Двічі повертався додому без взуття. Вдруге навіть було трошки смішно - не було зайвих тапочок, довелося в шкарпетках пів міста до будинку обійти. Благо, тоді земля тепла, погода для прогулянки. І добре що, після нічного намазу. Ніхто не бачить. Хіба що, на Гоголя не встиг на світлофор, довелося трохи постояти при світлі, посміхаючись перехожим людям.
Таке трапляється не рідко. Думаю, якщо б це було через те, що у кого то немає взуття, то вже досить часу пройшло, щоб перевзуватися всім босоніж-що ходять людям. Виникає таке питання: з якою метою це робиться? Для себе я визначив, що це теж випробування від Аллаха. Намагаюся не думати про взуття під час намазу, зосередитися в читаних аятах. Але все ж, це доставляє незручності багатьом братам. Так, потрібно робити все можливе щоб не вкрали. Але моє взуття знайшли незважаючи на те, що поставив в двох різних місцях. Судячи з усього обхитрити не зміг.))
Погано, якщо через одного або кількох людей вся увага джамаата йдуть в думки про збереження взуття. Та й взимку я не наважуся повертатися босоніж.
Сподіваюся у сестер таких проблем немає.
Альхамдуліллях, в порівнянні з недавнім часом, в мечеті постійно є брати, відповідальні за порядок в ньому. Є охорона. Але одна людина помоему не зможе встежити за всім. Буде добре якщо все парафіяни будуть думати про порядок в мечеті. Поважати співробітників мечеті. Поводитися як гість в домі Аллаха.
P.S. Може є рішення цієї проблеми? Все ж не охота повертатися додому босоніж. )
Якщо чесно позитивний пост вийшов, посміялися і поділилися що у кого було))) Ереке, Алла рази болсин.
А то на деякі пости заходиш і починається Фітна. аж голова починає боліти (
Аллазу Акбар.
Такбір брати і сестра.
Аллаху Акбар. кешіресіздер.
Такбір брати і сестра
Може трохи не в тему, але "казка брехня та в ній натяк, добрим молодцям урок") "Туфлі благочестивих людей" Два благочестивих і гідних людини увійшли в мечеть в один і той же час. Перший зняв свої т. Може трохи не в тему, але "казка брехня та в ній натяк, добрим молодцям урок")
"Туфлі благочестивих людей"
ось і казочці кінець, а хто читав - молодець. )
Хоча все ж трохи не вправно саме за новачків або тих кого сам / сама запрошуєш в мечеть.
зате весело згадувати :)
Асилбек "Иқилас Астана" писав (а)
Якщо чесно позитивний пост вийшов, посміялися і поділилися що у кого було))) Ереке, Алла рази болсин.
А то на деякі пости заходиш і починається Фітна. аж голова починає боліти (
Приєднуюся до вас, позитивний пост. Алла рази болсин!
Навколишні і так сахаються від коротких штанів братів, тут ще в костюмі брат та в калошах))
може у нього така ж взуття було!)))) бідний аташка!
Попередження вніс модератор сайту Azan.kz
Асилбек "Иқилас Астана" писав (а)
"Про тих пригодах, знають тільки ті кому довіряю, не варто говорити про такі випадки всім підряд, часто люди неправильно розуміють, перекручують, з'являються нехороші чутки." Ассаляму аляйкум, брат. "Про тих пригодах, знають тільки ті кому довіряю, не варто говорити про такі випадки всім підряд, часто люди неправильно розуміють, перекручують, з'являються нехороші чутки."
Студент за життя писав (а)
чесно кажучи мене здивувало те, що говорять: "навіть якщо покласти одну кросовку в одне місце а другу в інше, то теж крадуть". Виходить професійні злодії орудують. Це походу їх основний рід деят. чесно кажучи мене здивувало те, що говорять:
"Навіть якщо покласти одну кросовку в одне місце а другу в інше, то теж крадуть". Виходить професійні злодії орудують. Це походу їх основний рід діяльності.
Я например не розкладаю в різні місця, і з собою не забираю.
Все що осягає мене з доброго, це від Аллаха, а всі, що осягає мене погане, то це від мене самого. Хай вибачить нас Аллах.
Аналогічний випадок стався зі мною вчора на Магриб намаз, після намазу виходжу. і думаю в чому тепер йти. Кому сподобалися мої тапки ТНП КНР? Аллах дав, Аллах взяв. У минулому році те ж саме вихо.
Аналогічний випадок стався зі мною вчора на Магриб намаз, після намазу виходжу. і думаю в чому тепер йти. Кому сподобалися мої тапки ТНП КНР? Аллах дав, Аллах взяв. У минулому році те ж саме виходжу після намазу (така ж думка відвідала, що і в цей раз), неголосно вимовляю: Невже є люди які не бояться Аллаха і беруть чуже. Раптом з-за вуличних дверей виходить хлопець взутий уже в мою взуття і питає мене: -Це не ваші? Йому самому було так незручно, попросив у мене вибачення, потім потиснули один одному руки і розійшлися. Альхамдуліллях!
Як то, повертаючись з іша намазу по дорозі додому підібрав який голосував хлопця європейської національності, розговорилися. Від почутого мені стало якось не по собі, хлопець хотів ознайомитися з ісламом, для початку вирішивши прийти в мечеть (одягнув найкраще, недавно куплені нові шкіряні черевики), але при виході не виявив свого взуття. Наші брати спокусившись на чуже дали йому перший урок, а може і останній. Своїм проступком відвернули бажання людини поповнити нашу умму. Інша Алла!
Аллах знає краще!