9.Діфференціальная діагностика
10.Леченіе
РЕАКЦІЯ ПУЛЬПИ НА ПОШКОДЖУЮЧІ ФАКТОРИ
Пульпа зуба, що містить сполучну тканину, судини і нерви, здатна відповідати на- вплив факторів розвитку третьому захисних реакцій. Пошкодження пульпи може обумовлюватися різними причинами: поширенням каріозного процесу, тим-температурних впливами, препарування твердих тканин зуба для пломбування, обточування зуба з метою протезування, дифузією хімічних речовин пломбувальних матеріалів, безпосереднім контактом з рідиною, що знаходиться в порожнині рота, і що містяться в ній мікроорганізмами . Реакція пульпи відзначає-ся навіть при поверхневому карієсі зуба, коли пошкоджується лише емаль.
Запалення пульпи (пульпіт). Головним видом захисних ре-акцій пульпи є запальний процес (пульпіт), направ-ленний на усунення дії шкідливого чинника і віднов-лення її структури. При запаленні пульпи виявляються різноманітні міжклітинні взаємодії і розкриваються її потенції до регенерації.
Рано проявом запальної реакції служить набряк куль-пи, що виникає внаслідок збільшення проникності судин її русла, в основному посткапілярних венул. Через обмеження обсягу пульпи ригідними стінками пульпарной ка-заходи набрякла рідина може здавлювати вени і лімфатичні судини, порушуючи відтік рідини з пульпи і тим самим приводячи до розвитку її некрозу. В розширених судинах відзначається крайове стояння лейкоцитів і тромбоцитів.
Пошкодження дентинних трубочок супроводжується загибеллю соот-відних їм одонтобластов. У пульпі збільшується утримуючи-ня гранулоцитів, а також лімфоцитів, макрофагів, антиген-що представляють дендритних клітин, здорових та плазматичних клітин. Пошкодження нервових волокон, що іннервують судини, викликає ще більші розлади кровообігу в пульпі. Поряд з дез-організацією шару одонтобластів і їх частковою загибеллю, відзначатимуть-ються дистрофічні зміни і загибель фібробластів, гістіоцитів та інших клітин, деструкція колагенових волокон.
Виразність запальної реакції і характер репаративних процесів в значній мірі залежать від інтенсивності і длитель-ності впливу шкідливого чинника. Певну роль при цьому відіграють вік і реактивність індивідуума.
При масивному впливі пошкоджуючого фактора і (або) раз-вітіі різких судинних розладів швидко протікають в пульпі дистрофічні і деструктивні процеси призводять до її загибелі і не дають можливості для прояву її здатності до регенерації. Запальна реакція поступово стихає; під впливом цитокінів і факторів росту, що виділяються різними клітинами, дрібні судини і гілочки нервових волокон спочатку розростаються навколо пошкодженої ділянки, а надалі вростають в нього. Активується діяльність фібробластів, в результаті чого в зоні пошкодження утворюється біль-ШОЕ число колагенових волокон, виникає локальний фіброз і рубцювання пульпи.
Гострий вогнищевий пульпіт. Клініка: короткочасна локалізована, нападоподібний біль з тривалими світлими проміжками (інтерміс-сі), тривала біль від температурних подразників. У нічний вре-мя болю носять більш інтенсивний характер. Каріозна порожнина глибока, зондування дна болісно в одній точці. Електровозбудімость пульпи частіше знижена, але лише з того горбка, в області якого локалізується вогнище запалення.
Гострий дифузний пульпіт. Клініка: тривалі больові при-ступи, короткі світлі проміжки. Інтенсивні Болііррадіюють ха-рактер, що посилюються в лежачому положенні. Зони іррадіації різні, що залежить від приналежності зуба до верхньої або нижньої щелепи. Зондуючого-вання глибокої каріозної порожнини хворобливо по всьому дну. Реакція на тим-температурних подразники болюча, тривала, але можливо умень-шення болю від холодного. Електровозбудімость пульпи знижена при дослідженні з усіх горбочків і дна каріозної порожнини. Перкусія зуба мо-же бути безболісна.
Хронічні форми пульпіту в порівнянні з гострими його проявами мають менш виражену суб'єктивну симптоматику.
Хронічний фіброзний пульпіт. Клініка: Нападоподібні болю в зубі від різних подразників: температурних, механічних і хімічних.
Анамнез, хвороби - зуб раніше хворів, з симптоматикою, властивої гострим формам пульпіту.
Мимовільні болю виникають рідко при порушенні відтоку екссуда-та, але можуть бути відсутні. Рефлекторні болю виникають з уповільненою ре-акцією від холодної води, а також від різкої зміни навколишнього темпера-тури.
При зондуванні дна порожнини частіше виявляється сполучення між каріозної порожниною і порожниною зуба. Електровозбудімость знижена (20-40 мкА). Рентгенологічно можуть виявлятися вогнища розрідження кісткової тканини у верхівок коренів.
Хронічний гангренозний пульпіт. Клініка: болі в зубі від температур-ного подразника - прийому гарячої їжі. Скарги на самовільні болю можуть бути відсутніми, можуть бути скарги на гнильний запах з рота. В анамнезі - скарги на гострі приступообразні болю з іррадіацією з гілок трійчастого нерва. Каріозна порожнина широко повідомляється з по-лостью зуба. Зондування болісно на різній глибині коронковой або кореневої пульпи, що залежить від поширеності гангренозного процесу в пульпі, від останнього залежить і ступінь зниження електровозбудімості пульпи (від 40 до 90 мкА). На рентгенограмах у 50% випадків визначається деструкція околоверхушечних тканин різного ступеня вираженості.
Хронічний гіпертрофічний пульпіт. Клініка: суб'єктивні відчуття можуть бути відсутні або є скарги на кровоточивість розрослася тканини пульпи, на нерізку хворобливість при прийомі їжі.
В анамнезі - скарги на гострий біль, типову для гострого вогнищевого або гострого дифузного пульпіту. Коронка зуба сильно зруйнована, з ка-ріозной порожнини спостерігається вибухне гіперплазованих пульпи, мало-хворобливе при поверхневому і більш хворобливе при глибокому зондуючого-вання.
Рентгенологічно періапікальная щілину, як правило, не змінена.
Загострення хронічного пульпіту. Клініка: нападоподібний біль в зу-бе мимовільного характеру, можлива тривала сильний біль від зовнішніх подразників з іррадіацією з гілок трійчастого нерва або ниючий тривала біль, що підсилюється при накусиваніі на зуб. В анамнезі - зуб раніше хворів з ознаками однієї з форм хронічного пульпіту. Порожнина зуба частіше відкрита, зондування пульпи болісно. Електровозбудімость пульпи знижена .і відповідає такий при хронічному фіброзному або хронічному гангренозний пульпіті. На рентгенограм-ме визначається розширення періодонтальної щілини або розрідження кісткової тканини періапікальпой зони.
Диференціальна діагностика
Гострий вогнищевий пульпіт необхідно диференціювати від глибокого карієсу, гострого дифузного, хронічного фіброзного пульпіту, папиллита - захворювання, що супроводжується наявністю болю.
Глибокий карієс характеризує відсутність мимовільних болів (без видимих зовнішніх подразників) і швидке припинення болю після устра-вати зовнішніх подразників.
Для дифузного гострого пульпіту характерні велика продолжитель-ність больового нападу і короткі періоди интермиссиями, наявність ірраді-ірующіх болів; імовірна больова реакція з боку періодонта при верти-кальной перкусії зуба. При хронічному фіброзному пульпіті коронкової порожнину частіше розкрило, при її зондуванні визначається хвороблива і кро-воточащая пульпа; мимовільні болю відсутні і бувають виражені лише при прояві загострення. При папілом ясенний сосочок запалений, зуб нерідко інтактен.
Гострий дифузний пульпіт диференціюють від гострого оча-кового пульпіту, загострення хронічних форм, гострого верхівкового перио-донтіта і папиллита, невралгії трійчастого нерва, гострого гаймориту і альвеоліту.
Диференціальна діагностика гострого дифузного і гострого осередкового пульпіту і папиллита розглянута вище. При диференціюванні від обо-стрении хронічного пульпіту слід враховувати як анамнез, так і симпто-матики зазначених форм запалення пульпи. Для гострого верхівкового пе-ріодонтіта характерно різке зниження електровозбудімості пульпи (понад 100 мкА), що не приступообразная, а постійний біль мимовільного харак-тера, відсутність болю і кровоточивості пульпи при зондуванні порожнини зуба.
При невралгії трійчастого нерва відсутні нічні болю, електровоз-будимо пульпи зубів не змінена. На обличчі є «куркові зони», доторкається до яких викликає напад нестерпною болю. Спільним є иррадиирующие біль з гілок трійчастого нерва.
Гострий гайморит характеризується виділенням секрету з носа і Відчуваючи-ням тяжкості у відповідній області голови. На рентгенограмі ви-є затемнення в області придаткових верхньощелепних пазух. Загальна: тривалі болі мимовільного характеру різної інтенсивності, можлива іррадіація болю, болючість при накусиваніі, а також біль-Шая давність захворювання (кілька днів), погіршення загального стану.
Діагноз альвеоліту ставлять на підставі анамнезу (видалення зуба), відсутність про-наслідком кров'яного згустку в лунці і наявності ознак запалення.
Хронічний фіброзний пульпіт диференціюють від глу-бокого карієсу, хронічного пульпіту.
При глибокому карієсі біль зникає після усунення подразника. Є різниця в ступені зниження електровозбудімості пульпи. Для хро-ного пульпіту характерні широке повідомлення з по-лостью зуба, слабка болючість при зондуванні пульпи і більш Вира-женное зниження електровозбудімості пульпи (до 50-90 мкА) за рахунок більшого або меншого руйнування пульпи. Загальна: болі у анамнезі, повідомлення каріозної порожнини з порожниною зуба. Тривалі болі під впливом температурного -раздражітеля; можуть бути зміни в періодонті.
Хронічний гангренозний пульпіт диференціюють від хронічного фіброзного пупьпіта і хронічного верхівкового періодон-тита.
При хронічному фіброзному пульпіті не завжди виявляється сообще-ня каріозної порожнини з порожниною зуба; реакція регіонарних лімфатичних вузлів відсутня. При хронічному гангренозний пульпіті можлива більш-вая реакція лімфатичних вузлів і біль при накусиваніі на зуб. Загальна: ниючий біль від різних подразників, зміни в периодонтальной ще-чи, зниження електровозбудімості пульпи.
Для хронічного верхівкового періодонтиту характерно відсутність бо-лей під впливом зовнішніх подразників, зондування коронкової порожнини і кореневих каналів безболісно, електровозбудімость близько 100 мкА. Об-ний: каріозна порожнина сполучається з коронкової, змінений колір зуба, рентгено-графічно виявляється розрідження кісткової структури у верхівок коренів пора-дені зубів.
Хронічний гіпертрофічний пульпіт диференціюють від десневого поліпа, що заповнює каріозну порожнину, з розростанням гра-нуляцій з періодонта через перфорацію в області біфуркації коренів. При ясенній поліпі освіту блідо-рожевого кольору, щільне, зондом навколо шийки зуба пройти не вдається. Розростання грануляцій з періодонта на рентгенограмі визначається як руйнування дентину і коріння в області бі-фуркации.
Діагноз уточнюють при ретельному огляді порожнини зуба після устра-вати розростанні грануляційної тканини. Загальна: біль при накусиваніі (не завжди), кровоточивість з зуба при глибокому зондуванні; відсутність змін в періодонті при хронічному гіпертрофічному пульпіті і поліпи.
Загострення хронічного пульпіту слід відрізняти від гострого дифузного пульпіту, а також гострого та загострення хронічного верхівкового періодонтиту.
Для гострого та загострення хронічного періодонтиту характерні наявність набряку і гіперемії слизової оболонки ясен у хворого зуба, відсутність про-ствие реакції на температурні подразники, поява відчуття «ви-ріс» зуба.
При гострому дифузному і хронічному загострився пульпіті біль при накусиваніі може бути відсутнім, немає відчуття «виріс» зуба, від-сутствует хворобливість регіонарних лімфатичних вузлів. Електровозбуді-ність пульпи менше 100 мкА. Загальна: наявність мимовільної болю, со-супроводжуючих іррадіацією, можливо виникнення болю при накусива-ванні, хвороблива перкусія (в вертикальному напрямку), знижена електро-збудливість пульпи.
Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту направлений на зняття запалення в пульпі за допомогою лікарських засобів і методів фізіотерапії без видалення пульпи. Знання лікарем-стоматологом показань і методики проведення біологічного методу дозволяє лікувати запалення в пульпі, стимулювати дентінообразованіе зберігаючи надійний біологічний бар'єр від проникнення мікроорганізмів в тканини періодонта, залишаючи його інтактним.
При частковому видаленні пульпи під анестезією (метод вітальної і глибокої вітальної пульпотаміі) з подальшим збереженням залишилася її частини в кореневих каналах формується біологічний бар'єр для проникнення мікроорганізмів в періодонт. Знання показань лікаря-стоматолога усунути больовий синдром, ліквідувати вогнище запалення, зберегти періодонт інтактним і сприяти формуванню кореня при несформованих зубах.
Метод вітальної пульпектоміі заснований на видаленні всієї пульпи під знеболенням. Знання показань до застосування і методики проведення дозволить лікарю-стоматологу провести лікування пульпіту в одне відвідування без болю, ліквідувати больовий синдром, усунути вогнище інфекції, перешкоджаючи її подальшому поширенню.
Метод девітальной пульпектоміі.
Використання девіталізуючої коштів не є сучасним методом лікування пульпітів, але в деяких випадках необхідний і єдино можливий метод. Знання показань, методики проведення девітальной пульпектоміі дозволяє лікарю-стоматологу використовувати цей метод, усунувши больовий синдром і перешкоджати поширенню інфекції в періодонт.
Комбіновані методи лікування пульпіту (вітальна пульпотомія і пульпектоміі, девітальная пульпотомія і пульпектоміі).
В даний час комбіновані методи лікування пульпіту є недосконалими, імпрегнаціонние методи вважаються малоефективними. Однак в умовах загального прийому та низького платоспроможного попиту населення на дорогі методи ендодонтичного лікування, реальної альтернативи цим методам поки не існує. Знання цих методів, правильне і сумлінне проведення лікарем-стоматологом забезпечує збереження, і функціонування зуба протягом певного періоду часу, іноді декількох десятків років.
Курський Державний Медичний Університет Кафедра терапевтичної та хірургічної стоматологііРеферат на тему: ПУЛЬПІТ Виконав: Студент 3 курсу 2 групи стомат