Витрати і реабілітація по приватному звинуваченням:
I). Немає права на реабілітацію
У справах приватного обвинувачення реабілітації не передбачено (п. 8 Пленуму № 17). Логіка тут наступна: реабілітація, це коли держава визнає свою помилку і загладжує людині шкоди від незаконного звинувачення. У справах же приватного обвинувачення, справа порушується НЕ держава, а приватний обвинувач, тому тут немає провини держави в тому, що людина була необгрунтовано звинувачений.
Нюанс: при цьому, якщо вирок скасовано в стадії апеляції, касації, то право на реабілітацію є (п. 8 Пленуму № 17), так як в цьому випадку держава винна в тому, що підтримало необгрунтоване звинувачення (винісши звинувачувальний вирок).
II). Є право на відшкодування витрат
У людини, необгрунтовано звинуваченого у справі приватного обвинувачення є право змусити сплатити свої витрати (як правило, це витрати на адвоката).
- ч.9 132 КПК процесуальні витрати у справах приватного обвинувачення
- п. 9 Пленуму № 42 витрати по справі приватного обвинувачення
Нюанс: на відміну від реабілітації, до складу витрат не входить моральну шкоду, тобто у справах приватного обвинувачення виправданий не може стягнути моральну шкоду від необгрунтованого обвинувачення.
Нижче ми наводимо ілюстрацію, реальний судовий акт про припинення справи приватного обвинувачення. Ми спеціально обрали саме цю справу, тому що воно дозволяє продемонструвати відразу кілька аспектів:
- Наш клієнт звинувачувався по 116.1 КК (побої). Перед судовим засіданням ми провели зустріч з потерпілим, переконавши його відмовитися від обвинувачення замість грошової компенсації (прим. - досить невеликий в порівнянні з його початковими запитами, але ми поетапно "розклали по поличках" перспективи подальшого судового розгляду і реальності стягнення за цивільним позовом, пояснили потерпілому невигідність подальшої судової тяганини).
- До судового засідання заздалегідь підготували і підписали з потерпілим всі документи (див. Клопотання про закриття справи щодо примирення).
- В судовому засіданні подали документи, суддя з'ясував у потерпілого добровільність його заяви.
- Далі кримінальну справу було припинено мировим суддею в результаті відмови потерпілої від обвинувачення.
- При цьому суддя припустився помилки:
а) суддя припинив справу на підставі статті 25 КПК. щодо примирення з потерпілою;
б) проте у справах приватного обвинувачення - при відмові потерпілого від обвинувачення справа підлягає припиненню не по 25 КПК (не реабілітують підстава), а по п.2 ч.1 24 КПК. тобто за відсутністю складу злочину (реабілітаційну підставу).
- щоб виправити це (невигідне для нашого клієнта) становище, ми оскаржили рішення в стадії касації і (прим. - оскаржити в більш ранній стадії апеляції ми просто не встигли, тому що постанова судді вручається в 5-денний термін згідно 312 КПК. ми ж не стали його отримувати, вважаючи свою роботу завершеною. Помилку виявлено нами вже після закінчення терміну оскарження).
П о с т а н о в л е н і е
Президія обласного суду розглянув кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката про перегляд судового рішення мирового судді. Постановою мирового судді кримінальну справу припинено у зв'язку з примиренням сторін на підставі 25 КПК.
У касаційній скарзі адвокат вважає, що постанову мирового судді підлягає зміні у зв'язку з порушенням вимог КПК. В обґрунтування вказує, що в ході судового розгляду потерпіла (приватний обвинувач) просила суд припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 24 КПК у зв'язку з відмовою від обвинувачення, тобто за відсутністю складу злочину, при цьому підсудна не заперечувала проти припинення кримінальної справи стосовно її саме за цим пунктом.
Мировим суддею кримінальну справу припинено у зв'язку з примиренням сторін відповідно до положень 25 КПК. що не відповідає фактичним відомостям, що містяться в спільному клопотання про припинення справи щодо примирення і Заяві потерпілого про припинення, а також заявленої в судовому засіданні позиції сторін, згідно з якою підставою припинення справи сторони вважали відмову від обвинувачення.
Відповідно до ч.2 20 КК кримінальні справи про злочини, передбачені 116.1 КК. вважаються справами приватного обвинувачення і порушуються за заявою потерпілого, при цьому відповідно до положень 43 КПК особа, яка подала заяву до суду по кримінальній справі приватного обвинувачення в порядку, встановленому 318 КПК. є приватним обвинувачем.
На підставі ч.3 246 КПК приватний обвинувач (потерпілий) підтримує обвинувачення у кримінальних справах приватного обвинувачення в судовому розгляді, при цьому відповідно до ч.7 246 КПК приватний обвинувач має право відмовитися від обвинувачення. Відмова приватного обвинувача від обвинувачення в ході судового розгляду тягне за собою припинення кримінальної справи з підстав, передбачених п.5 ч.1 24 КПК.
З матеріалів справи випливає, що дана кримінальна справа порушена за заявою потерпілої (приватного обвинувача) щодо підсудного за звинуваченням його в скоєнні злочину, передбаченого 116.1 КК. яке відноситься до справ приватного обвинувачення.
Згідно з протоколом судового засідання, в ході судового розгляду від потерпілої (приватного обвинувача) надійшли заява, що вона просить припинити кримінальну справу за вказаною звинуваченням, так як відмовляється від обвинувачення, при цьому порядок та наслідки припинення кримінальної справи, передбачені нормою 24 Кримінально-процесуального Кодексу , їй роз'яснено і зрозумілі. Підсудний в своїй заяві не заперечував проти закриття кримінальної справи саме в зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
При таких обставинах кримінальну справу підлягало припиненню на підставі п.2 ч.1 24 КПК за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, що відноситься до реабілітуючими підставами, в той час як мировий суддя припинив кримінальну справу у зв'язку з примиренням сторін на підставі 25 КПК. погіршивши тим самим становище підсудного. Оскільки підстава припинення кримінальної справи, вказане в оскаржуваній постанові, не відповідає фактичному основи, за яким приватний обвинувач (потерпіла) і підсудна висловили згоду на припинення справи, і не відноситься до реабілітуючими, то в цій частині оскаржувана постанова підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 401.15 КПК. президія
Касаційну скаргу адвоката задовольнити. Постанова мирового судді змінити. Кримінальну справу стосовно громадянина припинити на підставі п.2 ч.1 24 КПК за відсутністю в його діянні складу злочину.
Перекваліфікація на справу приватного обвинувачення:
Що відбувається, якщо кримінальну справу "розвалилося" і звинувачення у справі публічного обвинувачення не підтверджується, але при цьому залишається склад справи приватного обвинувачення. Інструкція про те як суду вчинити в такому випадку дана в п. 22 Пленуму № 55.
Суд пов'язаний позицією потерпілого:
а) Якщо немає заяви потерпілого про притягнення підсудного до відповідальності, то справа припиняється.
б) Якщо заява потерпілого є, суд виносить вирок (незважаючи на те, що справа приватного звинувачення не відноситься до його підсудності, а до підсудності світового судді 31 КПК).