Контрольна робота студентки 1 курсу заочного відділення факультету «Педагогіки і психології» Бобко Катерини Миколаївни
Оренбурзька область, м Орськ
У найближче десятиліття теоретичне і практичне человекознание стане одним з найголовніших центрів наукового розвитку. Про це можна судити за трьома важливими особливостями розвитку сучасної науки, пов'язаним саме з проблемою людини. Першою з них є перетворення проблеми людини в загальну проблему всієї науки в цілому, всіх її розділів, включаючи точні і технічні науки. Друга особливість полягає в усі зростаючому диференціації наукового вивчення людини, поглибленої спеціалізації окремих дисциплін і їх дробленні на ряд все більш приватних навчань. Нарешті, третя особливість сучасного наукового розвитку характеризується тенденцією до об'єднання різних наук, аспектів і методів дослідження людини в різні комплексні системи, до побудови синтетичних характеристик людського розвитку.
Висування проблеми людини в якості загальної для всієї сучасної науки докорінно змінює становище психології в системі наук, оскільки саме психологія стає знаряддям зв'язку між усіма областями пізнання людини, засобом об'єднання різних розділів природознавства і суспільних наук в новому синтетичному человекознании. Однак інтеграція цих наук, що поєднується з подальшим розвитком їх спеціалізації, визначається, перш за все, прогресом філософського вчення про людину. Потреба в єдиному фундаментальному вченні про людину гостро відчувається в різних сферах суспільного практики. Прагнення подолати частковість і однобічність в практичній роботі з людьми, зв'язати воєдино різні види цієї роботи стає все більш характерним для життя нашого суспільства.
Діяльність виховання передбачає проникнення в природу людини, розуміння його сутності. Вона зобов'язана виходити з істини людської природи в її реальному історичному бутті. Психолого-педагогічні закономірності, практично дієві вчення, теорії, моделі, прогнози, рекомендації, оцінки сущого і креслення належного можуть сроиться тільки на фундаменті цілісного і системного знання про розвиток людині, і навпаки - кожен закон індивідуального і групового розвитку стає основою власне педагогічної практики.
ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ ПРО ЛЮДИНУ
Як зрозуміти поведінку іншої людини? Чому люди мають різними здібностями? Що таке «душа», і яка її природа? Ці та інші питання завжди займали уми людей, причому з часом інтерес до людини і її поведінки постійно зростав.
Раціональний підхід до пізнання світу грунтується на тому, що навколишня дійсність існує незалежно від нашої свідомості, може бути досліджена дослідним шляхом, а явища, що спостерігаються цілком зрозумілі з наукових позицій. Для реалізації такого підходу необхідно мати загальні уявлення про предмет дослідження. У різних напрямках науки вчені неодноразово робили спроби сформулювати цілісне уявлення про людину. Звичайно, таке уявлення існує і в психології.
Говорячи про основні особливості розвитку наукового знання про людину, можна відзначити, що проблема людини стає спільною проблемою для всієї науки в цілому. При цьому для наукового пізнання людини характерні як все зростаюча диференціація і спеціалізація окремих дисциплін, так і тенденція до об'єднання різних наук і методів дослідження людини. Сучасну науку все більше і більше цікавлять проблеми пов'язані зі здоров'ям людини, його творчістю, навчанням і, звичайно, його думками і переживаннями, причому дослідження людини і людської діяльності здійснюється комплексно, з урахуванням усіх аспектів цих проблем.
Сучасною наукою людина, по-перше, вивчається як представник біологічного виду; по-друге, він розглядається як член суспільства; по-третє, вивчається предметна діяльність людини; по-четверте, вивчаються закономірності розвитку конкретної людини.
ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ У ВИВЧЕННІ ЛЮДИНИ
Сучасна психологія - це досить розгалужена наука, що має багато галузей. Галузі психології являють собою відносно самостійно розвиваються напрямки наукових психологічних досліджень. Причому через бурхливого розвитку психологічної науки кожні чотири-п'ять років з'являються нові напрямки.
Виникнення галузей психології обумовлено, по-перше, широким впровадженням психології зовсім сфери наукової і практичної діяльності, по-друге, поява нових психологічних знань. Одні галузі психології відрізняються від інших, перш за все тим комплексом проблем і завдань, які вирішують ту чи іншу науковий напрям. Разом з тим всі галузі психології умовно можна розділити на фундаментальні (загальні) і прикладні (спеціальні).
Виходячи, з цього в якості підстави класифікації галузей психології може бути обрана психологічна сторона:
- відносини людини (як суб'єкта розвитку і діяльності) до суспільства (в якому здійснюється його діяльність і розвиток).
Якщо приймати першу підставу класифікації, то можна виділити ряд галузей психології, які вивчають психологічні проблеми конкретних видів людської діяльності.
АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП В ПСИХОЛОГІЇ РОЗВИТКУ
Психологія перестає бути тільки академічною наукою, областю занять порівняно нечисленного професійної спільноти. Вона все більше набуває вигляд масової діяльності, стає справді практико-орієнтованої наукою, покликаної вирішувати конкретні людські проблеми в різних сферах життя.
Відбувається парадигмальний зсув в системі орієнтацій сучасної психології ставить її перед лицем принципово нових теоретичних проблем, найбільш важливі з яких центруються навколо, може бути, найголовнішою сьогодні проблеми - психології розвитку людини.
Історично першим предметом наукової психології була "психіка людини", проте з часом весь її інтерес сконцентрувався тільки на психічному як такому і на його численних властивості, які і стали базовою предметністю традиційних досліджень.
АНТРОПОПСІХОЛОГІЯ ОБЛАСТЬ людинознавства
Власна самість відкривається перед людиною як предмет відносини і творчого перетворення. Теоретично з цього моменту можна говорити про саморозвиток людини, про становлення суб'єктивності як особливої духовної реальності, способі людського буття, атрибутами якого є самостійність і жизнестроительство. Духовність - нова якість і новий принцип, остаточно робить людину людиною. Ухвалою духовного буття людини є свобода від примусу і тиску всього, що відноситься до життя, включаючи потягу, пристрасті і спокуси власної самості. Введення уявлення про саморозвиток є фактичне визнання надприродною сутності людини, яке свідчить про себе в освоєнні і затвердження власне людського способу життя.
Основа інтегральної психолого-педагогічної антропології сьогодні - типи відносин людини до людини й людства. Вони розглядаються в просторі життєдіяльності, просторі досвіду і просторі часу.
ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ
Для блага особистості і суспільства необхідні такі особливі властивості, здатності та гідності особи, які самі по собі і часом не виробляються або формуються. Але в недостатній мірі.
Від типу, характеру, стилю. Культури спілкування, з якою вперше знайомиться новонароджений людина, залежить згодом сприйняття їм більш складних і глибоких шарів культури. Цей процес складається з способів задоволення оточуючими потреб дитини, з адаптації його до світу і акомодації світу до себе. Процес поступово прискоряться як би під дією складних відсотків: прирощений досвід дає збільшений відсоток, той знову веде до зростання вкладеного в людини духовного капіталу.
У розумової сфері найважливіше - проходження людиною шляху від туманних до ясним поняттям, виховання рефлексії, здатності до свідомо-вольовому регулювання потоку відчуттів, уявлень та ідей. Рефлексія необхідна для подолання особистістю інертності спочатку почуттєвого мисленні, уявлень, потім - суджень і, нарешті, - самих способів мислення. Рефлексія необхідна для усвідомлення способів пізнання, це вміння перевіряти саме мислення, його шляхи, надійність його методів. Уміння відмовлятися заради істини від своїх колишніх, вічно недостатніх, знань, від упередженості, від своєї суб'єктивності освіти зобов'язане розвинути в людині здатність до самокритики мислення. Перевірці і очищенню його, до постійної самокорректіровке.
Отже, історія рухається вихованням і навчанням. Все позитивне задано хорошою освітою, все негативне - його недостатністю і поганим якістю. Порятунок людства лише в правильному, природосообразном розвитку людини. Одне воно здатне подарувати людству свідомі цілі спільної діяльності. Це - всесвітньо-історичне завдання. Просвітництво постає перед нами як єдина альтернатива насильству, руйнування, деградації.
Умовою прогресу людства є розвиток особистості, а це основне завдання сучасної психолого-педагогічної науки.
Список літератури
Ярошевський М.Г. Психологія в XX столітті: Теоретичні проблеми розвитку психологічної науки. - Изд. 2-е, доп. - М: Политиздат, 1974