Стандартний стабілізатор напруги являє собою досить складне в технічному плані обладнання, тому при його монтажі варто бути гранично уважними, щоб виконувати всі тонкощі технологічного процесу. Зокрема, монтуючи стабілізатор на об'єкті, варто заздалегідь визначити параметри електричної мережі, в яку він буде вмонтований і в складі якої буде функціонувати.
Особливості підключення стабілізатора до мережі 220 вольт
Знаючи це і керуючись законом про збереження енергії, положення якого варто врахувати в даному випадку, можна підрахувати, чому дорівнює струм - це потужність, поділена на напругу: 10000 ВА / 160 В = 62.5 А. А якщо, наприклад, вхідна напруга одно стандартному - 220 в, то струм на вході за умовами тієї ж формули був би: 10 000/220 = 45.5 А. тобто, чим нижче напруга на вході в електромережі, тим вище показники вхідного струму.
З огляду на вищевикладені факти, при монтажі стабілізатора напруги обов'язково потрібно Уточ, що перетин вхідного кабелю витримає струм подається номіналу. За даним принципом варто підібрати і автоматичні вимикачі, які потрібно буде розмістити на вході в мережі, тобто до стабілізатора напруги. Номінали вимикачів повинні бути більше показників струму.
Далі приступаємо безпосередньо до монтажу. Для початку варто вибрати місце, де буде встановлений стабілізатор. Це повинно бути спеціально відібране місце. Наприклад, дуже вдало буде змонтувати пристрій поряд з силовим введенням. При цьому під час монтажу потрібно пам'ятати про необхідність постійного припливу повітря до приладу, який буде його охолоджувати, а також про необхідність захисту від високої вологості.
При монтажі стабілізатора забороняється
- встановлювати стабілізатор в досяжному для дітей місці
- монтувати пристрій в шафах, нішах, де немає припливу повітря, на сирих стінах приміщень з підвищеною вологістю
- встановлювати стабілізатор в приміщенні, де зберігаються горючі і бистровоспламеняющіеся речовини, а також хімічні матеріали
- виробляти монтаж без заземлення корпусу стабілізатора
- підводити до клемної колодки дроти з недостатнім діаметром перетину
- залишати після монтажу провід з поганою ізоляцією
Схема підключення стабілізатора
Сама схема підключення стабілізатора зазвичай вказується виробником біля клемної колодки. Маркування клем виконується стандартними літерними позначеннями: L - для підключення фазного проводу. N - для нульового. Під'єднання провідника заземлення відбувається окремо, до клеми, позначеної відповідним значком.
Під час безпосередньої установки, заздалегідь відключивши електроенергію, варто в розірвану електричну мережу підключити апарат обраного типу, який встановлюється в розриві між мережею та всіма електроспоживачами. Варто відзначити, що потрібно забезпечити надійне відключення електроенергії. З цією метою потрібно не просто вимкнути, а зняти пробки, або відключити вступної автомат, або деактивувати інші пристрої, що вимикають, після чого фазометром потрібно зафіксувати відсутність напруги.
В процесі установки потрібно надійно закріпити стабілізатор на стіні і переконатися, що сторонні предмети не потраплять в корпус стабілізатора. Йдеться про дрібне інструменті, кріпленнях або залишках кабелю. Місця з'єднань кабелю потрібно добре заізольовані, контакт проводів в клемної колодки надійно зафіксувати. У завісіміості від моделі, нульовий провід може бути загальним або мати різні гнізда для фіксації в клемної колодки. Якщо колодка має один загальний контакт для нульового проводу і внутрішній діаметр клеми дозволяє розмістити в ній 2 дроти, то можливе об'єднання нульових проводів в одній клеми.
Перед завершенням процесу підключення стабілізатора, не забудьте перевірити, щоб за час монтажу ніякі сторонні предмети не потрапили всередину корпусу, закрити доступ до клемної колодки.
На цьому монтаж можна вважати закінченим і пристрій готовий до роботи.