Чебан Сергій Федорович,
голова Комісії Верховної Ради Придністровської Молдавської Республіки з питань зовнішньої політики і міжнародних зв'язків,
Зрозуміло, говорити про проблеми "правової держави" і "невизнаного статусу" я буду, грунтуючись на матеріалах дослідження формально-правових та фактичних аспектів державного будівництва Придністровської Молдавської Республіки. Особливість правового становища невизнаних держав полягає в тому, що питання про право народу на самовизначення вирішує не конкретна держава (як це відбувається, коли мова йде про права людини), а світове співтовариство. Тобто держава з невизнаним статусом, одного боку, має гарантувати реалізацію і захист прав і свобод своїх громадян, а з іншого боку, боротися за свою легітимність перед світовою спільнотою. В цьому і полягає особливий правовий статус невизнаних держав.
Розпад СРСР поставив перед Придністровською Молдавською Республікою завдання забезпечення самостійного державного існування. Протягом майже 17 років становлення і зміцнення ПМР відбувалося і відбувається, по суті, в екстремальних умовах.
Хотілося б відзначити, що будь-яке правове держава створюється на двох стовпах: народний суверенітет і природні права людини.
Норми, закріплені в Конституції Придністров'я, як і в конституціях європейських держав, які не суперечать нормам міжнародного права і не ведуть до обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У Придністровській Молдавській Республіці створено державний механізм, що забезпечує розвиток правової держави, зокрема, розвинена система законодавства, незалежність судів і виділення їх в окрему гілку влади, ефективна робота правоохоронних структур щодо забезпечення правопорядку і безпеки, захисту громадян від злочинних посягань, функціонування Конституційного суду.
Таким чином, створення надійного і сучасного механізму захисту, прав людини і його свобод з використанням внутрішньодержавних і міжнародно-правових засобів і інститутів гарантує легітимацію політичного режиму і демократичність конституційного ладу Придністровської Молдавської Республіки.
Правовий аспект життєдіяльності держави в умовах невизнаності формує такий критерій, як самостійність держави і його співвідношення з конфліктуючими сторонами. Сьогодні можна говорити що армія, правоохоронні органи, державні структури Придністров'я нічим не поступаються у своїй ефективності визнаним державам.
Важливим моментом в дослідженні правого аспекту життєдіяльності держави є і його легітимність. На мій погляд, в умовах невизнаності легітимність означає сприйняття влади не тільки як законної, але і як виражає інтереси громадян. Очевидно, якщо в Придністров'ї прийде інша політична еліта з ідеями якнайшвидшої реінтеграції в Республіку Молдова, то навряд чи вони отримають підтримку з боку наеленія.
У вузькому сенсі легітимною визнається законна влада, утворена відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Відповідно цим в Придністров'ї всенародно обраний Президент, вищий законодавчий орган - Верховна Рада, Сформовано Кабінет Міністрів, є власні Збройні Сили, Суд, Прокуратура, правоохоронні органи, власні засоби масової Інформації - республіканське радіо, телебачення і газети. Рівень легітимності влади в країнах, які конфліктують з нами, набагато нижче, в деяких випадках ми і зовсім можемо спостерігати узурпацію влади. Юридичним виразом легітимності влади Придністров'я служить її легальність, тобто здатність функціонувати в рамках законності. Влада Придністров'я у своїй діяльності спирається виключно на офіційно визнані, документально закріплені і відомі суспільству норми.Важним моментом у розвитку Придністров'я як правової держави стало визнання положень різних міжнародних документів рамковими права на території ПМР. Це, з одного боку, дає імпульс до розвитку придністровського законодавства, а з іншого боку показує відкритість правового поля Придністров'я для інших міжнародних суб'єктів в умовах неможливості повноправно брати участь в Європейських Конвенції або Конвенції ООН.
Зокрема, хотілося б сказати про низку актів, прийнятих Верховною Радою ПМР і які зачіпають прблеми торгівлі людьми, нелегальних доходів і тероризму. Все це, зауважу, "модні" поля для звинувачень Придністров'я.
У сфері боротьби з тероризмом
Прийнято Постанову "Про ставлення Придністровської Молдавської Республіки до основоположних принципів міжнародних правових актів у сфері протидії тероризму". Тим самим підтверджено відданість базовим принципам, закріпленим в основних міжнародних актах по боротьбі з тероризмом.
На основі цієї Постанови та міжнародно-правових актів на розгляді Верховної Ради знаходиться законопроект "Про протидію тероризму" і екстремістської діяльності ".
У сфері нелегальних доходів
На основі цієї Постанови та Конвенції на розгляді Верховної Ради знаходиться законопроект "Про відмивання нелегальних доходів".
У сфері трафіку людей
Придністров'я, з прийняттям виборчого Кодексу Придністровської Молдавської Республіки, пішло по шляху впровадження міжнародних стандартів у виборчий процес, що сьогодні служить важливою гарантією визнання і практично реалізації виборчих прав громадянина у відповідності з сучасними європейськими виборчими стандартами. Це змушує Придністров'ї суворіше дотримуватися вимог сформульованих в міжнародних правових документах норм, ніж це роблять визнані держави. Їм не доводиться доводити легітимність своїх виборів, на відміну від нас, коли кожні вибори ставлять під сумнів законність нашого керівництва в очах світової спільноти.
З підвищенням ролі невизнаних держав на пострадянському просторі пов'язано створення спільноти «За демократію і права народів» і функціонує в рамках цього Співтовариства Міжпарламентської Асамблеї.
Створення Міжпарламентської Асамблеї - це можливість вивести правове поле невизнаних республік на міжнародний публічний рівень. Створення Товариства є кроком до самоствердження Республік на міжнародній арені, можливість зробити суспільне і правове поле Придністров'я, Абхазії і Південної Осетії відкритішим для уваги міжнародної спільноти і для інших невизнаних держав.
Звичайно ж, стратегічним напрямком розвитку Міжпарламентської Асамблеї є створення ефективного, модельного правового поля, спрямованого на добробут громадян в умовах невизнаності.
В умовах пильної уваги до статусу Косово і з урахуванням заяв міжнародних експертів в безпрецедентність даного випадку, в розрізі співвідношення права народів на самовизначення, сьогодні необхідно поміняти міжнародні критерії визнання держав. Ці критерії повинні грунтуватися не ан політико-кон'юнктурних міркуваннях, а на принципах самодостатності, пов'язаних з досягненням певного рівня правового і демократичного розвитку невизнаної держави. Очевидно, що при таких умовах Придністров'я одним з перших має стояти в «черзі за визнанням». Сподіваюся, що висловлювання якимось чином отримає відображення в рішення весняної Генеральної Асамблеї ООН щодо заморожених конфліктів.