В межах торговельного обороту між резидентами і нерезидентами в якості платіжного засобу використовується іноземна валюта. Однак для здійснення таких розрахунків підприємство має відкрити в обслуговуючому банку валютний рахунок відповідно до вимог законодавства
Рахунок в інвалюті: що слід пам'ятати
Валютні розрахунки між контрагентами здійснюються тільки через уповноважені банки. Порядок відкриття валютного рахунку в банку практично нічим не відрізняється від відкриття рахунку в національній валюті, але режим його використання передбачає дотримання певних правил, які прописані в спеціальних нормативних документах, що регулюють здійснення валютних операцій резидентами і нерезидентами України.
Валютні відносини регламентують такі нормативно-правові акти:
Резиденти України - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо. П.), Знаходяться на території України і здійснюють свою діяльність на підставі законів України. До резидентів також відносяться філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність.
Нерезиденти України - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо. П.), Знаходяться за межами України, створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави. Крім того, до нерезидентів відносяться юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність на підставі законів України.
Як резиденти, так і нерезиденти України мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території нашої держави, а також валютних цінностей, що знаходяться за його межами, і здійснювати з ними відповідні валютні операції.
Під валютними операціями маються на увазі операції, пов'язані з:
- переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
- використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
- ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Поточний рахунок в іноземній валюті призначений для обліку операцій з валютою і може бути відкритий підприємством для:
- зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті;
- здійснення поточних операцій, визначених законодавством України;
- здійснення інвестицій за кордон;
- розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України;
- зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті;
- здійснення іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України;
- проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Нацбанку на здійснення валютних операцій.
Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлює Нацбанк за погодженням з Кабміном.
Згідно з валютним законодавством резиденти і нерезиденти України, які здійснюють операції з іноземною валютою, повинні вести по ним звітність. Порядок, види, форми і терміни подання такої звітності визначаються головним органом валютного контролю - Нацбанком за погодженням з Мінстатом України. При цьому за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Між банком і підприємством-клієнтом укладається договір про відкриття банківського валютного рахунку. Якщо підприємство раніше не мало рахунку в цьому банку, то необхідно подати такі документи:
- заяву про відкриття поточного рахунку, підписана керівником або іншим уповноваженим на це особою;
- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, установчого договору, установчого акту, положення), завіреного органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.
- копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, який видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- нотаріально завірену картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчими документами компанії надано право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи, а також відбитком печатки підприємства;
Якщо ж підприємство вже має в банку поточний рахунок і банк сформував справу за його юридичного оформлення, відкриття нового поточного рахунку (зокрема в іноземній валюті) здійснюється за умови подання заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів уповноважених осіб і відбитка печатки підприємства.
У процесі використання валютного рахунку компанія-платник має право направляти в обслуговуючий (уповноважений) банк платіжні доручення в іноземній валюті як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа засобами програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», «Клієнт-Інтернет- банк »(якщо це передбачено договором банківського рахунку).
Слід пам'ятати, що банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення компанії в іноземній валюті, якщо операція, яку проводить компанія-платник, який не відповідає вимогам валютного законодавства або підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону про фінмоніторинг. В такому випадку банк повертає компанії-платнику платіжне доручення і на зворотному боці проставляє напис про причину його повернення.
Поточні валютні рахунки клієнтів банків - юридичних осіб закриваються:
- на підставі заяви клієнта;
- на підставі рішення відповідного органу, на який законодавством покладено функції щодо припинення юридичної особи;
- на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.
Крім того, банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити поточний валютний рахунок підприємства-клієнта, якщо операції по ньому не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів. Також банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, встановленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.
У разі якщо необхідність в поточному валютному рахунку у підприємства відпала, воно має право закрити його в загальному порядку. Для цього в обслуговуючий банк необхідно подати відповідну заяву, складену в довільній формі, але із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:
- найменування банку;
- найменування, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ власника рахунку;
- номера рахунку, який закривається;
- дати складання заяви.
Заява про закриття поточного валютного рахунку компанії підписується її керівником або іншим уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки компанії.
Датою закриття поточного рахунку вважається день, наступний після проведення останньої операції за цим рахунком. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.
Права і обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, а також відповідальність за порушення валютного законодавства регламентовані Декретом КМУ від 19.02.93 р № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цим же документом визначено порядок здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків і інших фінансових установ України щодо регулювання валютних операцій.
Крім того, особливі правила встановлює вказаний вище закон щодо розрахунків у валюті. Зокрема, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. У разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності виручка підлягає зарахуванню з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Вищевказаний термін для зарахування валюти може бути продовжений центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, в разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Закон про розрахунки у валюті передбачає досить серйозні санкції для порушників валютного законодавства. Зокрема, порушення термінів зарахування валюти на валютні рахунки в уповноважених банках (далі - терміни) тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Правда, загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви компанії-резидента про стягнення з компанії-нерезидента заборгованості, яка виникла в результаті недотримання нею термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки зупиняються, пеня за їх порушення в цей період не нараховується. Якщо ж суд відмовить у позові повністю або частково або припинить (закриє) провадження у справі або залишить позов без розгляду, терміни поновлюються, а пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який термін були зупинені.
Однак в разі благополучного результату (прийняття судом рішення про задоволення позову) пеня за порушення зазначених термінів не сплачується за період з дати прийняття позову до розгляду судом.
Якщо перевищення термінів обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, обчислення строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Олександр Козка Юрист
Журнал "Довідник економіста"
Всеукраїнська мережа ЛІГА: ЗАКОН