Тонкі прозорі тканини
Обраний фасон повинен вигідно підкреслювати прозорість і ніжність тканини. Бажано вибі-рать м'які об'ємні форми, зі складками, оборка-ми або воланами. Число конструктивних елементів-тов (шви, виточки, обтачкі) має бути мінімальний тиск-ним.
Тонкі тканини надзвичайно обережно слід при-утюжівать, буває досить легких дотиків.
При роботі з тонкими тканинами з шовку перед розкриємо поверхню столу бажано покрити ліг-ким ковдрою, для того щоб в процесі розкрою тканину менше ковзала. Ножиці повинні бути гострими.
Тканини типу шифону, жоржета, крепу легко мене-ють свою форму. При розкрої користуйтеся повними викрійками, щоб кроїти тканину в один шар. При-коліті тканину в один шар на превеликий аркушу паперу лицьовою стороною вгору. Якщо у вас немає одного доста-точно великого листа, склейте його з декількох. Вирізуйте деталі вироби разом з папером. Стачо-вать їх можна теж разом з папером, а потім осто-рожно обірвати її.
Для прокладки використовуйте ту ж тканину, а ще краще - тонку тканину тілесного кольору.
Для сметиванія і сточування використовуйте толь-ко тонкі нитки. Перевірте, чи не пошкоджено чи ост-рії голки. Використовуйте голку № 70. сточуємо деталі машинною строчкою дрібним стібком (довжина стежа-ка 1,5-2 мм).
При розкрої всі необхідні лінії і мітки пе-реносят за допомогою копіювальних стібків. На прямих ділянках можна робити великі і рідкісні стежки, а на заокругленні і кутах краще робити стібки дрібні.
При сточуванні деталей слід застосовувати сле-дмуть види машинних швів: французький шов, подвійний (або «французький») шов, настрочними (або джинсовий) шов і расстрочной шов. Расстрочной шов слід виконувати наступним чином: деталі сло-жити лицьовими сторонами всередину і стачать, пріпус-ки шва разутюжіть і, підвернувши до вивороту, притому-чати до виробу.
Для обробки зрізів користуйтеся окантовкою, косими обтачкой, підкладкою «край в край» вмес-то звичайних обтачек.
На розкльошують виробах для обробки низу використовуйте дуже вузькі підшивальні шви, на пря-мих виробах можна робити глибоку подвійну під-шівку. Якщо тканина м'яка і легко тягнеться, перед обробкою низу залиште виріб висіти на плечі-ках, як мінімум, 24 години.
Деякі деталі у виробах з прозорих тка-ній роблять на підкладці. Підкладка приховувати не-які «чорнові * конструктивні елементи одеж-ди - виточки, обтачкі. Щоб деталі, що мають підкладку, не відрізнялися дуже різко по тону від прозорих, найкраще використовувати м'яку під-кладочную тканину тілесного кольору.
На виробах із застібкою подборт бажано де-лать суцільнокроєним.
мереживні матеріали
Вироби з мереживного полотна так само, як і з прозорих тканин, бажано робити з минималь-ним кількістю швів. Однак, якщо у вас щільне мереживне полотно з великим опуклим малюнком, то, використовуючи конфігураційних шви, можна виконати модель і прилеглого силуету.
При розкрої користуйтеся повними викрійками.
Розмістіть деталі викрійки так, щоб якомога краще використовувати мотиви малюнка полотен-на. Провідні елементи раппорта повинні бути сім-метричну по відношенню до середини спинки і переду і поєднуватися на швах.
Якщо матеріал має фігурний край, його можна поєднати з лініями низу, горловини, бортів, краю рукава і т. Д. Можна фігурний край полотна ви-різати відповідно до узору і приточують окремих-но на ті місця вироби, де потрібно оздоблення.
Окремі великі чи дрібні елементи візерунка можна вирізати і використовувати як аплікації.
Після того, як ви розкроїте мереживні деталі, ніяких серйозних змін крою робити вже не можна, тому посадку вироби на фігуру треба зро-лать заздалегідь і дуже точно. Для цього можна спочатку розкроїти і змітати деталі підкладки, підігнати по фігурі, а потім внести зміни в викрійки для розкрою мережива. Якщо виріб передбачається без підкладки, то для виготовлення макета для підтасування-ки викрійки по фігурі використовують або дешеву, або стареньку тканину.
Тонке широке полотно можна сточувати вузькими швами - так само, як і прозорі тканини. Мереживо з вишивкою або великим візерунком краще сточувати накладним швом із закритим зрізом - такий шов буде практично не помітний з лицьового боку і не порушить загальний малюнок. При прасування виробу, щоб візерунок мережива не розплющив, а залишився ви-пукли, об'ємним, вниз треба підкласти товсте м'яке ковдру, а зверху проутюжільнік.
Накладний шов для сточування мережив виконуємо-ється вузької зигзагоподібної рядком. При розкрої з використанням цього шва зрізи припусків обріза-ют не по прямій, а так, щоб вони точно повторювали контури візерунка. Рядок прокладають точно за цими контурам, які підганяють ще під час розклад-ки деталей.
Після того як рядок прокладена, маленькими гострими ножицями обріжте краю деталей точно по контуру рядки.
Зрізи мереживного вироби можна обробити уз-ким мереживом, косою окантовкою, спеціальної тесь-мій, подвійний смужкою з тюлю.
На мереживних виробах з підкладкою использу-ють застібки «блискавки», пришиті вручну.
Дуже красива застібка на повітряних петлях.
Вельвет і оксамит
Для виробів з вельвету уникайте моделей, де є прямі шви по частковій нитки - їх дуже працю-но виконати красиво.
Перед розкладкою лекал на тканині відзначте направ-ня ворсу. Лекала розташовують так, щоб направ-ня ворсу на вельвет було вниз, на оксамиті - вгору. Всі деталі повинні бути розташовані в од-ном напрямку.
При сточуванні зменшите тиск притискної лапки і використовуйте довгі стежки (2,5-3 мм).
Між механізмом подачі матеріалу і виробом помістіть аркуш паперу для запобігання зсуву шарів тканини. Можна використовувати лапку з коліщатком.
При розпарюванні машинної строчки на оксамиті залишаються незникаючі сліди, тому строчити треба напевно.
Зметують деталі з оксамиту тонкою голкою і тонкою ниткою по обидві сторони від наміченого шва і сточують між лініями намітки.
Рекомендується застосовувати прокладки, які приутюживают з парою без сильного тиску утю-гом. Для тонкого і чутливого оксамиту в якост-стве прокладки найкраще використовувати капрон-ву органзу (тонку жорстку тканину).
Оксамит, вельвет і все ворсові тканини прасують з виворітного боку несильно нагрітим праскою з парою. Ніколи не утюжьте всуху, щоб не при-м'яти ворс. Гладити потрібно на м'якій основі, напри-заходів, на товстому махровому рушнику або на шматку оксамиту (вельвету), покладеного ворсом вгору. При-утюжівая прокладку до парних деталей, складіть їх лицьовими сторонами так, щоб одна з деталей слу-жила основою.
Для застібки можна використовувати потаємну блискавку або блискавку, пришитий вручну. Прекрас-но виглядають на моделях з ворсових тканин обтач Цінні та повітряні петлі.
Щоб «оживити» ворс, розвісьте готовий виріб у ванній, коли будете приймати душ.
Моделі з трикотажного полотна бажано шити спеціальною голкою з заокругленим кінцем, який не протикає, а розсовує нитки трикотажу.
Для отримання еластичного шва деталі крою ж-лательно сточувати спеціальної трикотажної строч-кою. Якщо на вашій машині немає такого рядка, мож-но скористатися вузькою зигзагоподібної рядком (довжина стібка - 3 мм, ширина - 0,5-1 мм) або ж прямий рядком, але зменшити довжину стібка і на-тяжіння верхньої і нижньої ниток, а при сточуванні злегка натягувати матеріал.
Ті шви, які в процесі носіння піддаються найбільшій напрузі, але розтягуватися не поділ-жни (плечові шви, горловина, пройма і ін.), Ви-повнісінько разом з косою Бейко з тонкої тканини під-ходить кольору або кромкою цього ж трикотажу.
Деталі крою Наживляємо треба тонкою голкою і тон-кими нитками.
Щоб подгибка низу залишилася еластичною, підшити-вать слід оксамитовим швом (швом «козлик») або виконати на машині подвійною голкою, яка по лицьовій стороні виконує дві паралельні строч-ки (прямі), а по виворітного - одну зигзагоподібним-ву. Не можна робити подвійну подгибку по низу, так як шов виходить занадто об'ємним і проступили-ет на лицьову сторону виробу.
Уздовж країв деталей з одношарового трикотажу прокладете строчку в 5 мм від зрізу, щоб запобігати-тить їх скручування.
Щоб визначити, чи потрібно обметувати зрізи, слід розтягнути край трикотажного полотна. Якщо петлі не спускаються, можна обійтися без обметування. Якщо ж петлі спускаються, зрізи треба обмітати або змастити безбарвним лаком для нігтів (попередню оплату-но перевіривши дію лаку на шматочку трикотажного полотна).
Всі прорізи слід обов'язково зміцнювати про-кладками з виворітного боку виробу.
Прасувати трикотаж слід слабо нагрітою праскою в напрямку петельних стовпчиків, при цьому праска треба обережно прикладати, переміщаючи на вазі, а не водити праскою.
Перед початком роботи зробіть все необхід-мі операції на клаптику трикотажного полотна.
Шкіра (замша) натуральна
Підбирайте лекала, які не вимагають пріпосадкі. Складні форми в цьому випадку легше виконан-нить за допомогою конструктивних швів, ніж за допомогою виточок. У минулому кравці намагалися вико-ристовувати на шкіряних виробах якомога менше ліній сточування. В даний час вироби зі шкіри мають швів більше, ніж інші. Нерідко через Деліє збирають з маленьких клаптиків шкіри.
Рукава кімоно і реглан виконати в даному слу-чаї легше, ніж втачні. Якщо ви робите втачной ру-кав, виміряйте його прибавку на посадку. Вона повинна бути не більше 1,5 см. Краще робити рукав сорочкового-го крою, так як у нього більш вільна пройма.
Ви повинні бути впевнені в правильності ваших викрійок. Тому добре використовувати викрійку, з якої ви вже працювали. Або ж приготовлену викрійку треба перевірити на макеті з нетканого ма-териала (флизелина без клею) або недорогий тканини.
Перед розкриємо відзначте на виворітного боку-ні шкури діри і тонкі місця, щоб при розкрої їх обійти. Уважно розкладайте лекала, сле-дитя, щоб парні деталі (права і ліва полички, правий і лівий рукави і т. П.) Були викроєні в дзеркальному відображенні. Розмічають контури, лінії і мітки на виворітного стороні шкури кульковою ручкою або м'яким олівцем, або спеціальною ручкою для розмітки. Розмічають припуски на шви і подгибку. Деякі позначки можуть бути зроблені за допомогою надсечек або клейкої стрічки.
Припуски на шви повинні бути однакової ши-Ріни, що полегшує сточування деталей крою.
Шкіра розтягується в різних напрямках по-різному, тому при розкрої необхідно дотримуватися однаковий напрямок парних і сполучених де-талей.
Розкроюючи замшу, треба дотримуватися напрямок ворсу. Ворс повинен бути спрямований зверху вниз.
Голка залишає на шкірі сліди від проколів, по-цьому деталі з шкіри не зметують, а шви стачо-вання НЕ розпорюють.
Для попереднього з'єднання деталей викорис-зуйте клейку стрічку або канцелярські скріпки.
М'яку шкіру шиють універсальної голкою для швейної машини № 80 і № 90. Для товстої шкіри рекомендується спеціальна - тригранна голка. Якщо ваша швейна машина погано просуває шкіру, замініть лапку на спеціальну - з тефлоновим покриттям або пишіть через цигарковий папір, яку потім видаліть.
Використовуйте стачной, настрочними або французький шви. Припуски швів разутюжіть або за-прасувати, як на тканини, не вдасться. Замість цього їх можна приклеїти гумовим клеєм або іншим, кото-рий залишається еластичним і після полімеризації (висихання).
Як прокладки рекомендується вико-ти спеціальний флізелін для шкіри, при-обклеюються за допомогою праски.
Застібку виконують на блискавки, на петлях (обтачних, обметних і навісних) і кнопках. Кноп-ки повинні бути приклепані. Ставлять їх у майстер-ських по установці фурнітури.
Розгладжуйте шви рукоятками ножиць. Сну-чала з вивороту покладіть припуски за допомогою корот-ких постукувань, розгладьте їх. Потім теж про-робіть з лицьового боку з канавкою шва.
Прасувати шкіру можна негорячій праскою без пари через суху тканину з вивороту вироби. Перш ніж прасувати деталь вироби, спробуйте на непотрібному клаптику шкіри.
Натуральне хутро
При виготовленні верхнього одягу можуть понад-битися відомості про найпростіші прийоми роботи з на-натуральній хутром, вживаним для обробки.
Початківцям кравцем треба спробувати порабо-тать зі старим, але ще не втратили свої естетів-етичні якості хутром.
Спочатку треба старий хутро оновити. Робимо розчин для зволоження: вода - 1 л, гліцерин - 20 г, спирт - 20 г, алюмінієвий галун - 20 г, сіль по-варена - 20 м
Нанести розчин волосяною щіткою на виворітну сторону старого хутра на 30-40 хв, ретельно пре-дохраняя, щоб розчин не потрапив на ворс.
Хутро з лицьового боку треба обробити розчином шампуню за допомогою ватного тампона або губки так, щоб вода з шампунем не потрапила на шкіру ворітної-ка.
Прибити гвоздиками особою до дошки через кожні 3-4 см, злегка натягуючи. Висушити при кімнатній температурі.
На шкіру обробленого і натягнутого хутра нано-сят контури деталей, ретельно стежачи за направле-ням ворсу. Вирізують деталі спеціальним ножем або лезом бритви.
Деталі з хутра з'єднуються з боку шкіри руч-ним кушнірським швом. Робиться це в такий спосіб. Складають дві деталі ворсом всередину, тща-кові його заправляючи так, щоб ворс не вибиватися за краї деталей, що з'єднуються.
Шов ведуть простими стібками через край справа наліво з невеликим кроком: стібок вперед, стібок на місці в ті ж дірочки від голки, і знову стібок вперед, стібок на місці і т. Д. До кінця шва.
Далі деталі розгортають, шов розправляють, постукуючи уздовж нього невеликим молоточком зі сто-ку шкіри. Шов виходить рівним, плоским і ін-ним, а деталі розташовуються встик.
До тканини хутро пришивають через край, не підгинаючи його.
Носкість хутра. За 100% прийнята носкість вид-ри. Щодо несучості хутра видри носкість дру-гих хутра має наступні величини: соболь - 80%, норка - 70, песець - 65, каракуль - 60, лисиця - 50, ондатра - 45, білка - 30, горностай і колонок - 25, кролик - 12, кріт і ховрах - 10, заєць - 5%.