. або чому російські на Україні підтримують Володимира Путіна
Вуличні демонстрації, що прокотилися по Москві, Санкт-Петербургу і ряду інших російських міст після оголошення результатів виборів до Державної Думи Російської Федерації VI скликання, ще раз показали світу як велика і, одночасно, як ранима буває Росія.
І знову експерти заговорив про унікальність Росії і природи її політичної влади.
Країна неосяжних просторів і безлічі народів - Росія за століття свого розвитку змогла сформувати свою особливу, самодержавну систему влади. Занадто велика і самотня залишалася Росія протягом практично всієї своєї історії. І цей феномен Росії надихнув російський народ до концентрації політичної влади в країні, її оптимізації на основі реалізації незалежної, тобто "самодержавної" внутрішньої і зовнішньої політики Росії.
Такий Росію були змушені визнавати в світі, і прагнули не визнати такою, одночасно.
Політичні демарші, які сьогодні влаштовуються всередині Росії і за її межами з вимогами і "рекомендаціями" переглянути, або взагалі скасувати підсумки відбулися в країні парламентських виборів свідчать про те, що для Росії з її масштабами нічого в сучасному світі не змінилося. У Росії все також багато недоброзичливців, як зовнішніх, так і внутрішніх, готових використовувати будь-яку можливість, щоб дезорієнтувати Росію, розколоти її народ і послабити російську владу в своїх політичних цілях.
Про Путіна і його ролі в новітній російській історії тепер можна говорити годинами.
Путін стрімко зійшов на вершину російської влади як наступник президента Єльцина, що зробило його надзвичайно зобов'язаним перед першим президентом Російської Федерації, перш за все в особистому плані.
Сьогодні, дивлячись на російських лібералів, які викривають "влада Путіна" на Болотній площі, варто згадати про те, що президент Єльцин у фіналі свого правління внаслідок політики свого ліберального оточення опинився у вельми непростій для себе ситуації. Країна, болісно пережила епоху його правління, наповнену сумбурними ліберальними реформами, в результаті встигла виробити стійку неприязнь до єльцинізму і лібералізму, як до форми державного управління.
У такій ситуації врятувати покидав свій пост старого президента від насувалася політичної розправи могла лише сильна і, одночасно, гнучка особистість, здатна представити себе в якості провідника нової політичної лінії, покликаної порушити позитивну реакцію в суспільстві. І полковник Путін, обраний президентом Єльциним в якості нового лідера Росії після ряду провалилися експериментів з підопічними "младореформатора", з цим завданням впорався.
Від Єльцина Путіну дісталася тяжка спадщина. "Імперія в руїнах", а на тій її частині, де були визначені повноваження довіреної Путіну Російської Федерації, сепаратизм регіональних еліт викликав найсильнішу "головний біль" у представників федерального центру. До того ж економіка пострадянської Росії представляла з себе неабияк підірваний організм, який відчуває труднощі, пов'язані з попереднім руйнуванням радянської економічної системи та загибеллю союзної держави.
З перших кроків на посаді Голови Уряду, а потім і Президента Російської Федерації Володимир Путін послідовно демонстрував суспільству свою політичну волю, що для Росії з її традиціями завжди відігравало велике значення.
Усвідомлюючи необхідність підвищення ефективності російської державної машини, президент Путін доступними йому методами зміг вибудувати в Росії досить жорстку, впорядковану вертикаль виконавчої та законодавчої влади.
Використовуючи тактику "батога і пряника" Путін змусив великий російський бізнес цілком підкоритися своєму режиму і, одночасно, він зумів переорієнтувати на себе симпатії здорової, патріотично мислячої частини російського суспільства. У сукупності це дозволило Путіну стабілізувати ситуацію на Північному Кавказі, ситуацію в країні в цілому, сприяло суттєвому зміцненню політичної влади в Росії і підвищенню її мобілізаційних можливостей.
У цьому полягала діалектика розвитку постреволюційної Росії. Путін дав надію суспільству і погасив революційну стихію в країні. Це дозволило Росії під керівництвом Путіна перейти до поступального економічного розвитку.
Свою активну державно-політичну діяльність Володимир Путін продовжив на посаді Голови Уряду Російської Федерації, виконавши таким чином норму Конституції Російської Федерації, яка обмежує можливість знаходження на посту президента Росії двома каденціями.
Плоди економічного розвитку сучасної Росії видно у всіх сферах її життя. І, в тому числі, ці плоди були чітко видні на Болотній площі, куди з азартом спрямовувалися цілком респектабельні москвичі і гості російської столиці, бажаючи бути почутими представниками федеральної влади.
Відповідаючи у прямому ефірі на питання російських громадян, кандидат в президенти Російської Федерації, Голова Уряду Росії Володимир Путін в цілому позитивно оцінив мотиви, які спонукали багатьох москвичів взяти участь в мітингу на Болотній площі. При цьому Володимир Путін резонно зазначив, що досягнутий в останні роки зростання добробуту російських громадян сприяв підвищенню рівня їх громадянської свідомості.
Володимир Путін і російське питання
Питання про трагічний поділ російського народу в кінці ХХ століття оголився на тлі загибелі і розпаду радянської держави. При цьому найбільш гостро російське питання проявився в місцях компактного проживання російськокультурного населення на Україні і в Казахстані. За своїм гостро російське питання проявився в Російській Федерації на тлі масштабної міграції в російські міста уродженців Кавказу і Середньої Азії.
Путін не відразу проявив свою позицію в російській питанні. Та й чи міг він це зробити рішуче в ситуації, коли питання про захист прав і інтересів російського і російськокультурного населення багато в чому входив в протиріччя з амбіціями національних еліт, які отримали владу в країнах СНД і в національних республіках Російської Федерації.
Проте, збудувавши відносини з представниками національних еліт, Володимир Путін зміг заявити про себе як про російською патріота, що стало рівнозначно його заявою про готовність бути російським національним лідером.
Сьогодні ця позиція Володимира Путіна виглядає ще більш зримо. Заявлений Путіним курс на будівництво Євразійського Союзу, так чи інакше, базується на ідеології російського патріотизму, російського відродження.
В процесі євразійського будівництва російські, безумовно, займуть активну життєву позицію, так, як це відбувалося протягом всієї історії російського народу.
Саме прагненням до відновлення історичної справедливості, до відродження єдності нашої Великої Батьківщини багато в чому продиктовані тепер симпатії російськокультурного населення країн СНД, і перш за все України і Криму, до політичної постаті лідера сучасної Росії Володимира Путіна.
Відповідальний секретар
Кримського Координаційної Ради
організацій російських співвітчизників - Олег Слюсаренко