Кримінально-процесуальна діяльність органів і посадових осіб, які здійснюють кримінальне судочинство, і відповідні їй правовідносини суб'єктів знаходять своє відображення і закріплення в процесуальних документах. Це дозволяє здійснювати перевірку законності і обгрунтованості діяльності органів, що ведуть кримінальний процес, і прийнятих ними рішень, забезпечувати належну охорону прав і законних інтересів особистості в кримінальному судочинстві, формувати однаковість процесуальної діяльності на всій території держави.
Кримінально-процесуальне законодавство не знає терміна «процесуальні документи». Законодавець або використовує збірні поняття, наприклад «протоколи», або вказує на конкретний вид документа, наприклад «акт документальної перевірки».
У правовій літературі існують різні класифікації процесуальних документів.
Будь-процесуальний документ повинен відповідати вимогам законності, повноти та істинності змісту, ясності і зрозумілості його викладу, своєчасності складання цього документа.
У документах інформаційно-Засвідчувального характеру слід розрізняти:
а) документи, що забезпечують спілкування між різними учасниками процесу і реалізацію органами, що здійснюють процес, своїх повноважень;
б) протоколи слідчих і судових дій;
в) протоколи інших процесуальних дій.
Першу групу складають процесуальні документи - документи, в яких реалізуються повноваження державних органів і посадових осіб у процесі спілкування з іншими учасниками кримінального судочинства. У цю групу входять письмові вказівки та доручення, вимоги про подання предметів і документів, отримання підписки, зобов'язання, пояснення, заяви про самовідвід і т. П.
Протоколи слідчих і судових дій - процесуальні документи, в яких відображаються факт, хід і результати дій по збиранню, перевірці та оцінці доказів.
Цю групу складають, наприклад, протоколи обшуку, виїмки, слідчого експерименту, судового засідання, виробництва окремих судових дій.
Протоколи слідчих і судових дій складаються зазвичай з трьох частин: вступної, описової та заключної.
Згідно ст. 102 КПК, протокол може бути написаний від руки або надрукований на друкарській машинці. Для забезпечення повноти протоколу може бути застосовано стенографування. Стенографічний запис до справи не долучається.
Протокол повинен містити вказівку:
а) на місце і дату виробництва процесуальної дії з позначенням часу його початку і закінчення;
б) на осіб, які брали участь в його виробництві. У протоколі викладаються:
- процесуальні дії в тому порядку, в якому вони мали місце;
- виявлені при їх виробництві суттєві для справи обставини;
- заяви осіб, які брали участь при виробництві цих дій.
Протокол підписується особами - учасниками відповідного слідчого або судового дії (або особами, зазначеними в законі).
Всі внесені до протоколу зміни, доповнення, виправлення повинні бути обговорені і засвідчені підписами цих осіб.
Відповідно до ст. 141 У ПК протокол про виробництво слідчої дії складається в ході цієї дії або безпосередньо після його закінчення слідчим.
Якщо при виробництві слідчої дії застосовувалися фотографування, кінозйомка, звукозапис або були виготовлені зліпки і відбитки слідів, то в протоколі повинні бути також зазначені:
- технічні засоби, застосовані при виробництві відповідної слідчої дії;
- умови і порядок їх використання;
- об'єкти, до яких ці кошти були застосовані;
- отримані результати.
У протоколі повинно бути, крім того, зазначено, що перед застосуванням технічних засобів про це були повідомлені особи, які беруть участь у виробництві слідчої дії.
Протокол прочитується всім особам, які беруть участь у виробництві слідчої дії, причому їм має бути роз'яснено право робити зауваження, які підлягають внесенню до протоколу.
Протокол підписується слідчим і особами, які брали участь у виробництві слідчої дії. До протоколу додаються фотографічні негативи та знімки, кінострічки, діапозитиви, фонограми допиту, плани, схеми, зліпки та відбитки слідів, виконані при провадженні слідчих дій.
При відмові обвинуваченого, підозрюваного, свідка або іншої особи підписати протокол слідчої дії про це в протоколі робиться відмітка з поясненнями причин відмови, який засвідчується підписом особи, яка провадила слідчу дію.
Якщо особа не може підписати протокол слідчої дії в силу фізичних недоліків, то про це робиться відмітка в протоколі, заверяемая підписом слідчого і понятих. Якщо з цих же причин не може підписати протокол допиту допитувана особа, то правильність записи, показань за згодою допитуваного засвідчує стороння особа (ст. 142 КПК).
Документи владно-розпорядчого характеру - процесуальні документи, в яких містяться рішення органів, які здійснюють кримінальне судочинство.
До цих документів відносяться:
а) вироки і ухвали судів;
б) постанови органів розслідування, прокурора і судді;
в) подання органів розслідування і окремі ухвали суду про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів;
г) обвинувальні висновки та протоколи досудової підготовки матеріалів.
До цих документів пред'являються додаткові вимоги обгрунтованості, мотивованості та справедливості.
У будь-якому постанові розрізняють вступну, описово-мотивувальну і резолютивну частини.
Вступна частина постанови містить відомості про:
- найменуванні документа;
- місце і час його складання;
- посади, звання (чині), прізвища та ініціали укладача постанови;
- справі (або матеріалах).
В описово-мотивувальній частині постанови викладаються:
Резолютивну частину постанови складають власне рішення, що визначають:
Повернутися в зміст: Кримінальний процес