Всіх суб'єктів господарювання можна розділити на кілька груп (згідно статусу платника ПДВ):
- Особи вже зареєстровані платниками.
- Особи, які не зобов'язані реєструватися і не хочуть цього.
- Особи, які зобов'язані зареєструватися.
- Особи, які не зобов'язані реєструватися, проте мають право.
- Особи, які хочуть стати платниками ПДВ, але не мають на це права.
Перші дві групи нам абсолютно не цікаві. Розглядом особливостей і нюансів реєстрації платниками ПДВ третьої, четвертої та п'ятої груп ми займемося в цій статті. Адже, саме у цих груп суб'єктів господарювання виникає найбільше запитань по реєстрації платників ПДВ. Таких питань стає ще більше, коли вони дізнаються про позицію податкової служби на окремі сторони процедури отримання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Щоб мати право зареєструватися платником ПДВ, суб'єкту господарювання необхідно відповідати багатьом критеріям, які визначені Податковим кодексом. Ці критерії, я розділю на два етапи. Перший етап - відповідність критеріям статті 180 ПКУ. Другий етап - відповідність вимогам статей 181 (обов'язкова реєстрація) та 182 (добровільна реєстрація) Розділу V Податкового кодексу. Другий етап неможливий без першого.
Хто є платником податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу?
Перелік, суб'єктів господарювання, які можуть стати платниками ПДВ наведено в п.14.1.139 і 180.1 ПКУ. Пункт 14.1.139 визначає перелік осіб, які є «особами» для цілей Розділу V Податок на додану вартість. Тобто, на них поширюються норми цього самого розділу.
1. Відповідно до пункту 14.1.139 ПКУ «особами» є наступні суб'єкти:
2. У пункті 180.1 наведено перелік таких «осіб», які є платниками ПДВ. Серед них нам особливо будуть цікаві:
- особи, які вже зареєстровані;
- особи, які реєструються в добровільному порядку (ст.182 ПКУ);
- особи, які підлягають обов'язковій реєстрації (ст.181 ПКУ).
Відповідно, можна позначити список осіб, які не можуть бути платниками ПДВ
- особи, які не відповідають вимогам обов'язкової реєстрації (ст.181 ПКУ);
- особи, які не відповідають критеріям добровільної реєстрації (ст.182 ПКУ);
- суб'єкти, які не є «особами» для цілей Розділу V згідно п.14.1.139 ПКУ;
- особа, яка здійснює виключно операції, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Обов'язкова реєстрація платником ПДВ
Вимоги до обов'язкової реєстрації визначені статтею 181 ПКУ. Згідно пункту 181.1, в разі, якщо загальна сума від операцій поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, за останні 12 календарних місяців перевищує 300 тис.грн. то така особа зобов'язана зареєструватися платником ПДВ. Зазначене правило не стосується платників єдиного податку.
Слід зазначити, що для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, термін 12 календарних місяців ігнорується. Тобто, особа, може бути зареєстрована суб'єктом господарювання менше зазначеного терміну. При цьому, якщо обсяг 300 тис.грн. набереться в першому місяці діяльності, то така особа підлягає обов'язковій реєстрації.
Обсяг поставок в розмірі 300 тис.грн. повинен бути досягнутий за рахунок оподатковуваних операцій, до яких, згідно розділу V та розділу ХХ ПКУ відносяться операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, нульовою ставкою, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування. Відповідно, операції, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, для визначення необхідного обсягу поставки не враховуються.
Добровільна реєстрація платником ПДВ
У тому випадку, коли суб'єкт господарювання не здійснив поставку товарів або послуг за останні 12 календарних місяців в обсязі 300 тис.грн. він має право зареєструватися платником ПДВ в добровільному порядку. Зробити це можна в разі відповідності критеріям, які визначені статтею 182 ПКУ. Отже, для добровільної реєстрації платником ПДВ, суб'єкту господарювання необхідно:
- бути зареєстрованим суб'єктом господарювання не менше 12 календарних місяців;
- непідлягати обов'язкової реєстрації в зв'язку з недосягненням 300 тис.грн. обсягів поставок за останні 12 місяців;
- мати обсяги постачання іншим платникам ПДВ в розмірі 50% від загального обсягу поставок (за попередні 12 календарних місяців);
- ці обсяги поставок повинні бути сформовані за рахунок оподатковуваних операцій (згідно з інформацією, розміщеною в Єдиній базі податкових знань на офіційному сайті ДПА а також згідно з розділом V і розділу ХХ ПКУ, до оподатковуваних операцій належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, нульовою ставкою, звільнені і тимчасово звільнені від оподаткування);
- з прийняттям Закону №3609-VI від 07.07.11 можливість реєструватися платниками ПДВ отримали суб'єкти господарювання, статутний капітал або балансова вартість активів яких перевищує 300 тис.грн. Зазначений критерій розглянемо нижче, оскільки, з позиції ДПАУ, він вельми неоднозначний.
Особливості добровільної реєстрації при розмірі статутного капіталу або балансової вартості активів 300 тис.грн.
Звичайно, в цьому критерії є свої нюанси, які полягають у вимогах, які висуває головне податкове відомство. З огляду на позицію ДПА, для добровільної реєстрації по абз.2 пункту 182.1 ПКУ суб'єкту господарювання необхідно дотримати наступні умови:
1. У разі формування статутного капіталу грошовими коштами, він повинен бути оплачений в повному обсязі (в цьому випадку в податкову потрібно буде надати виписку банку, завірену його печаткою).
2. У разі формування статутного капіталу майном, таке майно повинно бути фактично внесено на баланс (наявність акта прийому - передачі).
3. Операції з внесення платником коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Відповідно, виникає об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та юридична особа виступає в ролі податкового агента по відношенню до фізичної особи - засновника.
Ось такі вимоги висуває податкова служба при здійсненні підприємством реєстрації платником ПДВ в добровільному порядку відповідно до абз.2 пункту 182.1 ПКУ. Чи правомірні такі вимоги чи ні. Розбиратися в цьому, наприклад мені, не дуже хочеться.
Єдиний податок і ПДВ. Перехід зі спрощеної системи на загальну і реєстрація платником податку на додану вартість
У разі переходу суб'єкта господарювання зі спрощеної системи на загальну, він може зареєструватися платником ПДВ в обов'язковому або в добровільному порядку.
Реєстрація в добровільному порядку здійснюється у разі недосягнення за попередні 12 календарних місяців обсягу поставок 300 тис. Грн. відповідності критеріям пункту 182.1 ПКУ і бажанням платника, який змінює систему оподаткування зареєструватися платником податку на додану вартість. Слід зазначити, що до вступу в силу змін до Податкового кодексу, які вніс Закон № 3609-VI від 07.07.11, спрощенець, який переходив на загальну систему в разі недосягнення обсягу поставок 300 тис.грн. за попередній рік, не мав право зареєструватися платником ПДВ в добровільному порядку. У такому випадку обсяг поставок починав вважатися з моменту переходу на загальну систему. Така норма містилася в п.18 Підрозділи 2 Перехідних положень. Тепер, відзначений пункт виключений, і єдинник, який переходить на загальну систему має право зареєструватися платником ПДВ в добровільному порядку.
Платник єдиного податку має право зареєструватися платником ПДВ у разі якщо він одночасно відповідає таким критеріям:
- Є фізичною особою третьої групи за ставкою 5% або юридичною особою четвертої групи за ставкою 5%;
- Здійснив поставку послуг (робіт) іншим платникам ПДВ на суму 300 тис.грн. за останні 12 календарних місяців.
Як розрахувати період і обсяги поставок для реєстрації платником ПДВ
Необхідний обсяг поставок для реєстрації платником ПДВ повинен бути сформований за рахунок оподатковуваних операцій. До них, згідно з розділом V і розділу ХХ ПКУ відносяться операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, нульовою ставкою, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування.
Також слід звернути увагу на позицію податкової служби щодо формування обсягів поставок, необхідних для обов'язкової реєстрації, за рахунок передоплати. Адже, можна просто попросити дружнє підприємство перерахувати 300 тис.грн. в якості передоплати за будь-якої товар, зареєструватися платником ПДВ, а потім повернути цю передоплату. Однак, в такому випадку, при розгляді заяви на реєстрацію платником ПДВ, податкова служба відмовить у реєстрації, оскільки не виконується умова поставки товарів (послуг) відповідно до п.14.1.191 або 14.1.185 ПКУ. Тобто, обсяги поставок 300 тис. Грн. повинні бути сформовані за рахунок фактично поставлених товарів або наданих послуг.
У зв'язку з виключенням п.18 Підрозділи 2 Перехідних положень Податкового кодексу визначення обсягу поставок стало дуже простим. Розглянемо приклади:
обов'язкова реєстрація
1. Досягнення 300 тис.грн. в першому місяці. Особа реалізувало товар на суму 320 тис.грн. в першому місяці своєї діяльності. З наступного календарного місяця така особа має право бути платником ПДВ. Тобто, чекати, щоб з моменту реєстрації пройшло 12 місяців не слід.
3. Перехід зі спрощеної системи на загальну. У такому випадку обсяг оподатковуваних операцій вважається за попередній календарний рік. При цьому, це стосується як обов'язкового так і добровільної реєстрації.
добровільна реєстрація
Які документи вимагає податкова для видачі свідоцтва платника ПДВ разом із заявою
Разом із заявою на реєстрацію платником ПДВ, в податкову службу потрібно надати відповідні первинні документи, які можуть підтверджувати відповідність особи критеріям статей 181 і 182 Податкового кодексу. Можна сказати, що фактично, податківці проводитимуть документальну перевірку, для визначення відповідності або невідповідності критеріям обов'язкової чи добровільної реєстрації.
Для підтвердження обсягів поставки податкова служба може попросити (а може і не попросити) наступні документи:
- договору з покупцями;
- видаткові накладні;
- акти виконаних робіт;
- банківські виписки;
- документи, що підтверджують перевезення товарів;
- документи, що підтверджують фактичне отримання ТМЦ (довіреності на отримання);
Для перевірки факту реальності здійснення операцій можуть також попросити:
- документи про наявність складських, офісних, виробничих приміщень;
- документи про походження реалізованого товару (всі перераховані документи, тільки по постачальникам).
Отже, при подачі заяви на реєстрацію платником ПДВ слід бути готовим довести, що поставки товарів реально здійснювалося. Під час подачі документів до податкової інспекції, раджу зробити супровідний лист, в якому перерахувати всі без винятку документи, які ви надаєте. При виникненні спірних ситуацій, другий примірник листа з вхідним штампом податкової дуже допоможе.
Як бачимо, реєстрація платником ПДВ, будь вона добровільна або обов'язкова, є непростою процедурою. Багато платників податків дуже сильно прагнуть отримати «заповітне» свідоцтво, адже воно відкриває великі перспективи можливості співпрацювати з іншими платниками ПДВ. Однак, у зв'язку з вимогами, які висуває податкова служба, отримати свідоцтво дуже непросто.
Як виявилося, тема реєстрації платником ПДВ просто величезна. В майбутньому, планую написати статтю про нюанси, що виникають при подачі заяви на отримання свідоцтва. У ній будуть висвітлені приблизно такі питання: коли треба подавати заяву, проблеми, що виникають при подачі заяви, наслідки несвоєчасного подання заяви, з якої дати платник матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Це буде така ж систематизація наявної інформації, яка простіше сприймається, коли знаходиться в одному місці.
Добровільна і обов'язкова реєстрація платником ПДВ. Хто має право і як підтвердити обсяги поставок?