Радіоактивний йод [ред]
Фізичні властивості [ред]
У йоду є кілька радіоактивних ізотопів, проте найширше застосовується 131 I, Його період напіврозпаду - 8,04 сут, відповідно за 56 діб ізотоп розпадається більш ніж на 99%. При розпаді випускає у-випромінювання і β-частинки. Інший ізотоп йоду, 133I, випускає в основному у-випромінювання, його період напіврозпаду дорівнює всього 20,8 ч. Це дозволяє використовувати даний ізотоп для сцинтиграфії щитовидної залози. Дія на щитовидну залозу. З хімічної точки зору радіоактивний йод нічим не відрізняється від звичайного стабільного ізотопу. Як і звичайний йод, він швидко поглинається щитовидною залозою, включається в тиреоглобулін і в такому вигляді залишається в колоїді, звідки поступово вивільняється в складі тиреоїдних гормонів. Отже, що утворюються при розпаді ізотопу β-частинки ушкоджують майже виключно клітини паренхіми щитовидної залози, не впливаючи на навколишні тканини. Навпаки, у-випромінювання проникає через тканини і може бути зареєстровано зовні. Дія іонізуючого випромінювання залежить від дози: при введенні невеликої кількості 131 I функція щитовидної залози не страждає, однак великі дози 131 I викликають класичну картину променевого ураження. Характерний кариопикноз і некроз тироцитов, за яким слід розсмоктування колоїду і фіброз щитовидної залози. Правильно підібрана доза 131 I дозволяє повністю зруйнувати щитовидну залозу, не пошкодивши навколишні її тканини. При призначенні менших доз частина фолікулів, зазвичай на периферії залози, продовжує функціонувати.
Застосування [ред]
Радіоактивний йод зазвичай застосовують для лікування тиреотоксикозу і для діагностики захворювань щитовидної залози. Йодид натрію, що містить 131 I, випускається у вигляді розчину, а також капсул для прийому всередину. Йодид натрію, що містить 123 I, використовується для сцинтиграфії. Тут ми обмежимося обговоренням ізотопу 131 I.
Тиреотоксикоз [ред]
Розрахунок доз [ред]
Результати лікування [ред]
В середньому для лікування в 50-70% випадків достатньо однієї дози, в 20-35% - двох доз, а в решті випадків лікування 131I доводиться повторювати три і більше разів. При високих дозах через кілька місяців після лікування майже завжди розвивається гіпотиреоз.
Для поліпшення стану до початку дії 131I іноді призначають пропранолол, антитиреоїдні кошти або йодид. Однак антитиреоїдні кошти скасовують за кілька днів до введення 131I і знову призначають через кілька днів після введення.
Переваги [ред]
Недоліки [ред]
Основний недолік лікування 131I - високий ризик гіпотиреозу. Навіть при ретельному розрахунку дози з урахуванням швидкості поглинання йоду щитовидною залозою і розміру залози уникнути цього ускладнення іноді не вдається. Особливо неприємно, що з часом ризик гіпотиреозу зростає. Cjгласно деякими даними, через 10 років і більше після лікування гіпотиреоз може розвиватися більш ніж у 80% бальних. Втім, зараз з'являються дані про те, що ризик гіпотиреозу з часом збільшується також після субтотальної резекції щитовидної залози і застосування антитиреоїдних засобів. Не виключено, що гіпотиреоз - просто кінцева стадія дифузного токсичного зобу, незалежно від способу лікування.
Показання [ред]
Протипоказання [ред]
Діагностичне застосування [ред]
У діагностичних цілях використовують дуже невеликі дози радіоактивного йоду. Сцинтиграфія щитовидної залози допомагає диференціювати дифузний і багатовузловий токсичний зоб. Для оцінки впливу ТТГ на щитовидну залозу перед сцинтиграфией призначають тиреоїдні гормони, що пригнічують секрецію ТТГ. Сцинтиграфія щитовидної залози дозволяє відрізняти гарячі (функціонуючі) вузли від холодних (нефункціонуючих), а також виявляти ектопічну тканину щитовидної залози і метастази раку щитовидної залози.