювана в інтересах тих сил, які хочуть красти ще більше, і ще більш нахабно, причому отримавши на це такі собі «законні підстави», адже вся система ліберального капіталізму, по суті, є завуальована технологія викачування грошей, з держави і суспільства, купкою «успішних людей», ділків, магнатів.
Просто смішно говорити про те, що в умовах «ліберальних свобод», коли існує культ споживання і багатства, а успіх вимірюється в грошах, можна побороти філософію відкатів і корупції, хоч в Росії, хоч в іншій країні. Сама філософія «лібералізму», яка припускає і навіть вітає майнова нерівність, володіння особистими літаками, яхтами і абсурдно дорогими особняками, не допускає іншого способу дій, крім егоїстичного прагнення «гребти все під себе». І смішно, смішно, і ще раз смішно, говорити про те, що якщо Росія буде рухатися по шляху західних країн, вона переможе корупцію, адже той тип корупції і злодійства, який існує в Росії зараз, був притягли до нас саме із заходу, він був буквально насаджуємо нам, в єльцинської-гайдаровскіе часи. Тоді, пам'ятається, всерйоз велися розмови навіть про те, щоб, тим чи іншим чином, узаконити хабарі, (адже успішні люди повинні отримувати більше можливостей).
На самій-то справі, та корупційність і злодійкувато, тобто апріорна нечесність системи, бажання кожного її гравця, кожного її учасника, гребти під себе і думати лише про себе, а не про суспільство і не про інтереси людей, що живуть поруч, є стрижневою системою тієї ж американської демократії, скажімо, адже навіть на офіційному, на законодавчому рівні в США дозволено лобіювання, тобто проштовхування інтересів певних груп, чим і займаються люди, які отримують за це гроші!
Це не зовсім корупція, скажете ви, це щось інше? Так, мабуть, але філософія цього процесу саме така, яку я змалював трохи вище, тобто спрямована на те, щоб, використовуючи гроші, обійти-таки інших «менш успішних і спритних», обловчіть, роздобути собі вигідніші умови, захопити щось, чого б не дісталося тобі без цього лобіювання.
Ну а щодо банальної корупції і чиновницького шкідливого нехлюйства, яке існує в США, написано вже дуже багато, не буду повторюватися, чого вартий один лише факт, який я наводив у вчорашній замітці, коли на початку нинішнього року, ціле місто в Каліфорнії був підданий процедурі банкрутства через те, що міські чиновники, роками, приховували стан справ, продовжували витрачати гроші, доводячи фінансову ситуацію міста до катастрофи. І таких міст в Америці стає все більше, на наших очах.
У Росії, до частиною, неможливий такий вид фінансового лиха муніципалітетів, оскільки у нас ще частково збереглася централізована система, що існувала в радянські роки. Нехай лише за інерцією, лише на щастя, але збереглася, і тому ситуація у нас принципово інша, вона-то (не тільки вона, але все ж) і обумовлює той факт, що економічне зростання в Росії вище, ніж в країнах заходу.
Але саме те, що ще зберігається з радянських часів і несе свою потужну інерцію, дозволяє Росії якось, так-сяк, вибиратися з ями, в яку нас зіштовхнули «демократизатори», проте саме плоди радянської спадщини і піддаються нині найбільш лютим атакам, з боку всіх цих псевдолібералів, прихватизаторів та інших, які наймають балакунів-пропагандистів, які співають нам пісні про те, що «приватний бізнес завжди ефективніше держвласності» (що, насправді, цілковита брехня), які заявляють, що головна причина корупції - радянську спадщину! А вже це брехня ще більш нахабна! Якщо і можна говорити про коріння нинішньої корупції, які ростуть з радянського періоду, то мова варто вести про горбачовському часу, саме Горбачов навмисно провів масштабну «чистку» всіх ланок партапарату, і на місце колишньої генерації функціонерів посадив «молодих реформаторів» сповідують нову філософію і орієнтуються на захід, які, з самого початку, взялися красти, зайнялися рвацтвом, а то і прямим саботажем, готуючи країну до демонтажу. Горбачовська «чистка» залучила більше 77% кадрового складу керівних органів, і в центрі і на місцях, і, на хвилиночку, була більш масштабною, ніж горезвісна «сталінська чистка», Горбачов виганяв з постів, часом, зовсім не вікових, чи не старих керівників , деякі з них не пропрацювали і трьох років після обрання, і ставив на їх місце таких «молодих, та ранніх», як Гайдар, Нємцов, Чубайс, тих людей, які виліпили, випестували ту саму корупцію, яка стала «піратською копією» західного стану справ, західної системи.
І якщо всерйоз говорити про корупцію, про лікування нашої системи від злодійства, «культури відкатів», і іншої прокази, то починати треба з таких речей, як філософія успіху, роль і значення грошового фактора в статусі людини і його «шановані» в суспільстві, а особливо варто битися за зміну мотивації молодих поколінь, за виховання їх не в лоні стереотипів, які дісталися нам з дев'яностих років, і прийшли із заходу, а в новій, іншій системі цінностей, що включає в моральну парадигму цінностей не тільки твоє, особисте самопочуття, але і користь ля суспільства.
Все нове - добре забуте старе, і щоб знайти вихід зі складного становища, в якому ми опинилися з вини «демократизаторов», потрібно ретельно вивчати радянський досвід, адже в ті часи корупція була якісно інший, і цифри вкрадених коштів відрізнялися на порядок, причому в меншу сторону від нинішніх, в меншу. У до'горбачёвскую пору, в країні реалізовувалися великі проекти, будувалася маса об'єктів культури, спорту, курорти, будинки відпочинку, та інше, і кошти витрачалися куди ефективніше, ніж на спорудження будівлі Сіднейської опери, кільцевої дороги в Лондоні, або об'єктів в Примор'ї, споруджених до саміту АТЕС.
Зараз, під напором пропаганди, зашумлять, загажівать наші ефіри, нам здається, що в Росії корупція носить інший характер, ніж в США, Англії, або Австралії. насправді ж, характер-то процесу той же самий, відрізнятися можуть якісь деталі, нюанси, зокрема, але сама суть ідентична, оскільки цей, нинішній тип російської корупції «імплантований» нам руками «американських хлопчиків», всіх цих гайдаріков і чубайсіков.
Нині все кричать, що на російських «будівництвах століття», які затіває Путін, крадуть більше, ніж уворовивают на заході, однак справа-то полягає в тому, що на заході вже майже нічого масштабного-то і не будують, скінчилося годинка, коли там існувала можливість вкладати величезні кошти в масштабні будівництва, зараз процес йде іншим шляхом - об'єкти і промислові виробництва все більше закриваються, їх переводять в Південно-східну Азію, в Латинську Америку (а з Фінляндії, наприклад, нещодавно перевели кілька виробництв в Росію). І той факт, що в Росії ще киплять якісь пристрасті, з приводу «розпилів і відкатів», з приводу неефективного витрачання коштів, свідчить про те, що російська економіка, сяк-так, але росте, що у нас чогось та будується (хоча, звичайно, якість всієї цього будівництва не порівняти з якістю радянського процесу модернізації економіки), але на заході-то тому і «переживають» так про російських відкатах і великі гроші, що минули часи, коли в США і в європейських країнах, перебували кошти на будівництво чого б то не було, зараз-то ра говір йде про банкрутства, закриття, звільнення, хоча красти-то не стали по-іншому, немає, просто система йде до злоякісної деградації.
Не так давно, ще лічені роки тому, коли економіка заходу, яка повязана з системою «боргової піраміди», мала можливість зростати (по суті справи, паразитуючи на таких факторах, як дешева робоча сила «країн глобального півдня»), грошей в західних економіках було більше, і скандали навколо корупційних схем розгорялися регулярно, та й суми фігурували ще більш вражаючі, ніж ті, про які йде мова, коли заходить розмова про масштаби російської корупції, але зараз вся система «доларової піраміди», вся ця схема глобального грабежу, р зработанная колись купкою ділків, яких цілком можна охарактеризувати як глобальних корупціонерів-шахраїв, дійшла до межі, застаріла, і потихеньку виходить в тираж, як будь-яка піраміда, подібна «МММ». І тому-то тепер мова про спорудження чогось нового, по-справжньому масштабного, в тих же США, не йде, а якщо і йдеться про щось, то лише для надування щік, а проекти ці не реалізуються. І буквально кілька днів тому, і зовсім було оголошено про скорочення бюджетних витрат, початку урізання американських надмірностей.
Час Америки проходить, настає захід західного домінування, на порозі інший час - епоха Росії, адже якщо в одному місці вибуло, в іншому обов'язково прибуде. І хоча, спочатку, тобто відразу після краху «доларової піраміди», важку кризу зачепить і нас, але ці біди будуть актуальні лише в короткостроковому періоді, в довгостроковій же перспективі процес буде вже і іншим, і визначать його будуть вже інші чинники.
А боротися з різними формами корупції, злодійства, хабарництва і всього того, що називають рвацтвом і злодійством, обов'язково потрібно, вірніше необхідно, ось тільки робити це треба не за допомогою таких речей, які радять нам псевдолібералів, дорівнюють на захід (і самі є злодіями, до мозку кісток), немає, впоратися з засиллям злодійства і недобросовісності можна лише змінивши всю парадигму розвитку суспільних інститутів і суспільних процесів, пішовши від культу наживи, пішовши від культу споживацтва, узявши краще, що напрацював сові тскій досвід, який як раз-таки міг впоратися з корупцією.
Повинно знову стати непристойним володіння зайвими благами, знову потрібно засвоїти установку, що надмірності - це соромно, що випинати свої багатства - поганий тон, що суспільство це не схвалить. І, головне - шанованою людиною в суспільстві має стати не грошовий мішок, а той, хто дійсно дорогого коштує.
Боротися ж проти корупції за допомогою рад «ліберальної громадськості» - те ж саме, що боротися з наркоторгівлею, за допомогою американців, які розгорнули таку жахливу «опіумну війну» проти нас, влаштували таку масштабну нарколабораторію в Афганістані, що все це, поряд з тієї самої корупцією, яка буйним цвітом розцвіла в «демократичні часи», є чинником послаблення Росії, нанесення шкоди Росії.
Людську сутність не можна змінити повністю, але її можна поступово покращувати, і за кожен крок, на цьому шляху, потрібно відчайдушно боротися, а маленькі перемоги і складають радість того процесу, який ми називаємо громадським життям.