Арбітражний суд Бердичівського краю в складі судді Орловського Е.І. при секретарі судового засідання помічником судді Москаленко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Племінний завод імені Героя Соціалістичної праці В.В. Калягіна », пос.Красочний Іпатовскій району
до - Управлінню Федеральної служби державної реєстрації, кадастру і картографії по Бердичівському краю, Ставрополь
- Прокуратурі Іпатовскій району Бердичівського краю, м Ипатово
третя особа: Територіальне управління Федерального агентства з управління державним майном в Бердичівському краї, Ставрополь
Зацікавлені особи вимоги не визнали, вважаючи оскаржувані акт і постанови законними і обгрунтованими.
Третя особа також вважає, що вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з боку заявника має місце нецільове використання пасовищ.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.
Надалі зазначену земельну ділянку поставлений на кадастровий облік з присвоєнням йому кадастрового номера 26: 02: 0: 0071.
Справі про адміністративне правопорушення присвоєно номер 41.
Відповідно до ст. 77 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, що знаходяться за межами населеного пункту і надані для потреб сільського господарства, а також призначені для цих цілей.
У пункті 2 статті 77 ЗК України зазначено, що в складі земель сільськогосподарського призначення виділяються сільськогосподарські угіддя, землі, зайняті внутрішньогосподарськими дорогами, комунікаціями, лісовими насадженнями, призначеними для забезпечення захисту земель від впливу негативних (шкідливих) природних, антропогенних і техногенних явищ, водними об'єктами , а також будівлями, будовами, спорудами, використовуваними для виробництва, зберігання та первинної переробки сільськогосподарської продукції.
У свою чергу, сільськогосподарські угіддя діляться на ріллю, сіножаті, пасовища, поклади і землі, зайняті багаторічними насадженнями, садами, виноградниками та іншими (п. 1 ст. 79 ЗК України).
Норми Земельного кодексу України самі по собі не дозволяють однозначно визначити чи є видами дозволеного використання земель сільськогосподарського призначення тільки види, зазначені в пункті 2 статті 77 Кодексу, або ж види сільськогосподарських угідь (п. 1 ст. 79 ЗК України) також визначають дозволене використання земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, не тільки віднесення земельної ділянки до сільськогосподарських угідь, а й види сільськогосподарських угідь також визначають дозволене використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Отже, пасовища, що входять до складу наданого заявнику земельної ділянки, повинні використовуватися для випасу і годування пашею худоби.
Перетворення одного виду сільськогосподарських угідь в інший іменується в нормативних актах трансформацією земель.
Однак, доказів зміни дозволеного використання ділянок пасовищ, що входять до складу спірної земельної ділянки, не представлено.
Одним з напрямків забезпечення родючості земель сільськогосподарського призначення відповідно до статті 11 названого закону є розробка правил в галузі забезпечення родючості земель сільськогосподарського призначення.
Згідно пункту 5 названого Положення рішення про трансформацію сільськогосподарських угідь приймається:
1) власником земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення (за винятком земельних ділянок, що перебувають у державній власності Бердичівського краю);
2) міністерством сільського господарства Бердичівського краю щодо земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності Бердичівського краю.
Разом з тим, пункт 3 даного Положення допускає трансформацію ріллі, покладів і земель, зайнятих багаторічними насадженнями.
Відповідно до п. 4 Положення сінокоси і пасовища не трансформується.
Заявник вказує, що в договорі оренди відсутній поділ земель на ріллю і пасовища, а в якості мети вказано тільки сільськогосподарське виробництво, що, на думку Товариства, дозволяє йому використовувати будь-яку частину земельної ділянки як в якості пасовища, так і в якості ріллі.
Таким чином, Суспільству не тільки відомо про склад наданого йому в оренду земельної ділянки за видами дозволеного використання і площами, а й відоме розташування пасовищ.
Підлягають відхиленню доводи Товариства про те, що для наявного у нього кількості худоби не потрібно більше 9 тисяч гектар пасовищ і йому найбільш вигідно використовувати частину земель пасовищ для вирощування сільськогосподарських культур.
Розподіл земель на ріллі, пасовища, землі багаторічних насаджень та інші види дозволеного використання сільськогосподарських угідь поряд з іншими цілями також спрямоване на регулювання співвідношення обсягу тваринництва і рослинництва в Укаїни і її суб'єктів. Самовільне вибір орендарями та іншими землекористувачами виду використання сільськогосподарських угідь може привести до такої зміни цього співвідношення, яке створить загрозу продовольчій безпеці держави.
Слід зазначити, що згідно з поконтурної відомості з матеріалів банку даних контур 6 секції 3 має площу 225,9 га, а в графічному плані земель, що входить до складу Матеріалів банку даних у контуру 6 вказана площа контура 247,1. Загальна площа секції 3 і за відомістю і за планом становить 1194,5 га. Площі інших контурів секції 3 у відомості відповідають площам в плані. З огляду на це, арифметично перевіривши загальну суму, суд встановив, що правильною є площа, зазначена в поконтурної відомості (225,9 га).
Однак, неправильно вказані площі спірної частини розглянутого земельної ділянки не усуває факт правопорушення і не є підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконним.
В судовому засіданні представники Товариства не змогли точно вказати коли саме спірну ділянку був розораний.
Відсутність в зв'язку з цим належної «реакції» Територіального управління Росмайна по СК не тотожні його згодою як уповноваженого органу на зміну дозволеного використання тієї чи іншої конкретної частини земельної ділянки 26: 02: 0: 71 з земель пасовищ на землі ріллі.
У постанові апеляційної інстанції відсутня вказівка на те, що судом встановлено факт перекладу спірної ділянки пасовищ в землі ріллі, а питання про порушення земельного законодавства оцінювався стосовно того, чи є це підставою для розірвання договору. Тим часом, в залежності від характеру конкретного адміністративного правопорушення воно може і не бути підставою для розірвання договору оренди.
Однак представлена не завірена світлокопій платіжного доручення (при наявності в Арбітражному суді Бердичівського краю кількох справ по заяви Товариства). У зв'язку з цим судом неодноразово пропонувалося заявника подати оригінал платіжного доручення, але воно не представлено.
При таких обставинах, даним рішенням суду повернення державного мита проведений бути не може.
З огляду на викладене та керуючись зазначеними правовими нормами, а також ст.ст. 110, 150-151, 167-170, 211 Господарського процесуального кодексу України, Арбітражний суд Бердичівського краю,
Рішення суду може бути оскаржене через Арбітражний суд Бердичівського краю в Шістнадцятий арбітражний апеляційний суд в десятиденний строк з дня його прийняття і, якщо воно було предметом розгляду в арбітражному суді апеляційної інстанції, то в Федеральний арбітражний суд Північно-Кавказького округу з підстав, передбачених частиною 4 статті 288 Господарського процесуального кодексу Укаїни.
Суддя Е.І. Орловський.